Як передає Укрінформ, про це повідомило Суспільне з посиланням на допис у Фейсбуці онука Вольвача, поета Богдана-Любомира Притули.

Народився Вольвач 15 грудня 1938 року у Запорізькій області. Закінчив Кримський сільськогосподарський інститут за спеціальністю "вчений-агроном" і присвятив своє життя розвитку садівництва, агроекології та вивченню історії української аграрної науки.

У 1968 році він захистив кандидатську дисертацію з імунітету плодових культур, а згодом став одним із провідних українських фахівців у галузі помології.

У 1999 році Вольвач був обраний академіком Української академії екологічних наук. Багато років працював у наукових установах Криму, Мелітополя та Києва. Очолював Південний науковий центр агроекології Міністерства сільського господарства України.

Вольвач став автором понад 300 наукових праць і 18 монографій, присвячених садівництву, агроекології, історії аграрної науки та суспільному життю. Його книги і дослідження були присвячені, зокрема, промисловому плодівництву, історії українського садівництва та розвитку аграрної науки.

Саме Вольвач фактично започаткував в Україні новий напрям наукових досліджень — симиренкознавство. Протягом десятиліть він досліджував життя та діяльність представників родини Симиренків, повертав із забуття їхню спадщину, виступав ініціатором створення музею родини Симиренків і відновлення родинного некрополя. Завершенням багаторічної праці стала книга "Великий Хорс", присвячена життю та діяльності Василя Симиренка.

Крім наукової діяльності, Вольвач був активним учасником українського громадського життя в Криму. Він стояв біля витоків створення кримської "Просвіти", української газети "Кримська світлиця", української гімназії в Сімферополі, а також був членом Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

За свою діяльність Вольвач був відзначений орденом "За заслуги" III ступеня, став лауреатом премії імені Левка Симиренка Національної академії наук України та низки інших наукових відзнак.

Публікації на нашому порталі:

http://litforum.com.ua/index.php?r=18&a=8746

http://litforum.com.ua/index.php?r=62&a=8760

http://www.nacija.com.ua/?country=ukraine&r=3&article=7079

Тепер мої дві слові:

Життя бентежне, непередбачуване, переплетене ушеляким.

Про Петра Вольвача, як поважного науковця, українського діяча у Криму я знав давно. Але тільки знав. Десь ми перетнулися чи не в НСПУ, обмінялися візитівками да і по усьому.

Аж поки у моє життя не прийшов Богдан-Любомир Притула.

Був-єм на презентації СИНА ХОРСА ув Ірпени.

Кавували з дідом.

Спілкувалися телефоном.

Він устиг усе, що хотів: Симиренки, родовий герб, спомини, надиктовані онукові.

Полишив онукам по дочці Ярині сад, дім, свої життєві заповіти.

Дякую Малому за терпіння і скрупульозну працю над споминами дідовими -- се неймовірно важливо: бачиш, хлоню, деколи добре не тільки слухати, а і слухатися.

Ігор Зоц запрезентував свіжий номер СЛОВА ПРОСВІТИ, у якому оприлюднено спомин Петра Вольвача про патріарха Філарета у записі Богдана-Любомира Притули.

Автор уже не прочитає.

Але читайте ви, українці а українки, бо Петро Вольвач жив повнокровним українським життям і працював для вас.

Життя коротке -- Нація вічна.