Автор – Сергій Соловйов, вихідець з Балаклії Слобожанщини, переможець ҐРАНОСЛОВА, автор чудового роману ПОРІГ.

Коли здохлий тепер Яворівський очолював 10 літ Шпільку, Сергійко пішов до нього у секретути, а уславився брехливим інтерв’ю на першій шпальті Макулатурки. Ішлося там і про мене – про мої нафтодолари од Мертвечука, яких лукавий Ларіс Кірес нарахував у мене не мало не багато – мільйон. Після того письмаки зі Шпільки прохали у мене – той на Вибгане, той на місце на цвинтарі, той на ліки, той на хуй зна що ще. А підписав се інтерв’ю юний прозаїк. Я написав йому приватного листа, у якому мовив: «Минуть роки. Мої діти покажуть твоїм дітям мою рецензію на твій ПОРІГ, а твої що? пасквіль на мене? Бог тобі суддя»

Відповіді я не почув.

Потім побачив Сергія а його жону у якійся попсовій телепередачі, що імітувала судову розправу.

Потім чув краєм вуха, же Сергійко покинув і жону, і дітей.

Більше не чув про нього нічого.

А. Працював у москворотій газетці – чи не в Ґазєтє па кієвскі. Але не певен.

З того часу нич про пана не чув.

Аж раптом, у пошуку роману Ґілея Миколи Зарудного у бібліотеці Миколи Гоголя-Яновського натрапив не тільки на ВІкнину Бровченка, а і на давній роман Соловйова СОЛОМ’ЯНИЙ ДВІР, виданий коштом київців за менеджерування Володимира Даниленка, якого за його видавничу успішність київшькі пишьменники послали на хуй – подячні суть, у 2013 році.

Цікаві записи на книжці: її читано двічі у 2014, по одному разові у 2016 а у 2017. І отсе я – сегоріч – через сім років непрочиту.

Що погано:

1.   Робота Енді Ворґола – Андрія Варголи – на обкладинці. Вона там так пасує як корові сідло.

2.   Назва. КАМІНЬ – ось реальна назва роману. Плюс аж проситься до сеї назви цитата з Керкеґора про безіменний камінь на могилі.

3.   Авторська глупота – сиріч глухота те, що  .

4.   У слові ґарант а похідних варто застосовувати ґ.

5.   Бажано українізувати деякі московизми – роздарювати, похорони, борознили місто.

6.   Я БЛУКАв – теж авторська глухота.

7.   Теорія шести кроків – теорія шести потисків рук.

8.   Пародійне звучання -- ХОРОБРИЙ ЯР – для Холодного яру.

9.   Неповажне ставлення автора до козацьких прізвищ Тягнирядно, Цапенко-Сіряк.

10.        Усуціль неґативний образ Космача – хто він родом – галичанин, серб, горват? Хон

11.       Невиправданий психологічно геппі-енд.

Які позитиви?

Ось вони:

1.   Є герой – нестабільний, неприкаяний, романтичний, ворожий до не своєї держави, з мрією про державу свою.

2.   Є сюжет, що обростає художнім м’ясом образів, деталей, примівок,  психостанів героїв.

3.   При землі гойдалася прохолода.

4.   Продертися крізь непевні будні і непевних людей.

5.   Солодка пилюка волі повнила вітер.

6.   Я потрібен тому, кому заважаю.

7.   Иноді найпростіші речі важко пояснити.

8.   Се треба тобі особисто чи для ґазети?

9.   А дзеркалом були двері, стіни, да увесь банк.

10.               Чемний служивець.

11.               От нероби демократичні.

12.               Кров збагнула – подивована, безнадійна.

13.               Скринник: моя справ труснути дерево, а грушки знайдеться кому збирати.

14.               Герої, стомлені подвигом.

15.               Ніна-Ромашка заплакала самими очима.

16.               Наче тікали од себе а дурних думок.

17.               Я недоречно задивився на її губи (на них потрапив соняшний промінь) і подумав, що жінки одчувають весну зовсім мов квіти – ледь потепліло, а вони уже повняться соком. А я ж іще не гербарій…

18.               Образ залишеного у голові шматка каменя, же заважає героєві –Каменю – думати.

19.               Перший день 2020 року доїдали ненажерливі комарі.

20.               –На землі стою, себе борю.

--Краще на землі стояти, ніж під нею лежати.

21. Поки Поланник у тюрмі – се не моя країна. Се країна диких чиновників, прикритих костюмами, країна ротів, які обіцяють, і країна плісняви, що законно обліпила тризуб.

Отакі мої міркування про роман Сергія Соловйова.