Літературний форум
Маркіян Лубківський:
«Мені складно пояснити логіку Рибачука»
Заступник Держсекретаря Маркіян Лубківський під час онлайн-конференції, яка проходила на ForUm’і 7 листопада, заявив, що не виключає можливості свого повернення в систему МЗС.
«Пропозицій продовжити роботу в Секретаріаті глави держави мені не надходило. Що стосується повернення в систему МЗС, то я не виключаю такої можливості. В усякому разі я вже розмовляв з цього приводу з міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком», - зазначив він.
Заступник держсекретаря вважає, що повинна існувати чітка межа між автономією регіонів і таким небезпечним явищем, як сепаратизм.
«Я - прихильник максимальної незалежності регіонів нашої держави в питаннях самоврядування, здійснення економічної діяльності. Вважаю, що регіони можуть мати право законодавчої ініціативи, якщо вона не суперечить Конституції України і українському загальнонаціональному законодавству. Тут повинна бути повна гармонія і відсутність протиріч», - сказав він.
Igor: Добрый вечер! Маркиян, вообще карьера у Вас супер. Это большой блат? деньги? или нечто другое? Как говорил герой одного кинофильма «и когда ты успеваешь и на танцах драться и в фонтан нырять»? Да, и чем занимались Вы с 93-95 годы? Наверное, служба в армии? Спасибо.
Маркиян Лубкивский: Усім, чого я досягнув у цьому житті, я завдячую своїм батькам. Вони дали нам з братом виховання і освіту. І що дуже важливо в особі батьків ми завжди мали і сьогодні маємо приклад для наслідування.
Ви знаєте, можливо у шкільні і студентські роки прізвище і авторитет батька мені і допомагали, хоча я ними ніколи не зловживав. А коли став на самостійний дорослий шлях, зрозумів, що не маю права кинути тінь на добре ім’я батька і матері. Це є визначальним для мене і сьогодні. Що ж стосується кар’єри, ані блат, ані гроші до неї не мають жодного стосунку. Я звик багато працювати, бути критичним до себе і своїх дій, відчувати відповідальність за сказане і зроблене. Вдячний долі за те, що подарувала мені мудрих і досвідчених вчителів – колишніх міністрів закордонних справ України Анатолія Максимовича Зленка і Костянтина Івановича Грищенка – гордість української дипломатії, в яких сьогодні наша держава відчуває велику потребу. У 1993-95 роках навчався в аспірантурі Львівського університету, але, на жаль, не захистився – планую це зробити ближчим часом. Крім того працював у Львівському відділенні товариства “Україна”, яке опікується зв’язками з закордонним українством.
Владимир: Что изменилось в администрации после Вашего прихода?
Маркиян Лубкивский: Окремо взятий співробітник Секретаріату, нехай і високого рівня, мало що може змінити. Дозвольте мені нагадати відому тезу про те, що для того, щоб запустити роботу адміністрації американського президента після виборів нового глави держави необхідно щонайменше рік часу. Водночас, навіть за короткий проміжок часу поміняти вдалося доволі багато. Перш за все, були закладені основи роботи монолітного апарату, покликаного чітко виконувати вказівки Президента, виробляти загальнодержавну ідеологію, продукувати ідеї та ініціативи, де кожен знає сферу своєї відповідальності. Нам вдалося підійти до моделі , яка за філософією та ідеологією роботи вже не нагадує попередню Адміністрацію Президента, ніхто не чинить тиск на уряд, немає ручного управління регіонами і місцевими органами влади, ніхто не диктує ЗМІ, як їм висвітлювати ту чи іншу подію.
З моменту створення Секретаріату була проведена величезна робота, пов'язана, перш за все, із зміною філософії роботи Президентського апарату. Як на мене, нам вдалося поламати багато стереотипів, забезпечити достатню відкритість і прозорість його діяльності. Ми навчились уважно слухати громадськість і враховувати її думку, терпимо і доброзичливо реагувати на критику. Продовженням цієї роботи є створення загальнонаціональної автентичної системи цінностей, яка б кореспондувала з кращими європейськими зразками.
Наблюдатель: Уважаемый Маркиян, какая сейчас ситуация в секретариате Президента Украины, Ваше отношение и формирование?
