Вільям Сароян

«Гей, хто-небудь»

Переклад гугл транслейтер

 

Камера невеликої в'язниці в провінційному містечку. Хлопець повільно вистукує ложкою по підлозі. Постукавши деякий час, точно передаючи щось по телеграфу, встає і починає ходити по камері. Несподівано зупиняється посеред камери і стоїть нерухомо. Мацає голову, мабуть, поранену. Оглядається, потім кричить.

П а р е н ь. Гей, хто-небудь!

 Пауза.

Гей, відгукнись, хто-небудь!

 Довга пауза.

Гей, хто-небудь!

 Відгукується дівочий голос, дуже мелодійний і ніжний.

Г о л о с. Е-ей!

П а р е н ь. Це ти, Кейті?

Г о л о с. Ні. Я - Емілі.

П а р е н ь. Хто? (Нетерпляче.) Гей, чуєш?

Г о л о с. Емілі!

П а р е н ь. Яка Емілі? Я не знаю жодної Емілі. Ти не та дівчина, з якою я зустрічався в барі у Сема в Салінасі років зо три тому?

Г о л о с. Ні, я тут за куховарку. Кухарка я. І ніколи не бувала в Салінасі. Я навіть не знаю, де це.

П а р е н ь. Кухарка, кажеш?

Г о л о с. Так.

П а р е н ь. Що ж ти готувати ... щось їстівне?

Г о л о с. Що мені скажуть, то і готую. (Пауза.) Нудно тобі там?

П а р е н ь. Вовком вити хочеться. Чуєш, як я надриваюся? Гей, хто-небудь!

Г о л о с. Кого ти кличеш?

П а р е н ь. Та нікого начебто. Все ось хотів згадати, кому б лист написати, та так нікого і не згадав.

Г о л о с. А як же Кейті?

П а р е н ь. Не знаю я ніякої Кейті.

Г о л о с. Ти ж сам запитував: «Це ти, Кейті?»

П а р е н ь. Гарне ім'я - Кейті. Мені воно завжди дуже подобалося. А жодної з таким ім'ям я так і не знав.

Г о л о с. А я знала.

П а р е н ь. Ну так? І яка вона є, ця дівчина? Висока, маленька?

Г о л о с. Маленька.

П а р е н ь. Гей, чуєш? А ти що за дівчина?

Г о л о с. Звідки мені знати?

П а р е н ь. І ніхто тобі не говорив? Хто-небудь говорив тобі на рахунок цього?

Г о л о с. На рахунок чого?

П а р е н ь. Сама знаєш. Не говорив?

Г о л о с. Ні, не казав.

П а р е н ь. Ось бовдури, як же це вони, а? Я по голосу чую - дівчина ти що треба.

Г о л о с. Може, так, а може, й ні.

П а р е н ь. Я ще ніколи не давав промаху.

Г о л о с. Воно й видно. Тому-то і сидиш тепер у в'язниці.

П а р е н ь. Ну, це помилка.

Г о л о с. А кажуть, згвалтування.

П а р е н ь. Чого не було, того не було.

Г о л о с. Ото ж бо й воно, що ніби було.

П а р е н ь. Бовдури.

Г о л о с. Так, пощастило тобі ... Боїшся?

П а р е н ь. До смерті. (Раптово.) Гей, хто-небудь! ..

Г о л о с. Що це ти все кричиш?

П а р е н ь. Сумно мені. Вовком вити хочеться. (Протяжно.) Гей, відгукнися хто-небудь! ..

 Збоку, перед гратчастої дверима, з'являється дівчина. Проста дівчина в самій простій сукні.

Д е в у ш к а. Мені ж теж тоскно.

П а р е н ь (повертаючись і дивлячись на неї). Ну так? І не брешеш? І тобі сумно?

Д е в у ш к а. І мені вовком вити хочеться.

П а р е н ь. По кому ж ти сумуєш?

Д е в у ш к а. Не знаю.

