ДРУЖИНІ

 

Моя душа розквітла для Оксани

І Матер Божа -- свідком для душі.

З тобою без вина безмежно п’яний.

З тобою без вини виную ШІ --

 

Не так малює і не так вирує

У ньому золота як море кров.

Смеркає вітер – не спімнем усує --

Господь серпилом небо розколов.

 

А що єднає? Віра.І Надія.

Уляни сила і Софії сміх.

Життя як спалах – полотно, олія,

І сонце словом на губах твоїх.

 

10 жовтня 2024 року

Київ, полудень.

 

БІЛО

 

Біле сонце.

Се пустеля?

Білі руки.

Висота?

Білі ріки –

                круки

                    крики

 

Снігом

Ківна

Кров

Моя…

 

30 вересня 2024-10-21

Київ. Автобус № 55.

 

ТЛО

 

Під дах –

Під дих –

Ні в сих ні в тих.

Душа у вирвах золотих.

То вивих?

Виштовх?

Вирвидух.

Звари-но юшку

З моримУх.

«МорИмух, йолопе».

Авжеж.

Співає сніг.

Душа – без меж…

 

17 жовтня 2024-10-21

 

Київ, Музліт. День.

 

 

 

З Миколи Соболя. 

1. ВІЙНА

 

Вона не за горами – за дверми.

 

Як важжжко залишшшшатися лллюдьми.

 

Пішло життя -- зупевне -- шкереберть –

 

Щоденно -- смерть помножена на смерть.

 

Од вибухів закашлаласи осінь…

2. ГОРІХОВІРШ

 

Ще тільки подих. Осені в утіху

Задимували перші димарі.

І падають розлущені горіхи

і гриб -- з горіха -- висне на корі.

 

П'янким туманом дихають городи

Іду з косою по сухій росі.

Ще мить одна -- і морозенний подих...

Горіх останній у моїй руці.

 

3. НАМ ЧУЄТЬСЯ…

Соняшні клярнети

Павло Тичина

Се був останній день. У нім дотліла осінь,

Хоч ще один листок у небі каворів,

Німуєме удвох, у сьому суголоссі

Поезія зими без рими а без слів.

 

Приносить вітер дощ і перший сніг приносить…

Напружуючи слух я чую пульс плянет.

А може се про нас так гірко плаче осінь? --

А десь у парку – там – нам чується клярнет…

 

 

ТМУТОРОКАНЬ

безкінечник

 

Не дай Боже назвати МІтрова, пана, МітрОвим –

Обкладе тебе хуєм півторакілометровим.

 

А у мене мошул МІтро а брат МІтро – первий, не рідний.

А я не МІтро, хоч маю перстень на пальци – срібний.

 

Та й таке. Наєбну добру горівку млосну.

Посохли дерева. Дніпро несе воду поросну.

Не дай Боже...

 

21 жовтня 2024 року

 

Київ, день.