Маркиян Лубкивский: Ситуація в Секретаріаті Президента сьогодні визначається процесом його реформування. Найголовніше, щоб у кінцевому результаті ми одержали структуру, готову забезпечувати діяльність Глави держави. Але чекати на це немає часу. Реформування заради реформування немає жодного сенсу - Президент не може чекати, поки Секретаріат буде готовим до роботи. Про ефективність роботи сьогоднішньої президентської канцелярії говорити рано. У всякому випадку, мене не покидає відчуття, що Президент України випереджає свою адміністрацію не лише темпом роботи, але й змістом.
Ющеннннко: А я думаю Ти нормальний мужик так тримати.
Маркиян Лубкивский: Дякую за підтримку. Я справді нормальний.
Река: Не скучаете по работе в МИДе?
Маркиян Лубкивский: Скучаю за дипломатією, як справою свого життя.
Дей: Ви часто буваєте дома у Львові? І де більше ваш дім? Там чи у Києві?
Маркиян Лубкивский: На жаль, у Львові буваю рідко, хоча кожного разу шукаю нагоду там побувати, побачитися з батьком і бабцею, піти на могилу до мами. Більше часу проводжу у Києві, де живу і працюю.
Лилу: У вас есть домашние животные?
Маркиян Лубкивский: Так, це наша домашня улюблениця кішка Мальва (британська лілова). На жаль, не можу продемонструвати фото.
Український журналіст: Пане Маркіяне, у контексті призначення нового керівництва НТКУ, яка Ваша думка щодо створення суспільного мовлення України? До якої концепції його функціонування Ви найбільш схильні (по можливості, аргументи "за" та "проти" )? Враховуючи Ваш досвід роботи в інформаційній сфері, як Ви бачите її реформування та розвиток?
Маркиян Лубкивский: Необхідність створення суспільного телерадіомовлення в Україні є очевидною. Я переконаний, що воно з'явиться у нас в недалекому майбутньому.
Думаю, що суспільний телерадіомовник – одна із запорук утвердження демократії в Україні, побудови розвинутого інформаційного простору, шлях до модернізації інформаційної інфраструктури, інформаційних і телекомунікаційних технологій, ефективного формування та використання національних інформаційних ресурсів, а отже – і становлення розвинутого інформаційного суспільства. Разом з тим, створення суспільного мовлення за авральним планом ”сьогодні і негайно” може лише зашкодити цій справі, яка потребує всебічного і глибокого опрацювання на громадському і експертному рівнях.
Не можна погодитись з тим, що існування суспільного телебачення виключає наявність державних аудіовізуальних ЗМІ. Як показує досвід розвинутих демократичних країн, зокрема Великої Британії, Італії, Франції, Польщі а також Сполучених Штатів Америки поряд із суспільним мовленням в цих країнах існує державне телебачення і радіомовлення. Треба привітати ухвалення Верховною Радою України у першому читанні Закону “Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”. Положення цього законопроекту в своїй основі здатні забезпечити організацію в країні незалежного та професійного мовлення. Водночас, під час розгляду в другому читанні, сподіваюсь, буде проведена виважена, ґрунтовна робота щодо вдосконалення окремих його елементів. Зокрема, звертає на себе увагу те, що експертиза ОБСЄ виявила певну невідповідність окремих положень законопроекту демократичним стандартам. В тому числі неоднозначним залишається питання ролі політичних партій, представлених в парламенті, у формуванні керівної ланки суспільного телебачення. Надмірна політизація цього процесу представляється шкідливою. Мені відомо про існування трьох різнопланових концепцій створення громадського телебачення. Кожна з них має свої істотні плюси та певні "вузькі місця". Хотів би, користуючись нагодою, закликати представників засобів масової інформації, спеціалізованих громадських об’єднань, дослідницьких центрів продовжувати подавати на розгляд Президенту України альтернативні концепції, які б пропонували оптимальне вирішення найбільш складних моментів цього процесу: питання фінансування, механізму формування редакційної політики, розміщення реклами на громадському телебаченні тощо. Переконаний, що до реалізації такого суспільно важливого проекту повинні бути залучені максимально широкі кола фахівців. В будь-якому разі громадське телебачення не буде створюватися кулуарно, на підставі підкилимних домовленостей. Президент України переконаний, що цей процес повинен бути максимально прозорим і зрозумілим для громадськості.
