Острів Любові

 

Я вперше стану Бермудським трикутником

Тільки для тебе випромінюватиму небезпеку

На Острові Любові витиму сиреною

Облудного міста обплетеного терном

Вогники непостійного краєвиду

Вестимуть мене від одного берега до іншого

Від тебе і до тебе сум'ятно писатиму вірші

Згадуватиму ненароком іншого

Здаєшся зеленим пристойним хлопчиком

Комахою що летить на медову акацію

Я тебе загублю і певно що втрачу

Романтична отрута уже вготована

Вгодований мило заснеш на причалі

Чекаючи чіткого душевного вердикту

А я знову порину глибоко в хвилі

Байдужа навічно ламінарія

 

Прогулянка

 

Завмерло все

Крізь шибки вікон проглядає

Блакитний відблиск штучної зими.

Твоя хвороба - це тонке жало надії

У звивах вулиць.

Отрута йде і зачіпає віру,

Приховану в твоїх долонях.

Буденності шукаєш протидію

Та взяла втома хтиво.

Своє натхнення віднови,

Де передзвони рік

Перетинають пустку барокову

Андріївської церкви.

Де шпилі Контрактової

Громаду неба атакують

Незрілістю мовчання.

І скільки йтимеш цим шляхом

Утриманим століттями зневіри?

До того часу, поки будеш

У фресках і скрижалях

Шукати змісти не для тебе.

У темнім сквері генератор правди

Шумить безбожно

Надвоє розкол

Уже минув літописання плин

Облудлива незмінність 

Наступає.

Фазенда кована - твій храм

Бо в справжній досі не пустили

Вино тече артеріями скверу

Жертовний камінь із уламків скла,

Чиясь лампадка світиться самотньо

Стоїть поміж дерев

Колись давно розквітлих.

Що сила є коли немає смерті

Що є життя коли нема занепаду.

 

***

Бруківка нагадує рибу

На березі Південного Бугу

Незалежність

 

 

Вирва

 

Проща спинилась

Біля кореня морхлого дуба

Теракотовий полк

Іде за потоком води

Змерзлий жук

Загубився на стежці

Забувся

Терикони мурах

Височіють байдуже

Над ним

Голосіївський ліс

Перервали окопи крислаті

За парканом поля

Розхристаних вітряків

Проти вітру хрущі

Розправили крила жорсткі

Тільки відблиск жука

Вдалині

На похилу стіну

Запекло здіймається

Впертий

Манить вгору до себе 

Небесна таріль

Непорочна блакить

За хвилину падіння

Минає

А за нею землі

Розбивається

Чорний клин