П а р е н ь. Ось і я не знаю. Як сунуть тебе в таку діру, так пригадуєш всіх дівчат, яких знав, і всіх, яких не вдалося дізнатися, - ось і стає тоскно.

Д е в у ш к а. Я певна що це так.

П а р е н ь. Ох, до чого це моторошно! (Пауза.) А ти красива дівчина, ти це знаєш?

Д е в у ш к а. Базікаєш!

П а р е н ь. Ні, не базікаю, а говорю, що красива. Це навіть дурневі видно. Ти, мабуть, найкрасивіша дівчина на світі.

Д е в у ш к а. Зовсім я не така, ти це дуже добре знаєш.

П а р е н ь. Ні, така. Я ще не бачив красивіших за все життя, скільки не блукаю по світу. Я знав, що в Техасі мені пощастить.

Д е в у ш к а. Пощастить ?! Та ти ж у в'язниці. Тут на тебе ціла орава зуби точить.

П а р е н ь. А, дрібниці. Виплутаюся!

Д е в у ш к а. Як знати.

П а р е н ь. Ні, все піде добре. З цього дня.

Д е в у ш к а. Чому раптом - з цього дня?

П а р е н ь. Ну, після того, як я побачив тебе. Тепер у мене є чим дорожити. Знаєш, до сих пір мені на все було начхати, так чи інакше. Втомився. (Пауза.) А тепер і про втому забув. (Несподівано.) Гей, хто-небудь, чуєш?

Д е в у ш к а. Кого ж ти тепер-то кличеш?

П а р е н ь. Тебе.

Д е в у ш к а. Але я ж тут.

П а р е н ь. Знаю. (Кричить.) Гей, чуєш?

Д е в у ш к а. Е-ей, чую!

П а р е н ь. Ах ти, хороша моя! (Пауза.) Я хочу одружитися з тобою. Я хочу поїхати з тобою. Я хочу взяти тебе з собою в Сан-Франциско. Тепер я ожив. Я хочу згребти грошенят (копійчину). І навчуся поводитися з ними. У нас їх ціла купа буде - грошей.

Д е в у ш к а. Ну так?

П а р е н ь. Ну так. Тебе як звуть?

Д е в у ш к а. Емілі.

П а р е н ь. Це я знаю. А далі?

Д е в у ш к а. Емілі Сміт.

П а р е н ь. Їй-богу?

Д е в у ш к а. Їй-богу. Так мене звуть - Емілі Сміт.

П а р е н ь. Та ти ж сама чудна (чудова, прекрасна) дівчина в світі!

Д е в у ш к а. Чому?

П а р е н ь. Чому - не знаю, але це так, ось і все. Де ти народилася?

Д е в у ш к а. У Матадорі, штат Техас.

П а р е н ь. Де це?

Д е в у ш к а. Так тут же.

П а р е н ь. Значить, це Матадор?

Д е в у ш к а. Так, це Матадор. Тебе привезли з Вілінг.

П а р е н ь. Так я був в Вілінг?

Д е в у ш к а. Ти що, не знав, в якому місті був?

П а р е н ь. Всі міста на один лад. Ніякої різниці. Далеко до цього Вілінг?

Д е в у ш к а. Чи то шістнадцять, чи сімнадцять миль. І ти не знав, куди тебе везуть?

П а р е н ь. Звідки я міг знати, коли був без пам'яті, як колода. Хтось схопив по голові свинцевою трубою або чимось в цьому роді. За що це він мене?

Д е в у ш к а. За згвалтування. Так вони сказали.

П а р е н ь. Ну і брехня! (В подиві, до самого себе.) Вона хотіла, щоб я дав їй грошей.

Д е в у ш к а. Грошей?

П а р е н ь. Ну так. Якби я знав, що вона така, я б, їй-богу, потопав собі по вулиці далі, ліг десь в парку і виспався.

Д е в у ш к а. Так ось чого вона хотіла - грошей?

П а р е н ь. Ну так. Тут колесиш з місця на місце, тільки б переломити невезіння, кидаєшся з одного паршивого містечка в інше, все чекаєш, раптом зустрінеться добра людина, - а вона вимагає грошей. Я-то думав, що їй теж тоскно: так вона говорила.