Якщо ж говорити про реформування інформаційного досвіду України загалом, то я є прихильником максимального використання провідного світового, зокрема європейського досвіду у цій сфері. Маємо констатувати факт, що сьогодні ми фактично маємо медіа-простір радянського зразку. За всі роки існування незалежної України ще не було зроблено спроби концептуально переосмислити базові принципи ефективного розвитку вітчизняного інформаційного простору, впровадити основи дієвої державної інформаційної політики. Така політика мала б торкатися впорядкування та розвитку всіх сфер діяльності суб’єктів вітчизняного медіа-простору: починаючи з дротового мовлення, яке є чи не єдиним джерелом інформації для сільського населення, закінчуючи питаннями реформування вітчизняного телебачення та поступового переходу до цифрового стандарту мовлення. Зараз відсутнє чітке розуміння того, які інституції мають стати останньою інстанцією у реалізації державної інформаційної політики. Відсутність концептуального бачення такої політики знаходить прояв в численних суперечностях між Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення та Держкомтелерадіо.
Іншими словами, сьогодні ми займаємося латанням українського інформпростору, а не його серйозним реформуванням. Потрібно підійти до цієї проблеми всебічно, а не епізодично.
ЄВА: Днями голова ВР АРК Борис Дейч запропонував наділити парламент Автономії правом законодавчої ініціативи? Наскільки це, на Вашу думку, потрібно Криму , що це йому дасть? Наскільки це реально?
Маркиян Лубкивский: Я - прихильник максимальної незалежності регіонів нашої держави у питаннях самоврядування, здійснення економічної діяльності. Вважаю, що регіони можуть володіти правом законодавчої ініціативи, якщо вона не суперечить Конституції України і українському загальнонаціональному законодавству. Тут має бути цілковита гармонія і відсутність суперечностей. Будь-які пропозиції щодо законодавчої ініціативи регіонів повинні бути вивчені експертами, одержати оцінку Верховної Ради України. Водночас, має існувати чітка межа між автономією регіонів і таким небезпечним явищем як сепаратизм. Тут важливо бачити не лише сьогодення, але й майбутнє.
Вячеслав: На Украине есть достаточно много молодых людей в возрасте до 30 лет с очень приличным образованием, знанием как минимум, двух языков и опытом работы в крупнейших западных компаниях. На Украине они не востребованы. Большинство из них старается уехать работать либо в Европу, либо в Россию. Что Вы предпринимаете для того, чтобы самая интеллектуальная часть населения оставалась работать на благо страны?
Маркиян Лубкивский: Відтік кадрів - наша серйозна проблема, яка потребує державної уваги і опіки. Таку увагу і опіку може забезпечити не просто окрема державна програма, а стабілізація української економіки, зростання рівня життя в нашій країні. Мені здається, що ми мали унікальний шанс повернути багатьох наших співвітчизників в Україну одразу після Помаранчевої революції. Думаю - ще не все втрачено. Головне - створити, нехай не сьогодні, відповідну кількість робочих місць, умови для роботи і належної оплати праці висококваліфікованих спеціалістів. У випадку державної служби - потрібно, наприклад, виробити чітку систему державного замовлення. Держава не лише має знати, скільки людей працює сьогодні на державній службі, але й планувати цю кількість у майбутньому, їхній розподіл у всіх сферах державного життя.
Українська освіта і фахівці справді користуються височезним попитом і авторитетом за кордоном. На мою думку, потрібно створити своєрідний інтелектуальний банк даних усіх, хто виїхав з України і сьогодні укріплює зарубіжні економіки. Не для того, щоб переслідувати цих людей, а для того, щоб використовувати їхній інтелект і можливості на благо України, спробувати з часом повернути їх на Батьківщину. Це - серйозне питання державної політики.
Поліна: Маркіяне Романовичу, як Ви прокоментуєте той факт, що практично всі дипломати, які разом з Вами зачитували на Майдані "заяву дипломатів" під час подій "Помаранчевої революції", на сьогоднішній день стали нікому не потрібні?
