1.

На подвір'ї було шумно та радісно. Літо! У всіх птахів є дітлахи – каченята у качок, курчата у курей, індичата у індиків, поросята у свиней і гусенята у гусячій зграї.

-          Гуся, біжи до мене, - підізвала біла гуска свого любимчика – маленького гусачка.

-          Я біжу, мамусю, - пропищав він. Гусачок кинув своє діло, розглядав він хмаринку то одним оком, то другим і побіг до мами.

-          Синку, тобі сьогодні один місяць, ми тебе вітаємо, ти вже підріс і тобі можна гуляти одному по городі аж до кінця стежинки. Господарі вже зібрали врожай, можна бігати, роздивлятися, вивчати та веселитися на великій площі.

-          Ой, як добре, - відповів Гуся. І одразу ж пішов по доріжці. Він зайшов так далеко від своєї огорожі, як ще ніколи не відходив, а город ще не скінчився. Як радісно йому стало, так багато нового.

І тут він запримітив, що хтось дивиться на нього з -під куща.

-          Хто це? Сам себе запитав Гуся. Він підійшов ближче і побачив, що дійсно там є хтось і дивиться на нього.

-          Ти хто?  - запитав малий.

-          Я жабка Квака, а ти?  - запитала його зелена симпатична жабка.

-          Я – гусачок, зовуть мене Гуся, живемо ми тут, на подвір'ї. Мені сьогодні один місяць і тому я можу гуляти аж до кінця городу.

Гуся сипав всі свої новини, йому так хотілось поділитися та подружитись.

-          А я… - жабка теж хотіла розповісти про себе. – живу в озерці, що в кінці городу. Там багато моїх рідних. Вони всі красиві, зелені, гарно співають та стрибають у воду. Підемо я покажу.

І вони швиденько вирушили далі. Дійсно в кінці городу будо озерце, жабка з розгону стрибнула у воду і закричала: - «Стрибай, швидше!»

Гуся ніколи не бачив так багато води. У них на подвір'ї була ванна з водою, вони туди навіть залазили, там було так гарно. А тут!!!

Він підійшов, спробував лапкою.

-          Яка приємна водичка, - він зайшов і…. Поплив.

-          Ооо, друже, ти вмієш плавати, - зраділа жабка. І вони весело подивились один на одного та пірнули разом.

-          Ой, мені мабуть пора – сказав Гуся.

-          Тоді біжи, а я тебе чекаю завтра, з щасливою посмішкою відповіла жабка Квака.

Так скінчився перший день, день їхнього знайомства.

 

2.

І ось наступило завтра. Гуся раненько прокинувся, поснідав, та мріяв якнайшвидшезустрітисязі своєю подругою Квакою. Він вийшов з за огорожі і попрямував так швидко, як тільки міг. Тому  навіть і не звернув увагу як за ним побіг малий песик Така. А за ними вже тихесенько кошачим ходом припустилося кошенятко на ім'яМяушечка.

Квака весело робила різні ранкові вправи у воді разом зі своїми друзями жабками. Вона побачила, що Гуся не один і почала сміятися: - Гуся, привіт! Це що за звірі за тобою женуться, аж перевертаються? І правда, песик Така був такий товстенький, що іноді аж падав та котився зовсім як м'ячик.

Всі зібралися біля озерця і познайомились. Часу для розмов було мало, - всім кортіло гратися. Жабки весело стрибали та пірнали, Гуся не відставав від них. Песик Така зайшов у воду і без страху почав підстрибувати та плавати. А кішечка підійшла, спробувала лапкою і подумала:

-          Не розумію ,чому так радіти?

Вона зайшла у воду всіма чотирма лапками і зупинилася. Йти далі їй зовсім не хотілось. Друзі її підбадьорювали: -«Давай, стрибай як ми».

А вона просто заплакала стоячи в воді. Ніхто з малечі і не помітив, що за ними з двору ще йшла доросла кішка-мама яка дуже хвилювалась куди її Мяушечка зібралась. Вона спритно підбігла до води і навіть лапок не змочила, а захватила за загривок свою любу донечку та поставила її на траві. Мама киці поцілувала свою доню і почала її вимивати та сушити язичком. Рядом с мамою Мяушечка заспокоїлась, навіть мурчати почала. А потім глянула на озеро – вся компанія дружно та весело борсалась у воді. Кошенятко знов заплакало.

-          Матусю, я теж хочу туди, я хочу з ними дружити, - скрізь сльози говорила вона.

Доросла кішка сіла і сказала:

    - «Слухай, донечко! Ти можеш дружити та стрибати зі своїми новими друзями на городі чи на подвір'ї. Вам буде також весело. Але пам'ятай, що всі ми дуже різні. Хтось вміє плавати, хтось літати, хтось гавкає… Але ми всі живемо на одному великому подвір'ї та дружимо і оберігаємо один одного. Ти ж знаєш великого собаку Джека?»

