Якби не Малий, я би і не дізнався, що у природі існує така проява як ЛЕГІТ.

Малому настільки сподобалося там бути, що він не утримався і писанув реценжку. Ось вона:

http://litforum.com.ua/index.php?r=18&a=8802

Гаразд.

Тепер моя черга.

Отже:

СКРЕГІТ

Ада Єлаґіна. Цікаво, що би авторка робила з ротом, повним живих горобців? А вони ж серуть, клюють, тріпають крильми…

Андріана Кіндратович. Москвороте мислення.

Максим Христенко. Поки кінцем не обсиплються. Кінцем би тобі по губах, недоріко.

Артем Сергієнко. Піжон.

ШЕМРІТ

Леонід Скрипаль: «птахи з ріжнобарвною лускою», «у покинутій майстерні». Але цілісного  вірша нема, бо після нього можна сміливо поставити запитання – і що? І відповіді у вірші нема.

Степан Пенкалюк – улюбленець Лукій. Полохливий, дикий, незрозуміло провінційний. Таке собі.

Богдан Братусь. Пропав поет, не зважаючи на те, же звершив научання на літтворчости Київського універу. ГУЛ – шемріт та і годі.

Анна Іва здіймають палюх. Що воно? З чим їсти? Хто прояснить? Хзн.

Мирослав Клин. Малий зауважив – проза. Погоджуюся.

Ірина Ткачук. Балаканина.

Софія Цап. Натяк на поезію. Спромога є. Результату катма.

Денис Лукін. Балаканина.

Єгор Дьомін. Застряг між Чернівцями а Київом. Ні про що.

СМАКІТ

Ія Ківа. Дотульна поезія. Цікава а художньо вартісна.

Богдан-Любомир Притула. Два останні рядки зайві. Перші шість – понадто патосні. А посередині – ахуєнно:

Ми усі сидимо на бильцях

Чужих ліжок

З думками про минуле

Ми усі стискаємо усередині

Дві половинки,

Знаючи, що се намарно.

Лиш уві сні,

Мимохідь торкаючись

Гарячих од сидіння билець

Стаємо єдиними

В уласному стираху

Жити…

Чудово, Малий. Оспівати свою укохану срачину, яку ти так любиш підпирати рученятами долоньками у піл, зробивши з сього високохудожню метафору – се талант. Респект автору.

Марко Лафер. Звукопис мальопису, мальопис звукопису. Молодець.

Редріх. Розкіш української мови, художня радість поетичного буття, чудовий потік енергетики (не згірш Станіслава Вишенського): перенавпачилось, між двох суціль, ми одночесно мчимо потоком багна живого, вий і жевриво. Неімовіірно.

Маруся Щербина. Високоякісне художнє словоплетиво.

Денис Бондар. Чудово. Живий.

Підсумок: один вірш мало. Бодай би сім.

Дякую за Малого – що надрукували.

Дякую за одкриті – мені – таланти: Максим, Редріх, Маруся, Денис. Слідкуватиму за ними.

Чекаю 8.

Йо.