Олександер Балабко у книжці МАЛЬВИ У ВІЧНОМУ МІСТІ не пише а рунтує (од рунт=ґрунт) – пристрасно, яскраво, експресивно а небайдуже і до місць, і до міст, і до епістолярії, і до постатей, і до українства.

Париж.

Диво Еффеля.

Хмельницький у Франції – книжка П’єра Шевальє  ІСТОРІЯ ВІЙНИ КОЗАКІВ ПРОТИ ПОЛЬЩІ.

Одвічне світоглядне протистояння двох українців, двох отаманів – Нестора Махна а Симона Петлюри.

Петлюра похований на монпарнаському цвинтарі і має осібний гробівець, а прах Махна замурований у СТІНУ КОМУНРІВ на цвинтарі Пер-Лашез.

Петлюра – поет? Жодного його вірша українська література не знає. Автор може їх оприлюднити, якщо має їх.

«пташці з рибкою гнізда не звити».

Французький ріжновид калини – бульдонеж.

Стаття Петлюри УЧІТЬСЯ У ТАРАСА.

Хлипуни.

І сиплю у шампана квіти їм… Олександер Вертинський. Вартувало би його пісенну спадщину перекласти українською. Чому ні?

Книга Лідії Вертинської СИНЯ ПТАХА КОХАННЯ.

Вертинський завше розспівувався українськими піснями.

«жайворонки» печене з тіста у Київі.

РИМ.

Потребує українського культурного центру, готелю, українських гідів.

ФЛОРЕНЦІЯ.

«Там вода ясно-зелена аж світиться, але коли бризнути нею веслом, то слід МИКОЛА ГОГОЛЬ-ЯНОВСЬКИЙ У РИМІ.

стає ярко-блакитним, а вершки хвилі рожевими…» Коцюбинський.

Творчий двобій да Вінчі а Мікеланджело.

 «гудуть протяги між поруйнованихз стін»

«уся Европа – для того, аби дивитися. А уся Італія для того, аби жити» Гоголь-Яновський.

Нянька Гоголя-Яновського у Василівці з роду Лизогубів.

«Що не зробили варвари те зробив Барберіні» -- римська примівка.

«заробила сорочку ззаду» -- чернігівська примівка.

 «Дорога предивно мені помічна» -- Гоголь-Яновський.

«я тихенько заспівав у такт гопака: ОЙ ЛОПНУВ ОБРУЧ КОЛО ДІЖЕЧКИ. ДІВЧАТА МОЇ СИРОЇЖЕЧКИ».

«на душу мою найшло саме собою бачення проминулого. Тільки я чую чимало такого, чого нині і зазиром нема».

Василь Жуковський одружився у 58 літ.

«московитів покарано за глупоту душ їхніх» Гоголь-Яновський.

«усяк по сто разів на день то падлюка, то янгол» Гоголь-Яновський.

Балабко дивується, же треба палко вітатися під час літургії. Але се подиву нок альбо неофіта, альбо провідання церкви на трапок. ПОЛЮБІТЬ ОДНЕ ОДНОГО мовить священик і тоді брати і сестри вітають одне одного обіймами, мовлячи ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС і чуючи у відповідь Є А БУДЕ.

Гоголь-Яновський уважав, же тільки у Римі молитва на своєму належному місці.

«Запомогти талантові – значить запомогти не одному ближньому, а двадцяти ближнім водночас» -- пише у листі до Жуковського Гоголь-Яновський. До чести автора МАЛЬВ У ВІЧНОМУ МІСТІ він достоту виконує на 200% сей заповіт великого українця – дає дорогу у літературу молодим письмакам а письмакам через механізм присудження премії імени Олеся Гончара.

Запомога кріпакові родини Капністів Іванові Шаповаленку. Перегодом сей Шаповаленко став відомим мозаїстом і прожив довге щасливе творче життя, померши у 1890 році.

Воду з водограю Треві називали «водою незайманої дівчини» і саме сю воду приносили українському письмакові, і він пив її, коли працював за своєю звичною конторкою наустоячки. До речи, добрий урок для нинішніх письмаків а письмачок – їх великий попередник у літературі писав наустоячки, мочаючи калам у каламар чорного атраменту – а переписував кожен твір до восьми разів.

«неписане правило кидати копійчину до водограю – стоячи спиною правою рукою через ліве плече».

Італійський поет Джузеппе Беллі.

«теперішнього папу через його довгий ніс прозивають пульчінеллою» Гоголь-Яновський.

«Франція – вогнище, підставлене під Европу, аби вона не охолола а не запліснявіла». Павло Анненков.

Гоголь-Яновський так не уважав. А про Німеччину мовив – «печія од поганого тютюну а мерзотного пива».

Ґоґоль-моґоль од Гоголя-Яновського: козине молоко, при кипінні додати цукру а руму. Рум, до слова, вельми полюбляв Тарас Шевченко, додаючи го до чаю чи кави. Дякую Галині Мрозек, завідувачці будинку-музею Шевченка на Козиному болоті, же пристрастила мене до руму у чай а каву. Да і у коктейлі з ріжними трунками а вишневим соком рум не губиться, а додає свою неповторну нуту.