Д е в у ш к а. Може, так воно і було?

П а р е н ь. Просто вона з таких ...

Д е в у ш к а. А якби це не трапилося, я б тебе ніколи не зустріла.

П а р е н ь. Піди знай - може, я як раз подався б у цю сторону і зустрів би тебе де-небудь в місті. Я б тебе відразу впізнав!

Д е в у ш к а. Ну так?

П а р е н ь. Ясна річ, впізнав би з першого погляду.

Д е в у ш к а. Ну і що ж?

П а р е н ь. А то, що була б ти моя.

Д е в у ш к а. Їй-богу?

П а р е н ь. Їй-богу.

Д е в у ш к а. Ти так говориш тільки тому, що сидиш а в'язниці.

П а р е н ь. Зовсім не тому. Давай збирайся і чекай мене. І рванемо ми з тобою звідси прямо в Сан-Франциско.

Д е в у ш к а. Просто тобі сумно одному.

П а р е н ь. Мені все життя було тоскно одному - від цього ліків немає. Але разом - ти і я - ми так заживемо, що краще не треба. Ти принесеш мені удачу. Я знаю.

Д е в у ш к а. А чому тобі весь час треба бігти за удачею?

П а р е н ь. Я з малих років гравець. Робота - не моя справа. Я повинен схопити удачу, або я ні на що не придатний. А удачі ці роки мені не було. Два роки кидався то туди, то сюди. І все не щастило. Через невдачі і в цю халепу в Вілінгвляпався. Адже це не звичайна колотнеча. Просто невдача по п'ятах за мною женеться. Тому-то я тут, тому-то і голову мені мало не пробили. Вірно, її старий руки доклав.

Д е в у ш к а. Її батько?

П а р е н ь. Ні, чоловік. Будь у мене така супружниця, я б її за дві секунди викинув.

Д е в у ш к а. Ти думаєш, тобі більше пощастить, якщо я буду з тобою?

П а р е н ь. Ну звичайно. Що хорошого - вічно бродити по вулицях і когось виглядати? Завжди треба мати когось поруч - і взимку, коли холодно, і навесні, коли навколо так ошатно, і влітку, коли так добре і жарко і можна купатися; в будь-яку пору року, під час дощу і в сніг, в будь-яку погоду - завжди людина повинна мати когось, хто йшов би з ним поруч до самої смерті. Завжди треба мати хорошу людину. Таку, щоб вона знала тебе довгі роки. Завжди треба мати когось, хто, навіть знаючи, що ти поганий, все одно любить тебе. Я знаю, що я поганий, але тут я нічого не можу вдіяти. А якщо ти підеш зі мною, я буду самою хорошою людиною. Я перестану бути поганим. Ти ж знаєш: коли у тебе є гроші, ти вже не можеш бути поганим - тоді ти вже порядна людина, тому що гроші самі говорять за тебе. У мене буде купа грошей, а ти будеш найкрасивішою, чудесною дівчиною на світі. Я буду гордо гуляти з тобою під руку по Сан-Франциско, і всі люди будуть озиратися на нас.

Д е в у ш к а. Невже будуть?

П а р е н ь. А як же! Тільки б мені одягнутися та ще - з тобою під руку, і ти побачиш, Кейті, як вони будуть озиратися. Та й справді буде на що озирнутися!

Д е в у ш к а. Кейті!

П а р е н ь. Так, тепер це буде твоє ім'я. Ти перша дівчина, яку я можу назвати Кейті. Я приберіг це ім'я для тебе. Йде?

Д е в у ш к а. Йде!

П а р е н ь. Давно я тут?

Д е в у ш к а. З минулої ночі. І до ранку не піднімався.

П а р е н ь. А котра година? Годин дев'ять?

Д е в у ш к а. Десять.

П а р е н ь. Є у тебе ключ від цієї смердючої камери?

Д е в у ш к а. Ні. Мені ключі не довіряють.