 - Так, відповіла мала.

 -  Ти ж бачила, що ми з ним гарно спілкуємось, відпочиваємо разом і навіть можемо їсти з однієї миски. Ми друзі, зрозуміло.

Киця-мама забрала і понесла додому Мяушечку.

Наближався вечір, всі друзі побігли по домівкам.

3

Зійшло сонечко та наступив новий день. Галас на подвір'ї стояв неймовірний. Господар давав їсти і всі з радістю снідали. Дорослі гуси їли кукурудзу, кури клювали пшеничку, свинки дружно доїдали їхню смачну кашу, курчата весело щебетали та клювали пшоно.

Гуся швидко з'ївсвійсніданок та сказав мамі, щовінпобіг до друзів. Вінрадіснопобіг по знайомійдоріжці, за ним одразу ж затупотів песик, а слідком все-таки побіглакицяМяушечка.

Все булоначебто як звично, але друзі так раділинемовзустрілисяпіслядужетривалоїрозлуки.

Квака кожного разу запрошувала все більшукількістьсвоїхдрузів-жабок і вони радіснопо-жаб'ячіспівали та зустрічали Гусю, Таку та Мяушечку.

Всі дружно купалися, плавали, весело пірнали, а мала кицядивилася на них не просто, а з дерева яке стояло прямо над водою. Кожен робив те, щовмів та полюбляв. Життятривало, день пролетівшвидо.

4.

Наступного дня вся жаб'ячакомпаніяйшла в гості на подвір'я, де жили Гуся, Така та Мяушечка.

Жабки вийшли дуже рано – як тількипершіпроменісонця почали прогрівати землю. Вони стрибали по городу та булидужерадіновимвраженням – квітам, величезнимкачанамкапустичикукурудзині. Все їмбулонове та цікаве.

Гуся зустрівдрузівбіляфірточки і як господар двору провівїх та все показав. Кури першими почули та побачили десяток жаб на дворі і переполохано закудахтали, півень закричав: «Ку-ку-куди?». Індикрозпрямивкрила та зашумів ними.

А тим часом Гуся показав ванну з водою та запросив жабок спробувати там поплавати. Жабки стрибали, плескались та сміялися з такого озерця.

 - Підемо до нас, там всімвистачитьмісця. І вся шумна компанія дружно покотилася по городу до озерця.

5.

Ізновим сходом сонцяприйшовновий день а з ним іновіпригоди. Гуся швидкоснідав та обмінювавсяпоглядами з песиком Такою. Доївши вони весело чкурнули в бікфірточки, що вела на город.

Малішвидкі курчата, щоще не малинавітьімен не роздумуючи помчали за ними. Ось і кінець стежки, а за нею озерце, де чекаютьдрузівдружелюбні жабки.

Гуся і така весело стрибнули в воду, пірнули по черзі, і тут:

- «Щоце?» Щоза писк та гамір?

На березі стояли троєжовтеньких, маленьких курчат, щотремтіливід страху та хвилювання. Їмдужекортілополізти в воду слідом за гусеням, але так булонеприємноїхнім лапкам, що вони почали голосно пишати та панікувати.

 - Оце так справи, - першим оцінивситуаціюмолодий песик Така.

- Це ж курчата, дітинашої квочки Коко. Вони не можуть бути в воді, тому щозовсім не пристосовані до плавання.

 - Що з ними робити? – підключився Гуся.

Тут підпливла Квака, тежзрозуміла, щомалесеньким курчатам не місцебіля води.

 - Я знаю вихід, - по-діловомувідмітивТака – зараз ми організуємось і спровадимомалихдодому. Мабутьїх мама там галасує на весь двір.

Песик вгадав. Дбайлива квочка порахуваладіток і не знайшовшитрьохвідразу ж підняла шум на весь двір. Всізбіглися.

 - Щотрапилось?

 - Чим допомогти?

Та квочка не могла майженічогосказати. Вона тільки плакала, та кричала.

 - Ой дітки ж моїдітки.

Аж тут відкриласяфірточка і радісновибіглитроє курчат, а за ними дужеповажнойшли песик Така, Гуся та Мяушечка. Вечоріло.

6.

Як тільки наступив ранок дорослі птахи зібралисяна подвір'їщобпорадитись.Питаннябулоодне – куди кожного дня бігає кожного дня Гуся і Така, чомутаківеселіповертаються.

Довго кудахтали кури, гелготалигусі, навітьсвині принесли своїп'ятачки.

Висновокзнайшли – підемо і ми. Бажалийтивсі – кури, гуси, індики, качки і свині, якібачили себе учасникамивсього, щодялось на подвір'ї.

Поважний пес Джек все цеспостерігавмовчки, а потім один раз гавкнув і сказав: - Гав! Стоп! Так не вірно. Треба по-одномупредставникувід гусей, курей, качок і я піду, бо я ваш охоронець, я не можу просто вас відпустити. Тільки одна проблема, міймотузок. Я не зможуйогошвидкоперегризти. Господар купив новий.