Кростата – хрусткий пиріг – з вишнями.

«Повітря таке ніжне, ніжніше од рижу по міланськи (…) а небо, о Боже, яке воно чудовецьке». Гоголь-Яновський.

«християнин не може бути сумним» Гоголь-Яновський. Юрій Федькович пізніше мовить Омеляну Поповичу при брамі церкви Параскеви Сербської у Чернівцях – БОГ ЛЮБИТЬ ВЕСЕЛИХ.

«критика дає мені крила. Після критики, уселенського шуму а ріжноголосся мені завше яснішим видається моє твориво. Мені навіть критика Булґаріна приносить користь». Гоголь-Яновський. Сі слова українського класика да у вуха сучасних письмаків а письмачок (ширше -- мистців), же поїдом їсть гріх мистецької гордині.

Ніколай Язиков, поет, же утратив здоров’я у кабаре а борделях…

«Я жебрак і не соромлюся сього звання» Гоголь-Яновський.

СПОГАДИ ПРО ГОГОЛЯ Олександри Смирнової 1877 року у Парижі.

«Ходив козак по вулиці у світлій білій котулиці» -- улюблена народна пісня Гоголя-Яновського. Автор дарма нарікає на наше не знаття, адже МУЗИЧНА Україна видала НАРОДНІ ПІСНІ У ЗАПИСАХ ГОГОЛЯ-ЯНОВСЬКОГО. Народні пісні в записах Миколи Гоголя . К. : Муз. Україна, 1985. – 208 с

«Мені здавалося, же я побачив свою бАтьківщину, у якій кількаро літ не був-єм, і  у якій живуть мислі мої» Гоголь-Яновський.

«Я живу весь у собі, у споминах своїх, у своєму народі і землі, які носяться нерозлучно зі мною, і усе, що там є і посутнє суть, ближче а ближче стає щомиті душі моїй». Гоголь-Яновський.

«Як багато у людині нелЮдського, як багато спокрито лютою грубістю у витонченій заученій світ кости, о Боже, навіть у тій людині, яку світ визнає шляхетною а чесною». Гоголь-Яновський.

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ НА КАПРІ

Од Віссаріона до Віссаріоновича – вартісне спостереження автора.

«Такий крик на вулицях, що себе не чуєш» Коцюбинський.

«усе живе рухом і криком» Коцюбинський.

Праця Бориса Грінченка 1901 року ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ 1777-1900.

Альфред Єнсен і його запрошення Коцюбинсьому до Стокгольма. Але наш класик вибрав обійми аплаксіної – і Нація утратила реальний шанс отримати Нобелівську премію з літератури уже на початку двадцятого сторіччя. На той час твори Коцюбинського було перекладено німецькою, французькою, англійською, польською, шведською, московитською.

Подальша доля Аплаксіної – заміж не вийшла, осліпла, продила довге життя. У день похорону свого коханця-улюбленця сплела вінок із цвіту яблуні – символічно а неперебутньо.

«сад виноградний – дуже тінистий сад». Коцюбинський.

Розщелина.

«будь-яке будівництво на Капрі заборонене 50 літ тому». Їм бракує Клічко-вмера – безпереч.

 Михайло Жук – не чернігівський живописець а великий український маляр і добрий поет.

Кам’яні дуби.

«Якось так увесь організм пересякся ароматом моря, квіток, так переповнився красою, що забуваєш, що ти людина» Коцюбинський

«Саме тепер світиться море, особливо там, де темна вода. Заїдеш у печеру, змішаєш воду, а вона аж горить, вогні так і скачуть, зачерпнеш у долоню води і повну жменю маєш вогню».

Шеберхнуло

Отець Іван Хоменко – загублена у світах а історії українська постать.

«вогонь чорного ока», «тиха поступ селянки пропала у теплім теплі»

Чи то прийшлим чи зайшлим.

«дуже тісно – наче раки у горщику киплять». Коцюбинський.

Каміл Розумовський.

«Шаляпін такий милий а цікавий чоловік, що несамохіть вибачаєш йому усякі його свинства». Коцюбинський.

Нарис про Таїланд неймовірний – можу про сю країну тільки мріяти та дивитися серіали.

«монахи мають право їсти тільки один раз – до полудня. Вони у таїланді мають особливий статус – за зумисне убивство монаха покара -- смерть».

Катерина Десницька а її неймовірна доля – одкровення для мене.

Нарис про Синай.

Одкровення – too – ікони з Синаю, привезені отцем Порфирієм Успенським до Київа – зараз у музеї Ханенків.

Отже книжка Олександера Балабка ціква а пристрасна, вона виводить читача за рямці оповіді: мандруй, ступай у сліди духовних попередників, одкривай а розширюй свій окоєм.