П а р е н ь. Ну а дістати ти його можеш?

Д е в у ш к а. Ні.

П а р е н ь. А спробувати?

Д е в у ш к а. Мене і близько до ключів не підпускають. Адже я тільки готую, якщо у в'язниці є арештанти. Мию, прибираю і все таке.

П а р е н ь. Так ось, я хочу вибратися звідси. Ти знаєш типа (блазня), який тримає цю лавочку?

Д е в у ш к а. Знаю, але він тебе не випустить. Кажуть, тебе перевезуть в інше місто.

П а р е н ь. Це ще навіщо?

Д е в у ш к а. Побоюються.

П а р е н ь. Чого їм побоюватися?

Д е в у ш к а. Побоюються, що люди з Вілінг приїдуть сюди вночі і ввірвуться в тюрму.

П а р е н ь. Ось ще! Навіщо?

Д е в у ш к а. Ніби сам не знаєш, навіщо.

П а р е н ь. Ну да, знаю.

Д е в у ш к а. Боїшся?

П а р е н ь. Зрозуміло, боюся. Коли не знаєш, чого чекати, це найстрашніше. Можна сперечатися з людьми, якщо вони не дурні, але не можна сперечатися з бовдурами: ті гнуть своє і знати нічого не хочуть. Допоможи мені вибратися звідси!

Д е в у ш к а. Як?

П а р е н ь. Ну, знайди того, у кого ключ, і скажи, що я хочу з ним поговорити.

Д е в у ш к а. Він пішов додому. Всі пішли додому.

П а р е н ь. Так виходить, я тут зовсім один?

Д е в у ш к а. Виходить так ... якщо не брати до уваги мене.

П а р е н ь. Як же так? Чому тут ніхто не залишається?

Д е в у ш к а. На ніч усі йдуть додому. А я прибираю і теж йду. Сьогодні я просто затрималася.

П а р е нь. Навіщо?

Д е в у ш к а. Хотіла поговорити з тобою.

П а р е н ь. Про що?

Д е в у ш к а. Не знаю. Я доглядала за тобою вночі. Ти говорив уві сні. І я тобі сподобалася. Тільки я не думала, що і потім сподобаюся, коли ти отямишся.

П а р е н ь. Так? Чому ж це?

Д е в у ш к а. Не знаю.

П а р е н ь. Та ти ж просто краса,

Д е в у ш к а. Ніхто ще не говорив зі мною так. Всі хлопці в місті ... вони ... (Замовкає.)

П а р е н ь. Ну що вони? (Пауза.) Так що ж вони? Говори говори.

Д е в у ш к а. Тільки сміються наді мною.

П а р е н ь. Сміються над тобою ?! Та, що вони розуміють! Іди збирайся, але вернися. Я заберу тебе в Сан-Франциско. Скільки тобі років?

Д е в у ш к а. О, я вже зовсім доросла.

П а р е н ь. Скільки тобі років? Тільки не бреши! Шістнадцять?

Д е в у ш к а. Сімнадцять.

П а р е н ь. Гаразд, приведи батька з матір'ю. Перед від'їздом ми одружимося.

Д е в у ш к а. Вони мене не відпустять.

П а р е н ь. Чому?

Д е в у ш к а. Не знаю, тільки не відпустять. Я знаю, що не відпустять.

П а р е н ь. Скажи батькові, щоб не дурив. Зрозуміла? Він хто, фермер?

Д е в у ш к а. Ні, ніхто. Він отримує маленьку допомогу за те, що його десь там покалічило. Бік у нього болить. Не знаю, в чому там справа.

П а р е н ь. Брехун він, ось хто. Але я заберу тебе звідси.

Д е в у ш к а. Він і гроші відбирає, які я заробляю.

П а р е н ь. Не має права.

Д е в у ш к а. Я знаю, а він все одно відбирає.

П а р е н ь (про себе). І трапилось же тобі народитися в такому місті та ще мати такого батька!

Д е в у ш к а. Іноді мені його шкода.

