Іван Андрусяк подався  з головою у діточу літераратуру а у вир видавничої справи. свого нич не має, але працює у ружних видавецтвах – ГРАНІ Т (си розвалило), ФОНТАН КАЗОК (си розвалило), ЛЕГЕНДА (си розвалило), НАШ ФОРМАТ (Кириченко учасно утямив, же…) Тепер БОГДАН. І оскрізь Іванчік тягне за собов кумів альбо початківців – Іван Ципердюк, Юрко Бедрик, Степан Процюк, Сергій Сліва Пантюк і ще там май трохи. Я не кум і не початківець, але ми ув одному поколінні – і нас у тім поколінні усього семеро дужих, упертих і художньо вартісних.

Не ремствую – констатую.

Про книзь колонок Івана Ципердюка мовили-смо тут:

http://litforum.com.ua/index.php?r=18&a=8508

Книжка колонок Андрусяка називається ДУБИ І ЛЕВИ.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ, читай, Іване, сам. Як слушно зауважив колийся Микола Гоголь-Яновський – не кожда птаха долетить до середини Дніпра а Ігор Римарук оприявнив художньо сей яскравий образ у чудовому вірші ПОЛІТ ГОГОЛЯ-ЯНОВСЬКОГО.

Якщо ти цитуєш Шевченка, то і автора не гріх указати – не усі чительники так добре знають український духовний спадок, тому цитати духовидця українського варто авторизувати.

Мосар – м’ясар. Файне слово – дякуєме.

Бахур – у нас на Заході України то значить дитину, бо на Сході України бахур – слабонький на передок чоловічок.

Які файні мікротопоніми – Качурівське, Бовки, Межидороги – моя жінка Оксана а ї колеги а колежанки з ОНОМАСТИКИ вельми а вельми з того будут утішені.

Тарас Мельничук – єдиний поет, якого судили за вірші.

Ні, Іване.

За поему КАВКАЗ тупий Ніколашка пєрвий одпровадив Тараса Шевченка на десять літ у солдати без права ПИСАТИ А МАЛЮВАТИ, бо йому третє отдєлєніє доповіло, же український поет а маляр ІЗОБРАЗІЛ а ОБЄЗОБРАЗІЛ авґустєйшу пару у поемі КАВКАЗ. Уластиво, наш український духовидець приводив до ладу авгієві стайні московитської імперії.

Справа Миколи Горбаля – за вірш.

Ту мо прочитати:

http://www.nacija.com.ua/?country=ukraine&r=4&article=6349

А ту мо подивитися нашу з ним розмову:

https://www.youtube.com/watch?v=BITfNpTaWao&t=48s

Хороми – то файне слово як залишок од старожитньої Руси. У нас на Буковині мовлять так само – у хоромах, до хорім. Московити мовлять уїдливо хароми про маєтки.

Чорна гадюка з червоної книги – моц і фист. У Станіслава Стеценка є чудовий роман ЧОРНА АКУЛА У ЧЕРВОНІЙ ВОДІ.

Іларіон Сахно. А я знаю Феодосія Сахна – каґебіста ув одставці, кий написав чудову книжку ІСТОРІЯ СМІЛОГО, видану колись Данилом Кулиняком. Виглядає, же образ головного героя роману ПРИЙДІМО УКЛОНІМОСЯ Юрій Мушкетик писав з сего Сахна.

Сковорода чернець не формально а за суттю. Справді? Сковорода духовидець, ґедоніст, гомосексуаліст, яйцеголовий і аж ніяк не ЧЕРНЕЦЬ, про якого написав одноіменну поему Шевченко.

Кішня  -- косовиця. Смачне слово, дякую.

Водномить – супер.

«Людину багато у чому формує та атмосфера, у якій вона живе – опиратися можуть тільки поодинокі герої, цілковито певні себе». Слушно.

«ідеали мряксизму-баранізму». У контексті Евгена Барана я би так не ризикував баранізмом.

Віталій Малахов не є а ніколи не був найкращим режисером українського театру. Се факт.

«час, коли діти ще спокійно сопуть у своїй кімнаті і не перевертають світ, і дружина тихо а тепло спить, притулившися мені до плеча».

«спілкуватися самими очима»

«хрест – се не мука, а спасіння»

«У справжнього мистецтва сакральна природа».

РІЗЬБЛЕНА ТІНЬ – збірка Миколи Бажана 1927 року.

Єврейська родина? Я би не був так певний сього.

Се майже звернення до Степана Процюка: «Хлопці, ви ж не про нього пишете, ви ж про себе пишете. А він спричинився до сього усього лише тим, що нас передбачив».

ЩОДЕННИК Шевченка – не інтимний твір – а твір свідомо загальнолітературний. Так само його москвороті повісти. Шевченко думав, що чинитиме на свободі, з чого житиме і грішним ділом думав друкувати московроту прозу у московитських часописах, де не хило за се платили. Стас Вишенський файно мовив – Пантелеон Куліш добре робив, же палив сі московроті витвори Шевченка.   

Перший переклад ЩОДЕННИКА на людську мову – з манускрипта – учинив Олександер Кониський.

«Поезія – се насамперед мова, а мова се насамперед фонетика». ПОЕЗІЯ – СЕ КРАСА. Аркадій Браеску.

Ширінка у ґачах? Та запевне матня, Іванчіку.

«узорування».

Коли Іванчік пише про політику – гімна то варте.

Чому?

Поневага до політики а політиків.

Але ж без політики нема демократії і держави.

Таке.