Маркиян Лубкивский: Я не думаю, що ми нікому не потрібні. Ми потрібні нашим родинам, близьким, друзям. Сподіваюсь, що й державі. Коли 23 листопада минулого року ми виголосили відповідну заяву, в якій засудили факт фальсифікації виборів і висловилися на підтримку українського народу, ми справді серйозно ризикували. І звичайно, ніхто з нас не міг думати про майбутні посади, бо не було достеменно відомо, яким чином розвиватиметься ситуація. Заява дипломатів не була, не є і не може бути карт-бланшем роботи на високих державних посадах. Головне - професіоналізм.
Якщо ж говорити про існуючі кадрові проблеми, то українській державі сьогодні, як ніколи, вкрай необхідні професіонали в усіх сферах, висококваліфіковані знавці своєї справи. Потрібні вони і українській дипломатії. Наша країна відчуває нині брак спеціалістів у сфері державотворення, керівництва окремими галузями, цілими регіонами.
Екатерина: Скажите, какие Ваши планы на ближайшее будущее? Вы планируете продолжить работу в Секретариате? Поступали ли Вам предложения вернуться в МИД?
Маркиян Лубкивский: Я готовий працювати там, де визначить Президент України, розпорядженням якого я був призначений на посаду заступника Державного секретаря України. Пропозицій продовжити роботу у Секретаріаті Глави держави мені не надходило. Що стосується повернення в систему МЗС, то я не виключаю такої можливості. У всякому випадку, я вже мав розмову з цього приводу з Міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком.
Екатерина: Добрый день! Маркиян, скажите, пожалуйста, какую должность Вы занимаете на данный момент в Секретариате и не намерены ли Вы вступить в патрию Патриотических сил, возглавляемую Александром Зинченко?
Маркиян Лубкивский: На даний час я займаю посаду заступника Державного секретаря України. Планів вступати до партії Патріотичних сил у мене на разі немає.
Сергей: Скажите, Вам лично ближе США или Россия? (не географически)
Маркиян Лубкивский: Якщо говорити про те, яка країна мені ближча, то справа тут полягає у цінностях, які я особисто поділяю, чи не поділяю. Є багато речей, які відповідають моєму світосприйняттю як в Америці, так і в Росії. Так само, у мене є достатньо критичних поглядів на ці дві великі цивілізації.
Коли ж говорити про зовнішню політику України, то тут ми маємо бути послідовними і щодо Російської Федерації, і щодо США. Саме цього від нас хочуть наші стратегічні партнери, якими є і Росія, і Сполучені Штати. І в цьому криється успіх нашої національної зовнішньої політики.
Вячеслав: Добрый день, Маркиян! У меня вопрос: как можно в 24 года стать атташе Управления Европы и Америки, не имея опыта работы в дипкорпусе?
Маркиян Лубкивский: Посада аташе є найнижчою посадою в дипломатичній ієрархії (не плутайте, будь-ласка, з аташе військовим) - з неї дипломати починають свою кар'єру. За Міністра Грищенка була запроваджена практика, коли випускників вузів із вищою дипломатичною освітою брали на роботу до МЗС саме на посади аташе, а не спеціалістів. Отже, молода людина вже в 22-23 роки із відповідною освітою, знаннями і вміннями має всі шанси працювати в зовнішньополітичному відомстві. Не знаю, якою є ситуація сьогодні, але молодим треба давати шанс. Я переконаний, що більшість його використає.
Безумовно, правила прийому на роботу у 1995 і 2005 роках суттєво відрізняються. Відбувся процес їхнього вдосконалення. Якщо говорити про початок моєї роботи в МЗС, то на той час я мав за плечима знання чотирьох іноземних мов, досвід роботи в Товаристві "Україна", яке займається зв'язками із закордонними українцями. Крім того, як я вже казав, на професійному шляху мені щастить на керівників. Я з приємністю згадую часи роботи в Управлінні Європи і Америки під керівництвом Юрія Вадимовича Богаєвського - сьогодні посла України в Бразилії. Азам дипломатії я вчився саме у нього.
Тэра: Уважаемый Маркиян, раскройте, пожалуйста, секрет, как в Вашем возрасте можно достичь таких высот. Или блат и связи здесь места не имеют и все заслуги заработаны непосильным трудом?
