Літературний форум
Мирослав Попович:
«Я не займаюся медитацією, а просто живу»
Згоди між колишніми воїнами УПА і колишніми воїнами Червоної армії ніколи не буде, якщо обидві сторони наполягатимуть на своїй історичній правоті. Таку думку під час онлайн-конференції, яка відбулася на ForUm’і 17 жовтня, висловив директор Інституту філософії НАНУ, доктор філософських наук, професор Мирослав Попович.
Коментуючи події, які відбулися у суботу на Хрещатику, він відзначив: «Колишніх червоноармійців ніколи не зрозуміють, якщо вони наполягатимуть на тому, що Сталін був правий. Так само, віддаючи честь і повагу тим хлопцям і дівчатам, які пішли в ліс в 43-44-му роках, ми не реабілітовуємо політичну лінію ОУН».
Попович вважає, що політичні угоди між владою і опозицією представляють небезпеку для «помаранчевої» влади.
«Я особисто побоююся блоків які дуже далеко йдуть, або угод з так званою Партією Регіонів. Небезпеку представляють такі угоди, які звели б нанівець переслідування тих порушень закону, які були допущені владою в період виборів. Ось якби це сталося, це був би дійсно кінець "помаранчевих" сподівань. Гадаю, цього не буде», - підкреслив професор.
Максим: Якщо ж оцінювати коментарі політологів - це марнування часу, однак з соцдослідженнями все інакше. Кажуть, що в Україні за останніх десять років не було зроблено жодного якісного продукту у цій сфері, а будь-який результат сприймається населенням як правдивий показник, до якого слід рівнятись та визнавати. Наскільки це відповідає дійсності?
Мирослав Попович: Правду кажучи, я до результатів аналізу політологів ставлюся з деякою пересторогою. Вони мені часто здаються дуже суб’єктивними оцінками. Але політолог і не зобов’язаний давати такі точні передбачення, як фізик чи, принаймні, метеоролог. Що ж стосується соціологічних досліджень, то я можу упевнено твердити, що у нас є колективи найвищої кваліфікації світового рівня.
Max: У цьому світі правлять схибнуті політики. Кожний переймається посадами та топить іншого. Через це вони не здатні вирішувати назрілі проблеми. Що б ви порадили нашим політикам?
Мирослав Попович: Щоб я не порадив нашим політикам, вони мене все одно не послухають. Слід зазначити, що політика - це особлива і специфічна сфера життя і діяльності. Не кожен здатний займатися політикою. Як і кожна професія, фах політика заслуговує на повагу. А те, що є політики дуже егоїстичні, то це стосується і інших сфер діяльності. Давайте будемо вибирати і підтримувати тих політиків, які відповідають нашим інтересам і мотиваціям.
Глеб: Мирослав Владимирович! Не считаете ли Вы, что происходящее сегодня в Украине - не историческая необходимость зарождающейся демократии, а следствие деградации народа, начавшееся с первых выстрелов Первой мировой и приобретшей самые уродливые формы после переворота 17 года?
Мирослав Попович: Нет, конечно, не считаю. После переворота 17-го года Россия прошла огромные путь модернизации ее научно-технической составляющей, оставив, правда, в архаическом состоянии ее культурную, духовную жизнь. Россия времен русского царизма вовсе не была царством шампанского и осетрины, как это представляют некоторые защитники старины. И вообще следует не столько оглядываться назад во времена столетней давности, сколько попытаться решить те проблемы, которые перед нами возникают сегодня.
Anatoly: Ваше отношение к ЕС, так ли необходимо это Украине? К примеру, Норвегия прекрасно обошлась, интегрировавшись только в НАТО, но не вступила в ЕС.
Мирослав Попович: Норвегия может и не вступать в ЕС, оставаясь европейским государством и страной с одним из самых высоких в мире уровней жизни. Нам же участие в европейской политической, экономической и культурной жизни просто необходимо. И членство в ЕС очень бы в этом помогло. Достаточно сказать, что члены ЕС могут свободно двигаться по территории Европы, подыскивая себе работу. Конечно, это риск для, собственно, украинского дома, но нужно смело идти на конкуренцию.