П а р е н ь. Нічого його жаліти. (Багатозначно піднімає палець.) Як-небудь я ще поговорю з твоїм батьком. Скажу йому два-три теплих слова.

Д е в у ш к а. Та я вже бачу по тобі.

П а р е н ь (несподівано). Гей, хто-небудь! .. Ех, якби ти могла притягти цього типа з ключами і випустити мене ...

Д е в у ш к а. А я не можу.

П а р е н ь. Чому?

Д е в у ш к а. На мене ж тут не зважають. Все, що мені дають, - це п'ятдесят центів в день, а я працюю іноді по дванадцять годин. На мене і не зважають.

П а р е н ь. Скільки тобі платять?

Д е в у ш к а. П'ятдесят центів.

П а р е н ь (волаючи до навколишнього світу). Чули? Вони мали б платити за одне те, що можуть дивитися на тебе. За те, що можуть дихати одним повітрям з тобою. Не розумію! Часом я просто не можу зрозуміти, невже цього кінця не буде! Витягни мене звідси, Кейті. Я боюсь.

Д е в у ш к а. Я не знаю як це зробити. Може, я можу зламати двері?

П а р е н ь. Не під силу. Чи немає там молотка або чого-небудь на зразок?

Д е в у ш к а. Тільки мітла. А може, і мітлу замкнули.

П а р е н ь. Піди подивися, чи не знайдеш чогось.

Д е в у ш к а. Гаразд. (Виходить.)

П а р е н ь. Гей, хто-небудь! (Пауза.) Гей, чуєш? (Пауза.) Засадити мене в тюрму! (З презирством.) Згвалтування ?! Це вони гвалтують все краще, що з'являється на світ. (Несподівано.) Гей, хто-небудь! ..

Д е в у ш к а (повертаючись). Ніде нічого немає. Все замкнули на ніч.

П а р е н ь. Може, є сигарети?

Д е в у ш к а. Все, все замкнули - всі ящики біля столів, навіть шафа. Усе.

П а р е н ь. А мені так хочеться курити!

Д е в у ш к а. Може, я могла б купити десь пачку? Думаю, що аптека ще відкрита. Це з милю звідси.

П а р е н ь. З милю? Я не хочу так довго залишатися один.

Д е в у ш к а. Я можу бігти всю дорогу і назад теж.

П а р е н ь. Ти сама дивна (чудова, чудернацька) дівчина на землі.

Д е в у ш к а. Який сорт купити?

П а р е н ь. Будь -який «Честерфілд», «Кемел» або «Лаккі Страйк». Будь-який.

Д е в у ш к а. Зараз принесу. (Збирається бігти.)

П а р е н ь. А гроші?

Д е в у ш к а. У мене трохи є. Я приховала чверть долара. Я буду бігти всю дорогу. (Повертається, щоб піти.)

П а р е н ь. Стривай!

Д е в у ш к а (підходить до нього). Ну що?

П а р е н ь. Дай руку. (Бере її руку і з посмішкою дивиться на неї. Потім підносить до губ і цілує.) До смерті боюся.

Д е в у ш к а. Я теж.

П а р е н ь. Я боюся, що ніхто більше не з'явиться в цьому богом забутому містечку і не знайде тебе. Боюся, що ти звикнеш до всього навколо і з усім будеш миритися (до всього звикнеш). Боюся, що ти ніколи не потрапиш в Сан-Франциско і не змусиш людей озиратися на тебе. Слухай, дістань мені револьвер.

Д е в у ш к а. Я можу взяти у батька. Я знаю, де він його зберігає (тримає).

П а р е н ь. Візьми. А на сигарети плюнь. Біжи щодуху.

 Дівчина тікає. Хлопець довго стоїть посеред камери.

Д е в у ш к а (вбігає назад. Вона мало не плаче). Я боюсь. Я боюся, що більше тебе не побачу. Якщо я повернуся і тебе тут не буде, я ...

П а р е н ь. Гей, чуєш?

Д е в у ш к а. Місто таке порожнє. Ні душі, тільки вітер тоскно виє. Я залишуся тут. Я не дам їм забрати тебе.

