***

     Й оспівані часи минали не без бою.

Але почався жах, пов'язаний з війною.

Тепер наш полігон* – немирний та негожий...

Печалі склав на дно всезнайка-листоноша**...

     І, риючись поміж газет та між листів,

Шепне, що лист не встиг, – іде ж війна світів...

Можливо, сам забув, куди той лист подів...

Шукав, та ...був без сил. Вмовляв: «Часи надій...».

 

    Поглянути боюсь в очей його пітьму:

Навіщо він застиг – добавить підлих мук?!

Гублюсь тепер: де є життя рятівний скарб? –

Нема серед людей, бо тут і пан, і раб…

    У брилах кам’яних? На різних полюсах ?

Знайду серед живих? В багряних небесах?!

Війна з’явилась так, як п'ють медовий квас.

І з нею дехто з нас впаде під трубний глас.

    На скарб від душ рідні відмички хтось віддасть?

А про думки війни хто вам розкаже? Зась!

 _____

  *  Місце проживання авторки

  ** інтернет                                                2014

 

Не дитяче питання

 

А за вікном йде плутанина знову:

Весна пісні виводить голосні,

Після грози веселка вечерова

Подвійним колом ниспада до ніг.

Дідок онуці шепче щось життєвє,

Тікає грім – десь здалеку й гримне.

І скатертини стелить кришталеві

Роса, що так захоплює й мене!

 

Потік машин розчісує дороги.

…І раптом – гуркіт танкових армад!

Тріщать переполохані сороки,

Собачий гавкіт, і …летить снаряд.

У месиві заколихався миттю

Світ нестійкий, – дива метаморфоз!

«Господар» розсіває по угіддю

Не рідину цілющу – купорос*.

 

А в хлопчика – питання не дитяче:

«Матусю, мамо, я живий іще?

Я стану дядьком злим? Я буду, значить,

Людей вбивати?».

...Груди тисне щем.

 

___*тут — отруту проти людства

                                               05.2014

 

З ким же ти?..

 

...Пташки співали, сміялись люди,

Плодились звірі, земля цвіла…

Лежать загиблі поміж фастфудів.

Не все – по вірі, де все – дотла.

 

Везе сусід наш смерть для героїв.

...Мов кінь Троянський — півострів Крим.

За обрій — ланка із “гумконвоїв”*.

А в нас хіба що — без ліку рим!

 

Вродились міни, наче колосся.

Вода – під розстріл — по всій землі!

Донецьк з Луганськом — не суголосся:

І там загибель дітей малих.

 

Ти бачив пекло – там срібла-злата!

Не річка Лета – киплять світи!

Де, видно, й робот …свідомість втратив.

Де ціль – розбрати. А з ким же ти?

 

____*Так звані"гумконвої”– очевидно під цією назвою

 рашисти перевозили разом з технікою і бійців, тому що для

світу по ТБ демонструвалася лише пара вантажівок,

де й справді в наявності було лише два-три мішки з

продовольством. До решти авто ОБСЄ тоді не

допускали. Напевно,через це та поставку зброї, як малося

на увазі в деяких коментарях.                                  2014

 

 

 

***

Голос мій не чутно й вночі:

Хоч кричи, хоч на місяць вий! –

І юнак той вже не кричить.

Його болі – на дні подій.

Ложку супу гарячого, хліб,

Та з родзинками взяв сирок...

Думав теж, що світ не осліп.

Ну а я – «Допоможе й Бог!».

 

Пташеням їв крихти з руки,

Двох сестер і матір беріг.

І давалось йому взнаки,

Що загін у бою поліг...

«Мамо, – врешті проголосив, –

В Україні – горе, бедлам!

Їй віддав я залишок сил!

І кохану теж захистив,

А вона чомусь не прийшла... ».

 

Не здолав боєць лютих ран...

Не читав її есемес:

«Де ти, любий?( ... Et cеtеrа *)

Разом ми за край і за честь!»

…У загиблих є інший зір.

Юнь полегла, мій крок: слідкуй!

Слово йде спасенне із гір.

Спить відчуджена ніч в кутку..

____ *і так далі

 

Лелече   

 

Жовтень кидає багрянці в ще зелений ліс.

На його серпанку вранці — білий хмар узвіз.

Золотаво стелить осінь...

                                   Підклада вогню

на гірських низин покоси... Я їх не виню,

що не знають, чом сивіє листя на вербі,

чом без тебе серце мліє... Нащо знать й тобі?

 

Крок за кроком зводить відчай...  Відійде колись?

Про  прощання вічне свідчить крик лелек: “Тир-рис!”. 

Відгоміння від планети голосом твоїм

шепче: — Мамочко, мене ти пам'ятай живим!  

 

                                                           01.10.2021

 

    Долонька

          З листа, знайденого після

           обстрілу в кишені бійця-Героя

 

Де лаштунки ховає обрій,

Звідти вчора вповзла війна.

«Гради», змащені ядом кобри,

Гумконвоєм влізли до нас.

 

Шлють красуні в вінках із маків

Для бійців заговорений щит,

Дітвора ж – із долоньок знаки,

Хоч земля від болю тріщить...  

 

“Рідний татко, — Настуся пише,—

Ти казав: ми — в серці твоїм!

Любиш ти варення із вишен.

Написав: їх давно не їв.

 

Повертайся живим, здоровим.

Всі тебе чекаємо ми!

Лялька Олечка супить брови,

І Сірко скавчить за дверми...

 

А бабуся — лицем до Бога —

очі-в-очі... Тяжко мовчить.

Знала б мама до війська дорогу, —

То знайшла б тебе й уночі.

 

Хай не зловлять ворожі снасті.

Перемоги бажаю тобі!

Ось долонька моя, на щастя!

З нею всіх ворогів перебий!"...

 

...Взвод у тиші листа читає,

Знов готовий іти у бій.

Лютий ворог іще не знає,

Що загине в цій боротьбі. 

                                  2014

 

 Ми не для страти!

 

Авжеж, мій брате: не для страти 
Живемо на землі суціль, 
А щоб вона була багата,
Плекала наймудрішу ціль:

Щоб розпиналися гармати

На захист лиш, — не навпаки,
Й дітей виховував не “атом”*,

А рідні, люблячі батьки!

 

Хай кинуть нас, біда і горе,
На радість всіх тисячоліть!
Й пірнуть у скриньку до пандори —
Себе доконче заморить!

Щоб в будь-яку вселенську пору

Без них ясним був горизонт,

Хай заберуть рашистів свору —

Зрадіє і погодний фронт!

 

Й плодючім звісно геростратам — 
Загибель людства все зведе!
Ми не для страти, не для страти,
А щоб устав з коліна день!

...Важливі і Европа, й НАТО,

Й планета з мудрістю ідей!
Ми — Україна!— не для страти! –

Щоби жила Земля Людей!

______

*атомна та ядерна бомби