Віра: Яке Ваше ставлення до письменників-представників так званого "галицького феномену"? Чи не вважаєте Ви, що літературна цінність більшості з їх творів дещо перебільшена?
Мирослав Попович: Мені дещо подобається, дещо не подобається в творах цих авторів, але в будь-якому випадку це дійсно помітний культурний феномен, і варто з повагою ставитися до нього.
Павел Алексеевич: Мирослав Владимирович! Как, по Вашему мнению, повлияет последнее заявление директора ВТО о том, что Украину не ждут в ВТО до конца этого года, на политику евроинтеграции?
Мирослав Попович: Думаю, что это решение еще можно изменить, если Украина проявит волю и подлинное стремление к интеграции в европейский мир.
Зенек: Шановний Мирославе Володимировичу, від Вас іде настільки світла аура. Ви займаєтесь медитацією? В чому Ви знаходите гармонію? Чи завжди Ви були таким, чи була якась подія, яка Вас змінила?
Мирослав Попович: Я не займаюсь медитацією, а просто живу і думаю про те, що хвилює і мене, і всіх інших.
Ярослав: Как вы относитесь к украинизации? Ведь в Украине живет много русских и русскоязычных, не говоря уж про татар. Может все-таки сделать русский язык вторым государственным? В Швейцарии 4 языка и все прекрасно себя чувствуют. Спасибо.
Мирослав Попович: В Швейцарии не так уж прекрасно все себя чувствуют. Ретороманский язык практически не используется, в большей части Швейцарии говорят по-немецки, но все знают так же и французский. В то время, как во французской Швейцарии немецкого, как правило, не знают.
Что же касается официального статуса русского языка в Украине, то мне представляется вполне достаточным тот закон о языке, который позволяет в местах компактного проживания любой нации использовать ее язык в качестве официального в данном регионе. Подлинная проблема языка заключается в том, что украинский язык только становится языком культуры, господствующей на украинской территории. Большинство газет, книг, которые читают наши граждане, телевизионных программ и так далее - на русском языке. И это отражает реальное двуязычие в государстве.
Без поддержки украинского языка ему будет трудно завоевать те позиции в культурной жизни страны, которые он должен занимать. Конечно, насилием здесь ничего добиться невозможно. Речь идет о конкуренции украиноязычной и русскоязычной культур. Если из этого не делать истерии и политики, то процесс "украинизации" будет длительным, но безболезненным.
Федор: Уважаемый Мирослав Попович. Прокомментируйте, пожалуйста, ситуацию, которая сложилась не так давно в Институте философии, когда хотели просто на просто забрать помещение.
Мирослав Попович: Я думаю, що рішення Кабміну з приводу нашої території було просто погано підготовлене. Завдяки рішучому опору нашого колективу Кабмін повернувся до цього питання і легко і правильно його розв’язав. А для нас це була наука: треба мати свою думку і твердо її відстоювати.
Ірина:Шановний Мирославе Володимировичу, як Ви поясните, чому така кадрова ситуація в країні, чому не підбирають достойних, кваліфікованих людей на роботу в органи влади? Чому залишаються досі не поміченими, не залученими ті, які набули ґрунтовної кваліфікації? Чому не розповідають народові правду про переворот 94-го року...Чому досі не проведена люстрація, без якої не можна рухатися до демократії...
Мирослав Попович: Те, що відбулося у нас із кадрами на різних державних рівнях, взагалі можна вважати чудом. Україна була глибокою провінцією великої Російської імперії. Керівник Нацбанку мав такі повноваження, який має якийсь районний чи обласний банк. Наші дипломати були дипломатами тільки за назвою. Україна не мала жодного державного досвіду. І те, що ми зараз маємо компетентних політиків і державних чиновників, є великою заслугою нашого народу.
