Ростислав Коломієць, як бачимо, на схилі літ підрядився до Красовицького, який видавав Табачніка і Янєвского – двох україножерських долбойобів – а тепер видає сугубо патріотічєську літературу – коштом українським платників податків.

Чергова його книзь – про велета українського духу – поета, археолога, автора ґеніяльного РУДЬКА, політика Олега Ольжича.

У самім початку книжки автор уписує Ольжича у гимерний а неадекватний ряд : театральний критик Петлюра, драматург Володимир Винниченко. Історик Михайло Грушевський, публіцист Степан Бандера, поетка Олена Теліга, поет Олег Ольжич.

Зрозуміло, що така веревечка постатей постає винятково ув уяві пана Коломійця.

«Не роки життєвою мірою -- зміст».

«Інтенсивність його волевиявленн і волествердження».

Триєдиність постаті Ольжича: археологія, література, політика.

Псевдо у мельниківському запіллі: ІДЕАЛІСТ, ДОКТОР.

Радянські часи – часи большевицько-московської окупації.

«Попрямував до Криму».

Коломієць дорікає сучасним писмакам, же вони не поліґлоти, як  Ольжич. Бу у нас поліґлот – Микола Лукаш. А Ольжич був поліглотом з винику, з потреби – наука, життя на еміґрації тощо.

Коломієць удало розвіює за втром зловіщу легенду про працю Олександера Олеся на скотобійні. Головне ж – ким. Ну не ж забійником худоби, а усе таки ветеринаром.

Поняття – радянська влада – дивоглядне, бо влада – тільки та, же обрана народом. А тут – узурпація, накинення, винищення. Тому -- московитський окупаційний режим. Так само варто розглядати окупаційні режими польські, мадярські, чеські, румунські, инші московитські. Але се потребує осмислення науковим середовищем а – одтак – одповідних законодавчих актів.

1919 – Олесь – аташе по культурі УНР у Будапешті.

І раптом – у книзі про Ольжича – розлогенький відступ про себе, коханого. Пощо?

Микола Біляшівський.

Антиукраїнська заява Олеся заради воз’єднання родини.

Звідки полковник Маланюк став ув автора енциклопедистом? Судячи з мемуарів Богдана Бойчука, Маланюк був сибаритом, епікуром а баляндрасником.

Неймовірно вартісна авторська глухота: фаХУ І ПОЛІТИЧНОГО ЗМІСТУ.

Карлова університету – москвовизм. Треба Карлового.

Учителі Ольжича – Нідерле, Дмитро Антонович, Леонід Білецький, Вадим Щербаківський.

Блискуче, попріщє – москвовизми.

Альбін Стоцький.

До нашої ери – радянський термін. Варто – до Різдва Христового.

Не виключено – цікаво, як передати сей москвовизм українською?

Галицьке поділля – се як? Альбо Галичина, альбо Поділля, хіба ні?

Бухарест – усе одно що Кієвь. Направду – Букурешт.

Не прізвисько а псевдо.

Пора КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ – 5 місяців.

РУДЬКО – після казки Лесі Українки БІДА НАВЧИТЬ – один із найвартісніших художніх творів ув українській дівочій літературі. Да і дорослим не завадить прочитати сі подитечні глибоко філософські твори.

Ольжич не од Олега, який учинив державний переворот у Київі у 882 році, а од Ольги – мудрої правительки, яка продовжила справу Оскольда – жертви сього перевороту. Олег не був князем, а вона – княгинею – була. Олег – завойовник, окупант, ворохобник.

Петлюра: українці – незріла нація. Ага. Незріла. Се ти, Петоюро, гнилий а недозрілий.

Не можна назвати московітів нацією, бо вони такими направду не є.

Самчук поет? Дивовижа, але я ніколи не читав го поезій.

 Юрій Стефаник був ув ОУН за кордоном? Се новина для мене.

Книжка Наталі Геркен-Русової ГЕРОЇЧНИЙ ТЕАТР 1939 року.

Ще одна розкішниця-автоглухота: дуХУ ЇЇ ГЕРОЇЗМУ.

Атестат на Коновальця – цукерки чи документи?

Мельник – свояк Коновальця.

Ауґустин Волошин, Роман Шухевич.

«п’ять місяців як один день».

Улас Самчук – мадярський погром Карпатської України.

Партизанка.

Виключний – винятковий.

Публіцистична полеміка з Гітлером.

«Українські землі є життєвим простором українського народу. Народ, який вірить, що якайся суміжна країна альбо імперія здобуде йому державу, ніколи не зможе стати на уласні ноги і позавше буде паралітиком, а його політичні групи будуть задніми колесами чужих аґентур». Ольжич.

10 лютого 1940 року Бандера розколює ОУН на дві половини.

Не ЧОМУ Б НЕ СПРОБУВАТИ але ТІЛЬКИ ТАК І ДІЯТИ.

Україна початку другої світової на українській території  очима Ольжича– «жнив немає, скрізь бур’яни і незорані поля, але земля чорна а багата».

30 серпня 1941 року – убивство у Житомирі Сеника а Сціборського.

Петро Онуфрик вивішує жовто-синій прапор на дзвіниці Софії Київської.

Історична глибина Київа, яку одчуває Ольжич і мовить про се: «Київ – хоч і у руїнах, зустрів нас по княжому – величчю віків. Кожен камінь зберігає сліди історії. Я живу.»

Українські бургомістри Київа – Оглоблин, Багазій.

Буковинський курінь у Київі.

Гасло: СВОБОДА НАРОДАМ, ГІДНІСТЬ – ЛЮДИНІ.

КАВАЛЕРІДЗЕ працював у німецькій окупаційній  управі.

УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ САМОУРЯДУВАННЯ.

Ґестапо арештувало а розстріляло Теліг, Рогача, Баґазія.

ДуХ У Є.

Ольжич звертається по дозвіл на шлюб не до батьків, а до політичного батька – Коновальця.

Роман з донькою американського мільйонера Етелеь Лесінґ. Шлюб не одбувся.

Теліга і любов: «Тільки така любов гарна, коли вона не обов’язок, а світле, радісне, вільне щастя».

Чи грав Ольжич Телігу? Коломієць не знає. А дарма.

КУРІНЬ СМЕРТИ.

Останній бункер у 1960 році свідчить не про поразку, а про перемогу. Про се і фільм Вадима Ільєнка.

Арешт у Львові.

Концтабір.

Смерть.

Безсмертя у своїй нації.

Перед тим – шлюб з Катериною Білецькою, яку знав з п’яти її літ.

Народження сина Олега уже по смерти.

Двоє онуків.

Мовити НАПРИКІНЦІ ЖИТТЯ про 44-го убієнного ворогом поета а політика неадекватно.

Але за книзь автору дякуєме і чекаєме інших досліджень – більш адекватних а україномислячих.

Що ж до постати Ольжича, вона і досі кровоточить – війна, розбрат, руїна, незрозуміле а непевне майбутнє.

Позичмо ж сили волі ув Олега Ольжича – великого українського поета, археолога, політика, автора неумирущого РУДЬКА – і рухаймо українського воза далі.