У теперішньому журналі ДЗВІН друкують чимало романів з чудернацькими доважками до жанру – роман-мозаїка, роман-аплікація, роман-спомин тощо.

Роман Олександера Балабка КІМОНО ДЛЯ БАТЕРФЛЯЙ я би назвав романом-насолодою.

Чому?

Повна відсутність автора у тексті.

Повна присутність героїні – Соломії Крушельницької.

Панорама оперного життя початку 20 сторіччя.

Од Верді до Пуччіні – десь так можна охарактеризувати романний часопростір.

Дія розпочинається у Парижі у кутюр’є Поля Пуаре.

були утомлені од задоволення.

Іван Алчевський – світлина од Каміля Сен-Санса.

Горіхова кава.

Камерієри – офіціанти.

Вісті не лежать на місці.

«Шаляпін розкотисто зареготав. Так, що задзвеніла не лише чашечка на столі, а і забряжчала люстра угорі».

Замайоріло море.

«У вас добре научилися з’їдати одне одного. Якщо хочеш щойся путнє зробити, то мусиш тікати за десяту границю». Крушельницька.

«Раби згори донизу». Шаляпін.

Шаляпін «казав, же йому на усе наплювати і розтерти».

«у душі одушевлених слухачів» Крушельницька.

Квенькала.

Пісеньку сміху співають пралі.

У Римі у пародії на ГЕЙШУ дебютував шестирічний Едуардо де Філіппо.

Одтуливши кулісу.

Артуро краяв сумнів.

«Тосканіні треба сприймати як пса, що гавкає, застерігає про небезпеку, але ніколи не кусає». Енріко Карузо.

«вирозуміла» -- Соломія – у значенні збагнула.

Дівоче прізвище Марії Грушевської – Бойковська.

Русини а українці се як? Се ж синоніми.

«Масне створив МАНОН як француз – з пудрою і  менуетами, а зроблю як італієць – з відчаєм і пристрастю». Джакомо Пуччіні.

Рецепти од Пуччіні можна одразу нотувати собі до куховарської книги.

Принцеси сухих смокв.

«Як жити у світі, аби потому ніколи не каятися? А чи  загалом є щасливі люди на сій землі?  Я співала скрізь по  вітах на великих сценах ріжними мовами… Але ніколи – рідною… » Крушельницька.

«вона співала як Крушельницька-Графиня, а виглядала як Графиня-Крушельницька». З рецензії.

Короткі рукави доповнювали високі рукавички.

Реготали на усі роти.

Астраханська українізація Федора Шаляпіна.

«Що народилося у моїй тихій душі». Еразм Длузький.

Фелія Литвин.

Глинка не Микола а Михайло – при перевиданні варто виправити сю прикру неточність.

«покладе крах царюванню» -- теж прикрий недогляд видавництва. Край.

Олександер Мишуга.

Джозуе Кардуччі усе життя викладав латину.

Начальники а повчальники.

Зазирнувши у мокре вікно.

Династичні гнізда.

Подорожня книжка Чарльза Діккенса КАРТИНИ ІТАЛІЇ.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО МАЙБУТНЄ.

Прем’єра ще попереду, а музика уже звучить.

Співак Адам Дідур.

Танок семи серпанків.
   Одкровенням для мене особисто були не тільки невідомі для мене ком позер Ігор Маркевич (у романі про Лифаря) але і співак Адам Дідур, родом з Поділля, та лікаря у Каїрі (родом з Галичини) Йосипа Білинського, який став реальним меценатом для УКРАЇНСЬКОЇ СПРАВИ як на сході України, так і на її заході, же належали у той час двом протиборним антиукраїнським імперіям, які за яких 7 літ зударяться у непримиренному герці на українських землях українською кров’ю, якої не шкода. Рспект Олександеру Балабкові за вартісні відкриття – бо се і є призначення істинної літератури – одкривати читачеві усе нове а незнане. Альбо призабуте незнане.

Роман вивершується стома виставами МАДАМ БАТЕРФЛЯЙ Джакомо Пуччіні, у яких співала Соломія Крушельницька.

Але життя Соломії триває – і ся частина її яскравого творчого життя вартує ще одного роману.

І він гряде.

Чекаєме з нетерпінням.

А поки що заздриме тому чительникови, же уперше одкриє КІМОНО ДЛЯ БАТТЕРФЛЯЙ. І отримає повноту насолоди од стилю автора, особистостей Крушельницької, Шаляпіна, Верді, Пуччіні та инших.

Далі буде, бо ми ж неодноразові.