Маркиян Лубкивский: Жодного секрету тут немає. Я вже говорив про те, що блат і гроші не мають жодного стосунку до моєї кар'єри. Я люблю працювати, багато речей роблю ініціативно. Ніколи не займався гонитвою за посадами. Вони приходять і відходять самі. І це нормально.
Вера: Маркиян Романович, Ющенко ограничил предельное число работников госсекретариата 605-ю. Но это же очень много для канцелярии, коей обещал сделать секретариат Ющенко...
Маркиян Лубкивский: Відповідальність за роботу Секретаріату Президента лежить не Президентові, а на керівникові цієї структури. Безумовно, Президент, довіряючи Голові Секретаріату, погодився на запропоновану йому граничну чисельність.
Як на мене, мова справді йде про чисельний перебір, однак давайте почекаємо - час дасть відповіді на всі запитання.
Ivan: Это ваш первый опыт участия в онлайн-конференции? Не страшно было увидеть неудобные вопросы? Спасибо.
Маркиян Лубкивский: Так, це мій перший досвід участі в онлайн-конференціях. Якби я боявся незручних питань, то просто б не погодився на участь у спілкуванні з читачами. Дякую.
Неравнодушный: Хотелось бы знать, почему Киев наводнен "гениальными" выходцами из регионов, которые никогда не блистали интеллектом. Нынче они везде - на телевидении - масса плебейских хитрых физиономий, в культуре. Это что - норма?
Маркиян Лубкивский: У Вашому запитанні, як на мене, звучить неприхована образа на людей з регіонів - мені її важко пояснити. Я сам народився у Львові, хоча вже близько десяти років проживаю в Києві. На мою думку, Київ великий тим, що складовими його величі є мозаїка з доробку як самих киян,так і тих, хто обрав столицю місцем свого проживання і праці. Невже Ви забули події минулорічного листопаду, коли Київ став рідним для мільйонів українців, які прибули сюди, щоб захистити демократію?! Мені здається, що столицю нашої Батьківщини завжди вирізняла гостинність і доброзичливість до всіх, кого вона приймала. Майбутнє України і Києва - в силі та єдності регіонів, незалежно від того, говоримо ми про Донецьк, Луганськ, Львів чи Крим. Не ображайте регіони.
Никитина: могли бы Вы подробней рассказать о конфликте с Рыбачуком? Он громко ругался во всех СМИ по поводу того, что его заместители не хотят уходить в отставку. Почему? не считаете ли Вы, что это внутренний вопрос госсекретариата и что не стоило г-ну Рыбачуку настолько эмоционально распространяться? Спасибо.
Маркиян Лубкивский: У мене немає конфлікту з Олегом Рибачуком. З іншого боку, мені важко пояснити логіку, мотивацію і причини появи багатьох висловлювань нового Глави Секретаріату. Але його заклик написати заяву на звільнення я справді не підтримав з цілої низки міркувань, про які я вже неодноразово говорив.
Я не тримаюся за крісло, але вимагаю до себе ставлення і поведінки, які б не розходилася з положеннями чинного законодавства України і елементарними тактом та мораллю. Повністю з Вами згоден, що це питання є внутрішньою справою Секретаріату, хоча його публічність мене жодним чином не лякає.
Елена: Мені так здається, що ми були сусідами у Львові. І маленький Маркиянчик був у нас самий хітовий з піснею " Голубой вагон". Привіт і вітання величезні від всіх мешканців самого чудового будинку на Тарнавського! Щастя, здоров"я і всього найкращого!!!! Питань не буде, лише найщиріші побажання успіхів
Маркиян Лубкивский: Вдячний за теплі слова і побажання! Дякую і за те, що повернули спогадами у дитячі роки. Проживання на Тарнавського, у той час, якщо не помиляюсь, на Кутузова, було найкращим періодом життя, яким може бути лише безхмарне дитинство. Вітання усім, кого зустрінете.
Сем: Маркіяне, наскільки ви впливовий чиновник? І хто найвпливовіший в нашій країні?
Маркиян Лубкивский: Питання впливу і його виміру є дуже дискусійним. Кожен, мабуть, вкладає в нього своє розуміння - хтось владу чи посаду, хтось гроші, хтось зв'язки...
