В історії української літератури є чимало київських текстів — і «Хмари» Нечуя-Левицького, і «Записки Кирпатого Мефістофеля» Винниченка (за ним писав курсову), і «Недуга» Плужника, і програмне «Місто» Підмогильного, і романи Домонтовича зокрема. Зрештою, Київ у літературі має своєрідне обличчя, яке не обмежується виключно каноном. Воно ж-бо прослідковується і в дуже таких сучасних текстах, серед яких є «Фанатка. Біполярна історія» Христини Морозової, яка вийшла цьогоріч у Віхолі. Донедавна вона була представлена у «Героях» на Оводова вінницьким читачам. Не буду переписувати те, про що писав Vogue Ukraine цьогоріч («Що читати про Київ»), але думками про «Фанатку» поділюсь.

На Goodreads про «Фанатку» відгуки різні. Звісно, зараз не ті часи, щоби писати суцільні панегірики, мовляв «який текст чудовий», адже навіть те, що у тексті є неідеальним, викликає дискусію, а не зводить це до типових красивих слів.

Тож про що «Фанатка» Морозової? Про дівчину Анну, яка має біполярний розлад, яка має ті уявлення про світ, які пересічній людині непритаманні. Скажімо, як вона лякалася риби без голови й уникала, щоби вона впадала їй в очі — в супермаркеті й поза ним. Але попри це їй цікаві лекції з історії мистецтва та їх викладач Владислав. Хлопець теж має не надто здоровий спосіб життя — пиятика. Але й попри це він бореться за садибу Мурашка — художника зі світовим імʼям, садиба якого поруйнована, на місці якої хочуть звести новобуд. Вони проживають спільно в одній квартирі, прагнуть відновити садибу, ставлячись до смерти спокійно.

Чому така назва? Вона підкреслює основну тему роману, яка зосереджена на житті головної героїні Анни, яка страждає на біполярний розлад. Слово «Фанатка» може натякати на її захоплення та одержимість певними речами чи людьми, наприклад, історією мистецтва та її викладачем Владиславом. СУМ-11 подає таке значення слова, хоч це й «фанатик»: Людина, пристрасно віддана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю, що нерідко робить таку людину однобічною, обмеженою.

Біполярний розлад додає глибини її характеру та конфліктів у сюжеті, що робить назву відповідною до змісту роману.

Головні теми роману — стосунки, біполярний розлад, Київ і мистецтво. Але також до них належать теми залежностей, свободи вибору й старих будинків Києва, як це було прорекламовано в метрі.

Власне, «Фанатка» — це той роман, який не тільки порушує згадані теми, а й згадує тему національного самовизначення. Так, у романі було згадано, що вулиця Пушкінська тепер вже — Євгена Чикаленка (на момент написання книги була колоніяльна назва) і наголошено на важливости збереження памʼяти про Олександра Мурашка, зокрема його садиби у Києві.