П а р е н ь. Слухай, Кейті. Роби, що я тобі кажу. Дістань револьвер і повертайся. Може, вони ще не з'являться цієї ночі. А може, і зовсім не з'являться. Я сховаю револьвер, а коли мене випустять, ти забереш його і покладеш туди, де взяла. А потім ми поїдемо. Ну, поспішай ...

Д е в у ш к а. Гаразд. (Пауза.) Я щось хочу сказати тобі.

П а р е н ь. Валяй.

Д е в у ш к а (ніжно). Якщо я тебе не застану, коли повернуся, то у мене хоч буде револьвер, і вже я знаю, що з ним робити.

П а р е н ь. Ти вмієш давати раду револьвером?

Д е в у ш к а. Вмію.

П а р е н ь Не дури. (Знімає башмак, дістає звідти гроші.) Не дури, чуєш? Ось тут гроші. Вісімдесят доларів. Візьми їх і їдь в Сан-Франциско. Озирнись там і знайди кого-небудь. Кого-небудь недурного і хоч трохи схожого на людину, чуєш? Обіцяй мені: якщо мене тут не буде, кинь револьвер і їдь в Сан-Франциско. Там обдивишся і знайдеш кого-небудь.

Д е в у ш к а. Я не хочу нікого шукати.

П а р е н ь (поспішно, з відчаєм). Роби, що я тобі кажу! Я зустріну тебе в Сан-Франциско. У мене є ще дещо і в іншому черевику. Я знайду тебе в Сан-Франциско.

Д е в у ш к а (невпевнено). У Сан-Франциско?

П а р е н ь. Точно - в Сан-Франциско. Це місто як раз для нас.

Д е в у ш к а. Я завжди хотіла виїхати у велике місто, хоча б в Сан-Франциско, тільки як же я поїду одна?

П а р е н ь. Але ти ж більше не одна, чуєш?

Д е в у ш к а. Розкажи хоч трохи, яке воно, це місто.

П а р е н ь (швидко, спочатку навіть нетерпляче, але поступово все повільніше, згадуючи, з посмішкою. У міру того, як він розповідає, дівчина підходить все ближче до нього). Головне, що він на березі Тихого океану, куди не глянеш - океан. Прохолодний туман і чайки. Кораблі з усього світу. Місто стоїть на семи пагорбах. Вузькі вулички біжать то вгору, то вниз і петляють туди-сюди. Щоночі в тумані виють сирени. Але ми не станемо слухати, як вони виють.

Д е в у ш к а. А люди там інші, в Сан-Франциско?

П а р е н ь. Люди всюди однакові. Іншими вони стають лише тоді, коли кого-небудь люблять. Тільки це і змінює людей. А в Сан-Франциско багато хто любить, ось і все.

Д е в у ш к а. Ніхто і ніде так не любить, як я тебе.

П а р е н ь (пошепки, точно звертаючись до навколишнього світу). Чуючи це, людина готова піти на смерть і все одно вважати себе щасливцем. А тепер поквапся. І не забудь: якщо мене тут не буде, коли повернешся, я знайду тебе в Сан-Франциско.

 Дівчина стоїть, дивлячись на нього, потім задкує, повертається і тікає. Хлопець дивиться їй услід, тривожно посміхаючись. Раптово сідає і закриває обличчя руками. Здалеку чути шум наближаються автомобілів. Хлопець прислухається. Ляскають дверцята машин. Чути, як відкривають ключем дерев'яні двері, потім зачиняють її. Кроки в холі. Тихо, насторожено і в той же час з нахабним виглядом входить чоловік.

П а р е н ь (схоплюється і так кричить на увійшов, що той навіть лякається). Який ви тюремник, чорт забирай! Чому ви не займаєтеся своєю справою? А ще гроші за це отримуєте. Випускайте мене звідси!

М у ж ч и н а. А я ніякий не тюремник.

П а р е н ь. Ось як? Хто ж ви тоді?

