Перше враження од Петра Кралюка ув Острозі (там він виклада ув академії) – ґрантоїдська краватка на йОму.

Потім було багато прочитаних книжок його. Подекуди навіть писано про найвдалішу із них:

Але Кралюк залишається ґрантоїдом-полонофілом – навіть у книжці про великого українського націоналіста а безперечного метра української прози Уласа Самчука.

Починає свою книзь автор не з Дерманя і не з порівняння Самчука з Борисом Хомичевським (псевдонім Тен), а з … Ніколаєм Астровскім а з Сергієм Даушковим. Дивний підхід.

Та Бог з ним.

Їдеме далі.

«не тільки талант робить письменника відомим, часом се роблять зовнішні обставини, особливо суспільна кон’юнктура». Дивне твердження. Тим більше воно дивне, бо яка ж суспільність у час окупації?

  Далі автор напрису про Самчука іде строго по його художніх творах, сприймаючи біоґрафічні мотиви за чистоган. І дарма – тут варто задіювати щоденники, листи, спомини Самчука і спомини про йОго.

Таке.

Варто звернути увагу на поусюдне використання українськими яйцеголовими (у своєму високохудожньому романі про Мелетія Смотрицького Кралюк назива їх любомудрами) московитської кальки блискуче – себто блєстяще. А можна ж мовити і по нашому – чудово, знакомито, вартісно тощо.

Село Тилявка Кременецького району Тернопілля.

Переселенці з Дерманя засновують хутір Дерманський.

Сам Кременець.

Михайло Черкавський – при польській окупації депутат сойму. Вірний польський ґрантоїд – автор нарису – назива окупанта-аґресора любовно – Третя Річ Посполита.

Польська влада – неточне визначення, бо влада од Бога через волю народу. Варто уживати ПОЛЬСЬКИЙ ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ.

Юліуш Словацький, спороджений у Кременці – ПОЕТ ЗРАДИ – за Франком:

  http://litforum.com.ua/index.php?r=7&a=7097

Улас Самчук вступає в УВО – майбутню ОУН.

Кредо: «Хочу бути літописцем українського простору у добі, яку сам бачу, чую, переживаю».

Утеча до тодішньої Німеччини з тодішньої Польщі – себто з України в Україну.

Герман Блюме та його матінка.

Перегодом Блюме у Рівному витягне го з гестапівської тюрми.

Прага.

Мандрівки Европою з місією од ОУН.

Карпатська Україна. Олег Ольжич. ОУН. ЗАРЕВО.

Шлюби: Марія Зоц (1903-1994). 12 літ на віру. Комуніст Давид Рахуба заради неї вінчався у церкві.

Тетяна Прахова-Чернова (1903-1990).

Розкол ОУН.

Німецька окупація України.

Рівне – редаґування газети ВОЛИНЬ.

Київ. Роліт. Аркадій Любченко. Прахова. УКРАЇНСЬКИЙ ЗАСІВ.

Олена Теліга. Тарас Бульба-Боровець. Степан Скрипник (майбутній митрополит Мстислав).

Міський голова Рівного Полікарп Бульба.

Антоній Демо-Довгопільський.

Ніл Хасевич.

Данило Баґазій – бурґомістер Київа.

Розстріл Теліги, крах ВОЛИНІ.

Табір ДіПі.

Еміґрація.

МУР – Самчук, Шевельов, Домонтович.

Намагання бути над партіями.

Висновок: як перше наближення до Самчука – добре, але він вартує ґрунтовнішого.

Йо.