Щодо люстрації, то тут є багато думок, і я приєднуюсь до позиції колишнього президента Чехії Вадслава Гавела, який підписавши закон про люстрацію, висловився проти самого принципу, сформульованого в цьому законі.
На мій погляд, люстрація - це один із прикладів анкетного підходу до кадрів. Людина повинна нести відповідальність за реально вчинене нею, а не за те, що вона десь "состояла" чи не "состояла".
Артем: Чому в українській політиці так мало жінок? Справа в наявності стереотипів і відсутності відповідних законів, чи справді у них по іншому функціонують мізки ніж у чоловіків і тому їм це не потрібно? Чи змінилось би що, якби їх у політиці було більше?
Мирослав Попович: Боюсь, що невисокий рівень участі жіноцтва в політичному житті країни відображає той важкий і нерівноправний стан, в якому знаходяться жінки в нашому суспільстві. Сподіваюсь, не треба пояснювати, як важко вести сімейне господарство в наших сьогоднішніх умовах.
Владимир: В чем феномен Ющенко? Как человек с низким уровнем образования и общей культуры стал Президентом Украины? Есть ли альтернатива клонам Ющенко-Януковичей?
Мирослав Попович: Я не считаю Ющенко человеком с низким уровнем культуры и образования. У него свои культурные интересы и увлечения. Он - человек романтичный, что сказывается и на его политических вкусах и предпочтениях. Не знаю, удастся ли ему быть Президентом оба срока, но, думаю, что последующие кандидаты будут вынуждены все больше поднимать планку культуры и образованности.
Адальберт: Мирослав Володимирович! Ви, як вчений, як відноситесь до науково-фантастичних творів? Чи вважаєте дійсним, що існує розумне життя далеко/близько від/до нашої сонячної системи? І представники цих цивілізацій побувають деколи на Землі? Ваша точка зору? Чи проводять дискусію українські вчені (в т.ч. і Ви) про дане питання?
Мирослав Попович: Це питання дуже цікаве. Коли я був ведучим науково-популярної програми "Грані пізнання", ми цій проблемі приділяли багато уваги. Останнім часом я не стежу за літературою, але підозрюю, що жодних серйозних нових в цій галузі немає. Хотілось би встановити контакти з "братами по розуму" в космічному масштабі, але поки що доводиться долати труднощі у встановленні контактів з ними тут, на Землі.
Павел Алексеевич: Мирослав Владимирович! Насколько, по Вашему мнению, реальна интеграция Украины в западноевропейский (католико-протестантский) суперэтнос и, соответственно, разрыв со славяно-православным (российским) суперэтносом? тут, на Землі.
Произойдет ли это не только в ближайшем будущем, но и вообще? И еще. Что Вы думаете об усилении влияния Китая? Ведь Украина уже стала перевалочной базой для реализации китайского "ширпотреба" на рынке стран Европы.
Мирослав Попович: Совершенно не согласен с тем, что западный мир является протестантско-католическим. На Западе действительно религиозные убеждения каждого являются его личным делом, даже в США, где подавляющее большинство является практикующими христианами разных конфессий.
То же самое и относительно России. Никак не могу признать великую русскую культуру православной. Все, что есть лучшее в мировой культуре, может быть усвоено людьми любого религиозного воспитания, если человек лишен предрассудков. Более того, я считаю, что восприятие российской культуры украинцами будет гораздо более полным, если оно не будет связано с политическими соображениями. Меня, конечно, не устраивает то ослабление культурных связей между Украиной и Россией, которое наступило за последнее десятилетие, но виноваты здесь даже не столько политика, сколько экономика. Поездки в Москву, Петербург и так далее стали очень дорогими.
Что касается Китая, то мне часто приходилось слышать сетования европейцев на засилие китайских товаров, особенно продукции легкой промышленности. Мы как-то не привыкли усматривать в каждом импортном товаре возможную потерю рабочих мест в нашей собственной стране. А француз всегда посоветует покупать не итальянские, а французские туфли. Наверное, это правильно.
