Про спомини про Андрія Малишка ми уже мовили тут:

http://litforum.com.ua/index.php?r=18&a=8527

А тут осьо книженція го доньки членкині НСПУ (бо поеткою її назвати язик не обертається) ТАТУ, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ Валентини Малишко – спомини а вірші упереміш. Вірші так собі, а от спомини варті уваги.

Отже…

Сестра Андрія Галя: «вуха як варенички».

Дуся – прізвисько Андрія у родині.

Малишко не любив писати листи.

АЛЕЯ РИБАКА – при РОЛІТІ.

«Мені було тепло, смішно і радісно».

Андрій Малишко: «таке вигавкасте, як і я», «Малишківське убоїсько».

Малишко любив грати у дурня на погони.

Помер Андрій Малишко у 57 літ.

«Після кінця не буває початку».

Пам’ятник на могилі Малишка на Байковому роботи Галини Кальченко – у білому мармурі.

Платон Майборода.

Сергій Воскрекасенко.

Володимир Конвісар.

Валентин Бичко.

Друга дружина Майа.

Любов Забашта.

Донька Марії Пригари.

Сергій Борзенко.

«Бачили очі смерти і той погляд війни не давав їм спокою».

Рива Балясна – репресії проти неї, коли били космополітів.

«Усіх, кому не перепало».

Мама Риви.

Вадим Собко. Без ноги.

У квартирі розстріляного Ґофштайна.

Олександер Копиленко. Син Гай-Любим. Бім-Бом.

Голопуцьки.

Живність у квартирі Копиленків: галка («Сашко, дай кашки»), білка, хом’ячки, морські свинки, співоче птаство.

Максим Рильський.

Юрій Яновський, го држина акторка Тамара Жевченко. Яновський прожив 52 роки.

Натан Рибак.

Хатня робітниця Ґаша.

Іван Кочерга. Сини-п’яниці.

Блискуче – блєстящє – чудово.

Ніколай Дубов.

Грачка у гилки.

Маивєй Талалєвскій.

Андрій Трипільський.

Галка, же научилася од псів гавкати.

Леонід Коваленко.

Юрій Смолич – з дружиною акторкою-інженю з ТЮГу. Потім він її покинув заради иншої. Згасла у своїй самітній любови до Смолича.

Іван Нехода. Позашлюбна платонічна любов з поеткою на залізничному двірці.

Зіна – удовичка Миколи Шпака. Троє доньок.

Михайло Стельмах, дружина Леся, Славко.

Андрій Головко – завше понурий, неусміхнений.

Оксана Іваненко – Вітя і Валерія. Валерія довго помирала од укусу енцефаліта. Чоловік письмаки Татаринов загинув на фронті.

Борис Буряк. Син Сергій.

Валентина слушно захищає Андрія Малишка од фейк-мемуарів Олександера Сизоненка, Яра Славутича а Дмитра Павличка.

Петра Малишка заарештовано а розстріляно у 1928 році за збройні розбої на гостинці. Було му 20 літ. Він добре віршував.

Малишко не любив білих квіток.

«підчеревочка».

«мухи у голові».

«гони і перегони історії»

 «Ми ніколи не були кріпаками. З козаків ми» Самійло Малишко.

Чоловік сестри Галини Федір РОЗІРВИПІЛКА.

Розірвав пілку а дременув до Харкова.

Син ї Сашко – інженер.

Степан Олійник.

«А моя ще недоросла душа розривалася од гордощів».

Олесь Жолдак.

Нагнибіда – нагнибідон.

Як на мене, авторка мемуарів вельми несправедлива до Люби Забашти. Ніколи не повірю, же вона порпалася у Малишковій творчій сміттярні а ліпила з тих його поезій щойся своє. Поезії її не читав, а от роман КРИЛА АРСЕНА ДОРОША – таки непогана проза.

Ге ж.