М у ж ч и н а. Чоловік.

П а р е н ь. Чий чоловік?

М у ж ч и н а. Ти знаєш чий.

П а р е н ь. Ось воно що! (Вдивляється в чоловіка.) Чи не ви стукнули мене минулої ночі по голові?

М у ж ч и н а. Саме я.

П а р е н ь (з праведним обуренням). Якого дідька ви дозволяєте собі бити людей по голові?

М у ж ч и н а. Ну? А якого біса ти собі дозволяєш?

П а р е н ь (обмацуючи голову). Ви пошкодили мені голову. Ви не маєте права бити людей по голові.

М у ж ч и н а (з несподіваною люттю). Відповідай, коли тебе питають! Якого дідька ти собі дозволяєш?

П а р е н ь. Гей, послухайте, нічого на мене кричати тільки тому, що я за гратами. Ви думаєте, що ви - чоловік. А чий ви чоловік, знаєте?

М у ж ч іина (дістає револьвер). А ну закрийся! .. (закрий рота)

П а р е н ь. Що ж, стріляйте ... (Спокійно.) Зіпсуєте все задоволення ... А що ваші приятелі скажуть? Не дуже їм це до вподоби стане. Яке задоволення лінчувати людину, яка вже мертва?

 (Чоловік ховає револьвер.)

Я знаю, ви прийшли мені сказати, що ви збираєтеся робити. А мені і говорити не треба. Я знаю, що ви збираєтеся зробити. Я читаю газети і знаю, як це буває. Ціла юрба кидається на одного і б'є його. Що не так? Рвуть на ньому одяг і штовхають його. Що не так? А жінки і діти стоять навколо і дивляться. Що не так? Так ось, поки ви не почали це свято, я вам дещо викладу. Ви страшно ображені. Якийсь чужинець з'явивсяв вашомумісті, щобмерзеннопоглумитися над вашими чистими, безневинними, цнотливими дружинами. І вам, звичайно, треба йогопровчити. Ви ж оберігаєтесвятістьдомашньоговогнища. (Несподівано.)Слухайте, ви! Я зовсім не знав, що вона ваша дружина. Я не знав, що вона взагалічиясь дружина.

М у ж ч и н а. Брешеш!

П а р е н ь. Буває, що брешу, але не зараз. Хочетепочути, як вонобуло? (Чоловік не відповідає.)

Гаразд, я розповім вам всю правду, і бог менісвідок. Я познайомився з нею білястійки в барі. Вона увійшла і сілапоручзі мною. Вільнихмісцьбулапрірва, але вона все-таки сілапоручзі мною. Хтось кинув монету в програвач, чую - чоловічий голос співає «Роза з Нью-Сан-Антоніо». Заводить вона розмовущодоцієїпісні. Я ще подумав, що вона з буфетником(барменом) говорить. Ні, дивлюся, вінїй не відповідає. Ну, тодівідповів я. Ось так і познайомилися. Я зовсімні про щотаке й не думав. Вийшли ми разом, пішлипрогулятися. І перше, що я почув: «Ось тут я живу».

М у ж ч и н а. Брешеш як собака!

П а р е н ь. Аджевихочете знати правду? (Чоловікневідповідає.)

Гаразд. Так ось, запросила вона мене зайти. Може, у неїбулощось на думці, а може, й ні. А мені то що? Мені все одно. Може, їйсумно, а може, щещось. Гаразд, думаю.

М у ж ч и н а. Все це брехня собача!

П а р е н ь. Я кажу правду. Може, ваша дружина тут з вашими дружками? Так кличтеїї. Я нічого не маю протинеї і проти вас теж. Покличтеїї і розпитайтесамі. Ви її любите? (Чоловік не відповідає.)

М-да, погана справу.

М у ж ч и н а. Тице про що?

П а р е н ь. Так здаєтьсямені, щоцевже не в перший раз.