Юлія: Дуже цікаве Ваше ставлення до сучасної української літератури: творчість яких письменників або поетів ви оцінюєте схвально?
Мирослав Попович: Нехай це буде моїм маленьким секретом. Зате відкрито признаюся, що дуже люблю і шаную Ліну Костенко.
Igor: Добрый день! Уважаемый Мирослав Владимирович почувствовали Вы и Ваши коллеги разрыв отношений с Россией? Или в этом отношении Украина самодостаточна? Присоединюсь ещё к вопросу о Вашей любви к кулинарии, если не трудно и рецептик "коронного блюда". Спасибо.
Мирослав Попович: У меня разрыва с моей Россией никогда не было и не будет. В дни "оранжевых" событий мне не прерывно звонили друзья из России, поддерживали, обнадеживали и давали умные советы.
Я не люблю того политического режима, который в сегодняшней России сложился. Но это внутреннее дело Российского государства. Боюсь, что Украина - единственное государство на территории бывшего СССР, где удалось избежать пути авторитаризма и утвердить демократические свободы. Хотя до желанных результатов нам еще очень далеко.
Что касается борща, то у меня несколько особенностей рецептуры. Во-первых, обязательно должна быть фасоль. Во-вторых, я добавляю кисломолочные продукты для закваски (лучше всего кефир). В-третьих, обязательно нужно затолочь старое сало с чесноком и добавить под самый конец. И, в конце концов, необходимо добавить немного сахара, так как у нас кислые помидоры. Лучше всего употреблять борщ на следующий день.
Даша: Как вы оцениваете новую власть? Спасибо.
Мирослав Попович: Я підтримую нову владу, тому що це є влада, вибрана більшістю народу. Стара влада значить влада, яка трималася завдяки обману і насильства. Якщо нинішня влада не буде влаштовувати український народ, він вибере іншу. І в цьому безсмертне значення помаранчевої революції.
Ілона: Розкажіть про свою книгу "Червоне століття". Як довго ви над нею працювали, де її можна придбати? Про що буде наступна Ваша праця?
Мирослав Попович: Книга "Червоне століття" написана на теми, які мають мало спільного з моєю професією. Це все те, що оточувало мене і моїх близьких все наше життя. Мені хотілося зрозуміти смисл, сенс політичної історії 20 століття. В цій історії багато надій покладалося на комуністичні рухи і мені хотілося зрозуміти, в чому ці надії були марними, і в чому, можливо, вони залишили якусь спадщину на майбутнє. Вихід книжки дуже затримався, і тиражу ще домі немає. Я маю лише кілька сигнальних примірників.
Александр: Мирослав Владимирович! Какие книги Вы читаете? Или все свободное время уходит на их написание?
Мирослав Попович: Я читаю, преимущественно, детективную литературу. К серьезным книгам я уже сразу начинаю относиться, как к научной продукции, даже если это художественная литература.
Олег: Кто, по-Вашему, возьмет парламентское большинство на предстоящих выборах? БЮТ? НСНУ?
Мирослав Попович: Три политических силы будут наиболее влиятельными, но ни одна из них не будет иметь большинства. Я говорю о Нашей Украине, БЮТ и Партии Регионов. Будут представлены также Партия Литвина, социалисты, коммунисты и партия Витренко. А в целом, будущий парламент должен будет учиться заключать компромиссные соглашения.
Ліза: Як Вам вдалось вивчити стільки мов? Що потрібно для цього? У Вас, певне, є свій секрет.
Мирослав Попович: Секрет полягає в тому, що треба якомога більше читати іншими мовами.
Якщо текст зрозумілий вцілому, не лазити в словники. Спеціально вчити доводиться тільки основи граматики, щоб правильно конструювати фрази. Не треба боятися, якщо мова забувається. В потрібний момент в певному мовному середовищі, все, що треба - згадається.
Полина: Вы увлекаетесь кулинарией. Какое Ваше коронное блюдо?