Думаю, що про мій вплив говорити не мені. Що ж стосується найвпливовішої особи в нашій державі, то, на мою думку, нею завжди має бути Президент України, глава уряду і парламенту, як моральні авторитети нації.
А взагалі, якщо вести мову про вплив чиновників, то його визначальною складовою має бути, насамперед, авторитет. Сьогодні ж у людей підірвана і довіра, і повага до інституту влади. А винні у цьому саме окремі її представники. А посадами і грошима авторитет не здобудеш.
Саша: Маркиян, как вы оцениваете уровень коррупции и бюрократии в нашей стране? Секретариат как-то с этим борется? Или все давно спустили на тормозах?
Маркиян Лубкивский: На жаль, рівень корупції і бюрократії в нашій державі все ще залишаються високими. Про це, без перебільшення, свідчить досвід практично кожного громадянина нашої держави, мабуть і Ваш теж. Насправді, боротьба з цими негативними явищами не є справою Секретаріату Президента, але саме президентська адміністрація у співпраці з Кабінетом Міністрів і Радою Національної безпеки і оборони України має чітко і послідовно контролювати це питання як один із ключових пріоритетів політики Президента України Віктора Ющенка.
Я: Пане Маркіяне, ви одружені?
Маркиян Лубкивский: Так, і про це можна прочитати у біографії. Моя дружина Оксана - найкраща жінка у світі.
WWW: Маркіяне Романовичу, коли знімуть нарешті паркан з вулиці Банкової?
Маркиян Лубкивский: Проблема, на жаль, полягає не в паркані, який із звичайного елементу архітектури перетворився на політичну проблему, а в певній непослідовності дій влади: або не потрібно було демонтувати старі загородження, або не ставити нові. Фактично, Секретаріат сам заплутався у ним самим створеній проблемі. Я думаю, що шансів, що новий паркан буде знято - небагато, хоча його демонтаж обійшовся б набагато дешевше, аніж його наявність. Крім того, це б не лише додало Секретаріату відкритості, але й вирішило б проблему мешканців вулиці Банкової, які справедливо нарікають на існуючі незручності.
З іншого боку, ніхто, наприклад, не вимагає зняти паркан біля резиденції Президента Чехії на Граді у Празі або біля резиденції Британської Королеви, бо влада в цих, як і в інших, країнах є достатньо відкритою, а тому паркани не є мірилами їхньої відкритості і демократії. Очевидно, нам ще слід багато попрацювати над відкритістю і транспартентністю, і тоді на паркани біля урядових структур ніхто не звертатиме увагу.
Даша: Маркиян Романович, как Вы выдерживаете жесточайшие перегрузки? Как отдыхаете? Или у Вас их нет?
Маркиян Лубкивский: Мене ніколи не лякав надмір роботи, а швидше її відсутність. Люблю відпочивати в колі родини і друзів, яких у мене дуже багато. Єдиним днем, коли можна справді відпочити, побути з сім'єю, зайнятися домашніми справами є неділя. Хоча, позавчора, у суботу, їздили з родиною мого близького приятеля Юрка Джуса на Дніпровські кручі до Витачева. Вчора з Іваном Малковичем проводжали у довгострокове дипломатичне відрядження до Сан-Франциско Миколу Точицького, якого призначено туди на роботу Генеральним консулом України.
Читач: Дорогі колеги-учасники on-line конференції, чи на здається вам, що запитання, на кшталт "швидкої кар"єри", є звичайним проявом заздрості? Визначайте свої цілі і працюйте над їх реалізацією - в міру сил та таланту.
Маркиян Лубкивский: Я не думаю, що хтось із авторів запитань страждає заздрістю. Принаймні я цього не відчув. Просто, мова йде про звичайний людський інтерес щодо незвичайного, на їх думку, кар'єрного зростання. От і все.
Маркиян Лубкивский: Дякую інтернет-газеті Forum та її численним читачам за поставлені запитання. Сподіваюсь, що мені вдалося задовольнити інтерес усіх, з ким я спілкувався під час онлайн-конференції. До нових зустрічей.
7 листопада 2005 г.
ForUm
ForUm