М у ж ч и н а (поспішно). А ну закрийся!.. (закрий рота)

П а р е н ь. Е, ви і самізнаєте. Ви завжди знали. Ви просто боїтеся ваших приятелів, ось і все. Вона стала проситиу мене грошей. Ось щоїй треба було. І я б не сидів тут, якби дав їй.

М у ж ч и н а (повільно).Скільки вона хотіла?

П а р е н ь. А я не запитав. Просто сказав, що, мабуть, помилився в ній. Тоді вона сказала, щопідніме шум, якщо я не викладугроші. А я не люблю торгуватися, та ще коли меніпогрожують, ну і сказав, щоб вона котиласяпід три чорти. І раптом, дивлюся, вибігає вона з дому і кричить як різана. (Пауза.) А теперйдіть, скажіть, щоб мене перевезли в іншув'язницю, а саміідітьдодому, зберіть, що вам треба, і киньте її. Ви ж хороша людина, тількибоїтеся, ваших дружків.

 (Чоловікзновувитягає револьвер. Видно, щовінсповнений страху. Робитькрок до хлопця, тричістріляє і вибігає.)

Гей, хто-небудь! (Падає на коліна.)

 Вбігаєдівчина і застигає в подиві, дивлячись на нього.

Д е в у ш к а. Там на вулиці люди - чоловіки, жінки з дітьми. Менідовелосяобійти кругом і влізти через вікно. Я не знайшла револьвера. Все обшукала, але так і не знайшла. Що з тобою?

П а р е н ь. Нічогонічого. Все в порядку ... Слухай. Слухай, Кейті! Забирайся звідси! Забирайся, так само, як пробраласясюди, забирайся - і біжи. Біжищодуху, всю ніч! Біжи в іншемісто і сідай там на поїзд. Чуєш?

Д е в у ш к а. Щотрапилося?

П а р е н ь. Біжи, біжизвідси! Сідай на будь-якийпоїзд, а в Сан-Франциско поїдешпотім!

Д е в у ш к а (стримуючиридання). Я не хочу нікудиїхати без тебе.

Парень. Я не можу. Тут дещовийшло ... (Дивиться на неї.) Я знайду тебе в Сан-Франциско, Кейті, тому що я люблю тебе і у менеще є гроші в іншому черевику, а коли у тебе є гроші, тиможеш все. (Падаєниць.)

 Дівчинастоїтьбілянього, тихо плаче, потімвідходить в сторону. Несподіваноперестаєплакати і прислухається. Шум натовпузовнінаростає. Вбігаєчоловік з двома приятелями. Дівчину вони не помічають.

М у ж ч и н а. Ось він, сучий син!

Другий. (різко). Гаразд! Відкривайдвері, Гаррі!

 Третійчоловікпідходить до гратчастоїдверікамери, відмикаєїї і відкриває.

Ж е н щ и н а (вбігає). Де він? Я хочу поглянути на нього. Він помер? (Дивиться на тілохлопця, в той час як чоловікиперевертаютьйого.)Цевін. (Пауза.) Так, вінсамий.

М у ж ч и н а (з презирством дивиться на неї, потімповільно переводить погляд на вбитого). Ну гаразд, пора кінчати.

Т р е т і й. Вірно, Джордж. Допоможи-но, Гаррі!

 Піднімаютьтіло.

Д е в у ш к а (з раптовоюлюттю).Залиштейого!

М у ж ч и н а. Цещещо?

В т о р о м. Щоти тут робиш? Чомути не на вулиці, разом з усіма?

Д е в у ш к а. Залиштейого і забирайтеся! (Кидається до них.)

 Жінкаперехоплюєїї.

Ж е н щ и н а. Диви! ..Тицещо надумала?

Д е в у ш к а. Пустіть! Ви не маєте права забиратийого!

Ж е н щ и н а. Ні, витількипослухайте! (Б'єдівчину по обличчю і жбурляє на підлогу.) Ви тількипослухайтецюповію!

 Виходять, несучитілохлопця.

Д е в у ш к а (повільновстає, вже не плачучи. Озираєтьсянавколо, потім дивиться прямо перед собою і шепоче). Гей, хто-небудь,чуєш?