Поет а прозаїк Олександер Козинець – професійний логопед. Викладає у Драгоманова, має приватну практику, а кошти, зароблені фахом, уливає у свої численні збірки поез.

РУДОЛЬФ ГЕНРІХОВИЧ КРАЄВСЬКИЙ: особистість, учений, дефектолог – се його монографія.

Автор не дає, Ярмурка посилає на хо читачів. Мусив-єм прохати чудового історика і прекрасну людину Петра Чернегу, аби дострег мені сю книзь.

Тобто ся рецензія з’являєсь на Літфорумі не ЗАВДЯКИ а УСУПЕРЕЧ.

Але я завше досягаю своєї мети, бо сповідую ШОСТУ ЗАПОВІДЬ Декалогу.

У світлі його думок – дивне визначення, бо думка, не матеріалізована у слові – помирає разом з мисленнєвим механізмом.

Вишукана професійність – се яка?

Автор монографії згадує про незавершені спомини героя МІЙ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ. Дивно, чому Козинець не оприлюднив їх як додаток до монографії? Се було би неоціненно. Але, як мовить один знайомий мені  інтроверт, НЕ СКЛАЛОСЯ.

Рудольф Краєвський, поляк чи єврей – не зрозуміло – народився у Варшаві 12 квітня 1897 року.

Мати померла при пологах.

1906 рік. Борис Грінченко успішно видає свій чотиритомний  СЛОВНИК і отримує одзнаку Санкт-Петербурґської академії.

Натомість Краєвські прямують до Сибіру, де тато героя працює над розбудовою залізничних шляхів.

1910 року помирає мачуха. Родичі оддають хлопчика у науку до єзуїтів.

Переплетіння книг.

1914 герой переїздить до Петербурґа.

 Бехтерєв був прихильником революційних ідей – се як? Був прихильником, очевидно, опозиційних до царсього ладу політичних сил.

Большевик а атеїст. Брат милосердя у большевицькому війську на українській Кубані.

1920  рік – Петербурґ.

Дружина і син гинуть при пологах.

Тоді ж большевики перебазовують його підрозділ до Київа.

Тут він знайомиться з жидівкою Софією Шейкман – і се вельми правильно політично – його не розстріляють у 1937.

Назначили – призначили.

1941 – евакуація до Оренбурґа.

6 падолиста 1943 Київ звільнено од окупації – пише Козинець. Аби він потрудився прочитати чудовий роман Віктора Міняйла ПОСЛАНЕЦЬ ДО ЖИВИХ, то тямив би, що ріжниці між німецькою а московсько-большевицькою окупаціями майже не було.

Але герой його – продукт і рушійна сила окупаційної московської системи.

Переконаний, герой Козинця ні мови української не знав, ні українців а українок не тямив.

Прийдешні зміни – се які? Зміни тривають тут і зараз. Хіба ні?

Таке.

Чи варто ґлорифікувати неукраїнський елемент?

Не тямлю сього.

Я не лізу у теоретичну частину викладу монографії – се не моє.

Але книзь прочитав, зауваги виклав.

Козинець не вразив рівнем свого мислення.

На жаль.

Тепер розумію, чому він такий слабкий у поезії а прозі.

На сьому прощаюся з Козинцем.

Аж тепер можеш бути вільним од моєї уваги, друже.