 - О, не проблема, - зашуміли птахи.

Ми всі дружно візмемось за справу, переклюємомотузку і тивільнопідеш з нами.

Так і зробили.

Першим звичайноДжекспробувавзнайтислабкемісце на мотузці, вінгризчесно та старанно, але… мотузок не піддався. Тодіпідійшов великий білий гусак, батькоГусі і теж щипав та старавсярозтріпатимотузку. Потіміндик, півник і навітьсвиня приходили на допомогу. І ось – всізрозуміли, щомотузказдалась. Джек сильно смикнув і … о, чудо! Вінвільний! Вся компанія дружно помчала з двору. Навітьфірточку не закрили. Швидкодобігли до кінця городу, а за ним і озерце, де побачилисвоїх – гусачка Гусю та песика Такуякі весело бовтались в воді разом з жабками.

Оце так справи, сміявсяДжек і теж весело побіг в воду. Віннавіть попив води. А потім поплавав, пірнув, та вийшов на берег задоволений. Гусак та качка тежзалюбкизайшли до води, покружляли, попірнали, помахали крилами та вийшли на берег. Тількипівень стояв сердитий, так як він не знайшовнічогоцікавого для себе. Рекс стряхнув свою собачу шубу і дав команду:

- А тепер марш всідодому!

Така і Гуся пірнули, начеце не до них.

 - Всі, я повторюю, - сказав грізно Рекс.

Малятазрозумілищоваріантасховатисянемає і сумно побрели по доріжці. Останнімйшовпівень. Наступав вечір.

7.

Сонячніпромені обласкали наш любийдвір і всімешканціпоспішилипочатисвоїзвичнізаняття. Господарвийшовнадвір і кожному подав йоголакоме блюдо. Тільки пес Джектихо сидів у своїйбудці, не стрибав як завжди. Щось не так з Джеком – сказав господар. ДЖекповільновийшов з будки, помахав хвостом, потерся об коліно і повернувся назад. В йогомисцівжебула смачна звичнайого каша чимосьдухмяним приправлена. Але пес не поспішавїсти. Аж коли господарзайшов в дімДжеквискочив з будки, швиденькоз'ївсвій сніданок і знову заховався. Він навіть забув попити води. Так йому не хотілось щоб було видно те, щойогомотузка розірвана. Та спрага взяла верх над хвилюванням і Джеквийшов з будки і пішов смачно пити воду.

В цей час господарвиходив з дверей і вирішив все-таки зрозуміти, щотрапилось з йогоулюбленцем. Кішка Мурка, що давно жила в будинку та виросла разом з Рексом чомусьшвиденьковискочилазісвоєї лежанки, хуткоперебігладвір і… Сіла на тому місці, де буларозірванамотузка. Рекс озернувся, зрозумівцей маневр Мурки і по-приятельськи помахав хвостом. Господар все побачив та зробиввигляд, що не замітив.

Вінзайшов до будинку де дружина готуваласніданок і розповівїй, вони посміялися і почали гадати:

- НавіщокішкаприкриваєДжека?

- Куди він ходить відв'язаний?

 - Як про цедізнатися?

І тут їмприйшлаідея.

 - Ми ж цивілізовані люди, у нас є камера спостереження. Ми направимоїї на будку Джека і на город. Так і зробили. Вечеріло.

8.

Літо в зеніті. Сонцепече. Всім хочется купатися. З нетерпіннямчекавцього ранку Рекс. Він так радів, щогосподар не побачиврваноїмотузки, а значить зновуможна з друзямипобігти на озеро купатися. Спекастоїтьнеможлива. Малий Гуся давно вже там.

Підійшов гусак і запитав – го-го, - помахав крилами в бік озера.

 - Так, так!, - подумав Джек і радісно загавкав.

До них приєдналися пара качок і вони швиденькопопрямували по доріжці до озерця. Як же всімбуло весело та радісно!

Ввечерігосподар з господинеюпоробилисвоїсправи, нічого в дворі нового помітно не було. І ось вони вирішилиглянути, що записала їмвідеокамера.

Сміхубуло… Вони побачили як гусак підходить до Джека, як вони перемовляються, до них підходятьдекілька качок і всі дружно, гуськом по стежечційдуть на озеро. З розгонустрибають у воду, плавають, пірнають і по командірексавсі таким же шляхом додому. І тихо – по місцях.

Декількаразів дивились цевідео, запросили сусідівпити чай з пирогом, та подивитисяцікавийфільм. І ось тут в когосьідеяз'явилася – відправитифільм на конкурс в передачу про тварин. Так і зробили. Радості не було меж. Фільмзайняв перше місце. На грошовупремію, щоотримали за перемогу господаріоблаштувалирозкішнийбасейн у своємудворі для своїхулюбленців.