«Впертість в обхід сателітам» — так я асоціюю «Ліброзорій» Анґи Зеленої.

Дебютна поетична книга авторки, що виграла «Fucking Genius Poetry '24» від Антивидавництва. Сміливі відверті тексти, в яких поезії та свободи більше, ніж повітря в легенях. Подекуди вистачає одного рядка, щоб впродовж енного часу носити його в грудях і доосмислювати, допроживати.

В книзі 28 лібротелінгів — вільних оповідей, як називає свої тексти Анґа, та 8 картин авторки, які відібрав і смачно доповнив цитатами Іван Кулінський.

Презентація збірки відбулася в Києві 14 грудня в артпросторі «Tloom». Я йшла на подію, попередньо прочитавши книгу, і була вражена літературно-музичним перформансом, який виходить за межі класичної презентації з автором і модератором. Чути тексти, які я заздалегідь намагалася осягнути, у виконанні різних людей під музичну імпровізацію виявилось черговою невдалою спробою збагнути багатовимірність Анґи.

Потішило те, що присутнім на заході було тісно. Це значить, що публіка авторки ширша, ніж очікувалось, що зграя людей, яка готова слухати й чути, потребує більшого простору. В галереї були представлені картини, які проілюстрували книгу. Повеселила алюзія на інсталяцію «Комік» Мауріціо Каттелана. 

Отже, джемили: Анґа Зелена — терменвокс, Andryi Shkolnyi — акустична гітара, Артем Падалкін — бас-гітара, Вадим Ксьондз — перкусія.

Вірші зі збірки читали: Hel'ga Kolodyazhna, Ангеліна Бійцева, Аліна Сороченко, Yaroslaw Gadzinsky, Олександр Спаревий, Анґа Зелена, Andryi Shkolnyi, Анастасія Лукій, Настя Колодяжна, Kateryna Baranovska, Андрій Кароєв, Вікторія Шумейко.

Після автограф-сесії всі охочі долучились до вільного мікрофона.

Прочитати «Ліброзорій» означає пірнути з головою і втратити лік часу за дослідженням нової української поезії — вільної, експериментальної, ритмічної, тонкої, чуттєвої та брутальної водночас. Було все: і сміх, і сльози, і розлогий Божий підсрачник, і бісер перед свинями, і ясно-понятно, як зошит у клітинку, і передсмертний вереск, і щире занепокоєння дитинством... Під час читання був спазм у горлі, наче болюче й несказане нарешті вийшло.

Я хочу, щоб ця поезія звучала гучно і масово. Для мене Анґа Зелена — відкалібрована особистість, багатогранна і незбагненна жінка, яка ще не раз приголомшить літературний світ. Це тільки початок. І я б дуже хотіла подивитися в очі людям, які впродовж життя казали їй, що це не поезія.