Здибав у музліті (а де ж би іще?) поетку Таїсію Шаповаленко. Хвалила своєю книжкою про Гладинюка. Домовилися, же її а поетичні збірки залишить мені на рецепшені тут таки у музліті. Тричі перепитував. Як мовить Томенчук НЕ Є.

Потому здибає мене пані поетка при брамі, даруйте,  виходку ув УКРІНФОРМІ і мовить Я ШАПОВАЛЕНКО. При виходку инші потреби у письмака, тому розмови уник у ненайґречніший спосіб.

Да і про віщо мовити?

Книзь у бібліотеці найшов.

Прочитав.

Пишу.

СПАДОК ГРИГОРІЯ ГЛАДИНЮКА Таїсії ШАПОВАЛЕНКО видано коштом київців у братів Степуріних.

Книжка ошатно видана.

Але зміст…

Там, де є імена, цитати, герої – там і пристрасть поетична авторки посутня, художньо вартісна.

Коли ж ідеться про героя головного – він мертвий: ні цитат, ні животворного образу, ні про нього нич.

Будинок та і годі.

Смерть дружини а сина од сухот.

Фінансова запомога родині.

Усе.

Не зрозуміло, як колишній селюк з кріпаків так вибився у люде, через що?

Де узяв стартовий капітал на готельову справу?

Мабуть, був неосвічений. Тому ні листів, ні щоденників по собі не полишив.

Оскільки займався винятково своїм готелем, жадних згадок, портретів, дискусій відомі українці про Гладинюка не полишили.

Тепер за текстом:

Джуе багато москворотої чепурні – цитація документів. Реклями – пощо московською? Усе отсе легкл українською загучить, якщо авторка матиме таку волю.

Нечуй-Левицький вартує називатися Іваном – саме так гучить для кожного українця а українки повне літературне ім’я українського клясика.

Панянка дружина – якщо дружина, то уже не панянка, якщо чоловік не євнух.

«Русизмам, полонізмам, словам іншомовного походження» -- дивина, та і годі – одколи русизми а полонізми не іншомовного походження?

Іван Чоколов яко друкар.

Україножер Бєрдяєв, автор ЯМИ Купрін гучать у пані авторки без перекладу українською.

«вода під синьою глиною» -- чудовий а глибинний художній образ.

«на вінчаннє Гулака» -- про якого Гулака мова? Хтозна.

«Добре робити історію важливіше, аніж писати її». Михайло Грушевський.

Ілля Шраґ досі належно не поцінований у Київі – ані вулиці, ані меморіальної плити аніде.

Демарш Гликерії Федотової у 1877 році – після Емського указу обрала на бенефіс НАЗАРА СТОДОЛЮ Шевченка.

У переліку Київського літературно-артистичного товариства авторка зауважує з-поміж инших Бердяєва, але то був, запевне, не україножер Микола, а го рідний брат, український поет Сергій.

Тітушки на при початку двадцятого сторіччя? Се уже пані Шаповаленко загнула кривуляку.

«Диву дивуєшся» -- московизм діву дайошся.

Проценти – українською відсотки.

Прислів’я а приказки авторка чомусь називає фразеологізмами альбо поширеними висловами.

Виключно – ісключітєльно – українською вийнятково.

По відношенню – в отношенії – українською у стосунку, достосунку.

КОНІ НЕВИННІ – за назвою новели Коцюбинського. Пощо се розжовування? Достатньо цитати і автора сієї цитати без дивоглядних уточнень.

Кріпак – уласник готелю… Да певнечки уже ж і не кріпак…

 Прийняв рішення – пінять рєшєніє – українською ухвалив.

Піде з життя – уйдьот із жизні – українською одійде у засвіти, помре, зрештою.

Одлито з бронзи – одлито у бронзі.

Є у книзі Шаповаленко спроба реабілітувати антиукраїнські московроті чорносотенні київські ЗМІ початку сторіччя. А дарма.

Отже, підсумок – книзь про Гладинюка неохайна, Гладинюка там не видко яко постать – він – як Сковорода світові – авторці не дався запізнати випукло, зримо. Альбо не там шукала, альбо фігура дрібна і маловажлива  для тогочасного українства.

Натомість пані Шаповаленко отримала черговий ґрант коштом київців од видавничої ради КМДА   на книзь про Кульженка. Ню-ню.