Мирослав Попович: Все-таки борщ.
ЄВА: Як Ви ставитесь до того, що сталось в суботу на Хрещатику? Чому святкування 63-ї річниці УПА перетворилось на побоїще. Хто в цьому винен: наше минуле чи сьогодення, тобто дії нинішньої влади? Скільки потрібно часу аби ворогуючі сторони примирились.? Чому у нас не можуть піти по шляху Іспанії в цьому питанні? Дякую. Слава Україні.
Мирослав Попович: Я щойно розмовляв із кореспондентом іспанської газети "Ель Паіс". Вона згадувала як раз іспанський приклад. Іноді у нас вважають, що примирення відбулося за ініціативою Франко. Це не так. Сталося інше: ті проблеми, які розділяли націоналістів і республіканців 70 років тому, давно відійшли в історію. Сьогодні іспанець не питає, хто правий: червоні чи чорні. Людей цікавлять зовсім інші проблеми. І виводити на вулиці людей із прапорами 30-х років - це значить поховати саму ідею примирення.
З іншого боку, вся Европа сьогодні шукає шляхів примирення з минулим. Французькі солдати опору знаходять спільну мову з колишніми солдатами Вермахту, але зауважте, що це не означає реабілітації Гітлера.
Колишні червоноармійці ніколи не будуть зрозумілі, якщо вони будуть наполягати на тому, що Сталін був правий. Так само, віддаючи честь і шану тим хлопцям і дівчатам, які пішли в ліс 43-44 роках, ми не реабілітуємо політичну лінію ОУН. Угоди між колишніми воїнами УПА і колишніми воїнами Червоної армії ніколи не буде, якщо обидві сторони наполягатимуть кожна на своїй історичній правоті. Основою для примирення мусять бути сьогоднішні проблеми і завоювання. Примирення можливе для тих, хто стоїть на позиціях незалежної, демократичної України.
Лідія: Пане Мирославе! Як Ви думаєте, хто буде Генпрокурором України? Як Ви поставилися до відставки Піскуна?
Мирослав Попович: Хто буде Генпрокурором України не знаю. Боюсь, що буде виконуючий обов’язки, тому що домовитися із усіма парламентскими фракціями відносно людини, яка б серйозно очолила цю структуру, Президенту навряд чи вдасться.
Відставка Піскуна була давно очікуваною, і, наскільки я розумію, переважна більшість українських громадян поставилася до рішення Президента схвально.
Альбина: Мирослав Владимирович! Как Вы относитесь к политической ситуацией в стране? По Вашему мнению, что ждет Украину в ближайшее время?
Мирослав Попович: В ближайшее время Украину ждут выборы. Мы постепенно начнем привыкать к тому, что политика - это вещь для специалистов, что у политиков есть свои цели и мотивы. В общем, нельзя отдавать всю свою судьбу в руки политиков. Наша задача - правильно определить, за кого голосовать: кто по своим программам и политическим платформам большее всего подходит нашим интересам и избирательским чувствам. Я не вижу в будущем таких схваток, которые бы могли дестабилизировать обстановку в стране. Но будут неожиданности, потому что мы имеем сейчас несколько самостоятельных политических сил, ни одна из которых не может претендовать на решающее влияние в будущем парламенте.
Я лично опасаюсь только слишком далеко идущих блоков или соглашений с так называемой Партией Регионов. Опасность представляют такие соглашения, которые свели бы на нет преследования тех нарушений закона, которые были допущены властью в период выборов. Вот если бы это произошло, это был бы действительно конец "оранжевых" ожиданий. Я надеюсь, этого не будет.
Мирослав Попович: Я дякую всім, хто задав мені такі цікаві питання і обіцяю, що сам буду намагатися шукати на них переконливіші відповіді. А всім, хто цікавиться політикою, як сферою життя, що забирає чимало наших сил, я раджу також цікавитися кулінарною справою, бо вона ці сили спроможна відновити!
ForUm
