Що таке талант?

Дивіться притчу про таланти у Новому заповіті. Ісус був не тільки учителем, але і поетом, тому мовив метафорами а притчами.

Віталій Білозір народився у багатодітній сім’ї у Жашкові.

Бабця побачила у ньому талант і сподвигла до руху

1.   До Київа.

2.   На філологію.

Віталій починав соковито і радісно – талант у нього безпереч є.

Але він хотів зачепитися у Київі за щось вагоме, отримати максимум за мінімум, і зберегти свою любов до…

На сій дорозі мусиш од чогось одмовлятися а когось незручного і позбуватися.

Білозір позірну кар’єру зробив: заввідділом у бібліотеці Цензури Іванівни, член НСПУ, три збірки, премія Олеся Гончара – чого ще бажати?

Авжеж.

Проте ціна сієї позірної кар’єри – талант.

ПОРЦЕЛЯНОВЕ ЯБЛУКО видане коштом київців а виглядає як сімейний гей-альбом, бо ілюстровано сю книзь роботами Андрійка, якому присвячено чимало поезій   автора і з яким він як би то чемно сказати… Нещодавно Віталій узяв свого … на працю у свій відділ. За подібне у ралянстькі часи один маляр одсидів два роки, а тепер – в епоху Цензури Іванівни – мона. Київці ж терплять і оплачують се непотребство, то чого ж…

Передмову написав відомий гаруканський графоман од літературної критики  Ігор Бондар-Терещенко. Про позірного свого діда а про себе більше як про автора.

Післямова Кості Дорошенка – лапідарна а ні про що. Очевидно, уміщена, аби просто позначити територію – хлопчики мої, прошу не чіпати.

Гаразд.

Тексти.

А вось вродить, а вось не вродить – се начеб московщинненько, нє?

Свіч каштанова вибухає – то він чи вона?

Граються хлопчики перами золотими – гарно, але пощо, мені, читачеві, знати, що Віталік бере Андрійка у сукенці? Хзн.

Святенно-безбожно: з якої любови різдво твоє? Христосні уста твої мліють од хіті. А се узагалі садо-мазо: я поклав твоє тіло на мурашник, аби на останок тобі було приємно. Не диво, же ув Андрійка такі кровожерно-м’ясивні роботи, хоча графіка його – бачив – неперевершена.

Воїстину, бджолі олива люба

І далиться од тебе Гукає: спіймеш.

Хлопчик з аличевими очима – фе.

Авторська глухота: ніБИ БЛАкитні, БО Був, смерть ЦЯ СЕРЦЕ, йоГО ОБІйняв, а МИ МУсим, ДЕ Днями, БИ ТОй.

А я – заблукалий – на иншому березі при самій воді

Співаю пісню мертвої риби – се як одгомін істинного справжнього неперебутнього але спроданого (як у Тімі Талері сміх) таланту.

Протербле листя, до йОго дійти, кальобуху, на тому горбищі, углибина, яблука падають вдріб, розсоромився, засвіта у засвіти, утерпне – се одгомін жашківської говірки.

Як то в коконі, як то в іконі – московиннячко.

Омеляний дім

Шмат про Озіріса – сценка із дурки.

Скрипко-хрипко – унутрішня рима. Респект

Розбещені коні – чого ж ти їх розбестив, хлоню?

Автор чомуйся не любе а не уживає літеру ґ – боїться звинувачень у націоналізмі?

Мирство

Надвечірок-підвечірок – себто споживання їжі. Тут пасує надвечір’я.

Стоїть над берегом Нілу – мо на березі?

Хоробре, як рухи пліч – натяк на звукопис

Світ мені горлом колотиться під коренем стемло – от вона сила таланту.

Памороч

Пустельні оазиси – а непустельних і немає, друже.

Сидить під ним хлопчик і кісткою, як дудкою, тарабанить по губах своїх – се рядки рівня Кавафіса, але Кавафіс чесно виліз і з шафи…

Обтолочене серце

Стоїш серед болота Осока ноги лоскоче – от нє хуй тому польтавському лобуру робити…

Зозулі дітей няньчать? Та ти йобнувся, друже. Вони свої яйці у чужі гнізда кладуть.

Од завидка до темна – завидки се що инше.

Отакі мої ураження про ПОРЦЕЛЯНОВЕ ЯБЛУКО.

Обтолочене серце таланту.

Шкода.