* * *

 

лизати сіль з її запʼястків

вставляє пізже ніж аяваска

ask u

боже скажи будь ласка

чому до неїтягне так

до нестями

мила

я не стягую

 

ночі

зáвждиставлять на чорне

перехожі

ставлятьхороші вопроси

всі слова стаютьілюзорними

в межах втраченоїізоглоси

 

всі слова стаютькаменемпалкою

голубом рук водоспадами

а я люблю цілуватипалко

варенняїїпомади

 

голоси

розчиняються в лонівулиці

скажи хмарко

у що ж тивиллєшся

будинкисплять

а мені так смакується

лизатисіль з неспокійноївилиці

 

lomaimgaruvu

 

квітне сиренами ніч

місяць дротами підперезаний

сука ревозакінчується а я щетверезий

 

іржа на платанах шириться

короткозорийліхтар

щуриться, осінь-самітниця

листєховає в футляр

 

хто там хотівновущирість?

в мене старої лишилось ще

менітвої руки снилися

нібивʼязню судилище

 

менітвої руки снилися

ніби паломнику селище

нібидошкульний вересень

нібиснилисявперше

 

нібигілки дерев метро

пальцівпереплетіння

нібиніміпровулки про-

соченіхижоютінню

 

каштанискидаютьнамисто

у дзьобиголодним голубам

усе це не маєзмісту

коли я держу твою голову

 

скиглеюрба собача

з ними і так зрозуміло все

всесвіт не маєзначення

 

…менітвої руки снилися

 

ПРОГУЛЯНКА

 

Йшовпередкомендантськоювулицею

Ізрозряджениминавушниками

Довелосяслухатиgarðar

Світдовкола

Назустрічпʼянийбезхатько

Дивиться по-собачому

Кричить у вікна

«Хтопрєзідєнтиєслінє мусора?

Мусора прєзідєнти!»

І тоді я зрозумівдещо

бо

Хтопоетиякщо не безхатьки

Хтопоетиякщо не собаки

 

ЗІПСОВАНИЙ СОНЕТ

 

Наприкінціпростроченоїстрати

тираптомпросинаєшсябезсилим.

І хочетьсястріляти в когось сиги,

чи просто хочеться в когосьстріляти.

 

Завод «Промсвязь». Пʼяна година ранку.

Занудний джаз з сусідньоїквартири.

Гортаєшся у постнічнийделірій.

Немов тебе вкусив Микола Зеров,

 

не зводячи очей з огнистих зерен

 

а в небізновугуркотятьшахеди

а як вони вже суки заїбали

один два три

один два три

чотири

та тáтатáтатататáтатáта

та тáтатáтатататáтатáта

 

і не до віршіввже

як кажеШтипель

не до вір

 

шів

 

-2024-

 

* * *

 

Яка ж ти прекрасна

коли мовчиш

коли не метушишся в істериці

не ховаєшся за барною стійкою

не заливаєшсябазарнимсміхом

не хаєшскислимипрокльонами

не світишнайпорнографічнішими

вулицями

Одесо

стара тихвойдо

твоїбудинки пахнуть пахлавою

твоїплатаниспітнілідороговкази

твоїбезхатьки

співаютьнайпрекраснішіпсалми

усівигаданімовимріють

абитиїх бодай раз почула

нене

типрокрустове ложе імперії

твоїгенератори

всігудуть у ля бемоль мінорі

котячіочіліхтарітвої

парки розхристанетілотвоє

море кров твоя чорна

часточкитвогосерця

ізпроскур фалафелю виймаю

 

цевірш

 

вінрозсипається

подивись як                         ʀ

 

по            вɴ

ди

                             ꝛ                                г

ро  ц

C2H5OH                                    ᴘ

С300                                         

С200                     3

ВП-5 (ОП-5)                                                      b

ВВК-3,5 (ОУ-5)

розсипаютьсявікна

розсипаєтьсяодяг

розсипаються руки

розтин       |        рози

рости, рости, квітонько

співай, співай, дітонько

гори, гори, вогнику

стрибай, стрибай, конику                                                

яко на небесі і на землі

дай нам іспѝтитвоєїімли

дай же нам хліба й молока

чорного, як останній блекаут

слизького, як очітвоїСуламіт

як рибʼячіочі

 

25.03.24

 

* * *

 

мучительневаганнявагонів

міжміських собак гав гав

віршіщосьневагоме

нібикрихти в карманах

ніби крик у пустійкімнаті

нібикірхаперетворенасовєтами в цирк

ніби криптовалюта в трамваї

ніби критика

ніби хор комарів

нібихрест

нібикрим

нібиболісно

а

нібезодня води

ніпосушливий степ

нірозбиті колючим (https://t.me/serpokryljna/869)

нідзенькітключів

анівигинитіла

анігомінснарядів

ані я

аніруш

анігіляція

 

008Ш

Одеса—Харків

 

Іс. 60:2

 

ботемрява землю вкриває

а морок народи

періодинапіврозпаду

термінивідбудови

це час щовоскрешаємертвімови

час щопереписуєпочатковікоди

співає море і плаче

                                      море

а пращурихитають хмари

плечимапідпираютьсонце

і розверзаютьсяротовіпорожнинигір

-кі трави блідніютьхворобливо

перестáрілийвовчийпастир

виходитьзбиратиясир

насуваєтьсязлива

чуєш кажу

бо

 

-24, Південний Буг

 

unintended

 

північнийвітер

бруківкипанцир

 

грози скриплячий тембр

 

серцевий тремор

кошлатийсветр

 

лякливого листочка клітор

 

дешевий сидр

посмертнийdöner

 

гаражнихлабіринтівсірий контур

 

кларнета траур

невдахавальтер

 

зоритькрізьнічлюмінесцентний супермаркет

 

~~~~~~~~~~~~

 

тримай цигарку

 

* * *

 

снігові замети перетворюються на чорнілистя

[так вирішив т9]

собаки стають на заднілапи

отрушуються

питаютьсірники

[так придумав бог]