ХЛІБ НАШ НАДСУЩНИЙ

 

Хліб, замішаний на сечі.

Отар ЧІЛАДЗЕ

Чи ви так голодні,

Же їсте хліб

Замішаний на сечі?

Чи не чуєте,

Як сеча просякає

Голос ваш

І лице

А усю сутність

Суті

У світі, позиченім

Господом,

Чи нема вам

Иншого хліба

Чи пуття

Чи пиття

Чи здобуття

Забуття

Через голод

Душі

За праведним?

Кладу

Чавун

На вогонь

Варю мамалиґу

До схід сонця

Рано

Рану

Загоїть

Хліб наш надсущний…

 

14 вересня 2023

 

Київ, Софія.

 

КОЛИ ДОЩ ЦІЛИЙ ДЕНЬ

 

У зеленій кімнаті

Почорніє вікно.

Павуки волохаті

Порубцюють вапно

 

На стіні і на стелі.

На постелі – зело.

Черв у рибі Орелі –

На тарелі – у шкло,

 

Де вирує сусмака.

Оперчи, осолонь.

Там, де буде Ітака –

Содомія долонь.

 

Крик на губи-погуби.

На дерева – росу.

Грій долоні до груби.

Кров лиши на ясу.

 

Псу не терпиться бути.

Камінь – крик сухожиль.

Світлом сон огорнути

А окрилити гниль.

 

Прогориться багаття,

Загірчать солоди.

Розторочене шмаття

Набереться води.

 

Корінь кроною стане,

Крона коренем. Днесь

Польодовня розтане,

Квіт у жар убересь

 

І розвиє простори

На топори зірок.

Степ, і море, і гори

Омиває пісок.

 

26 жовтня 2023.

 

Київ, день.

 

 

 

УЛЮБЛЕНЕ З САШКА ГАРМАТНОГО

 

Я вас любив. Любов ще може бути

Десь у мені тужавіє як дим.

Та я не дам тривогу вам одчути,

Не опечалю більше вас нічим.

 

Я вас любив безмовно, дивовижно

У ревнощах, у виротрощі рим.

Я вас любив так пристрастно, так ніжно,

Як дай вам Бог любови з не одним.

 

 

ОСІННІЙ БЕЗКІНЕЧНИК

 

Не ний.

Петро Щербина

 

Останні горіхи упали з небес.

Іду у дощі шанталаво як пес.

 

Ні грошів, ні друзів, ні дна, ні мети.

Так хочу умерти, травов зарости.

 

Пустеля голодна, постеля пуста.

Сусмака – єдина твоя смакота.

 

Ні сили, ні зиску, ні віри у сніг,

Ні дурости переступити поріг.

 

Не ний і не хнич, аби полум воскрес

Останні горіхи упали з небес…

 

7 жовтня 2023.

 

Київ, Софія, дощ

 

 

ФЕДЬКОВИЧ

 

Як ся ніч стече олієм

Гай моли си, мой, Маріє.

 

Нам казали – мой, бадіико,

Коб кугутик кукурікав.

 

Той  кугутик на керници.

Плаче винко у пивници.

 

Плаче винко за тобою –

Плаче винко, плаче кров’ю

 

Кинь мазепу у керницу –

Кола підут у столицу,

 

Кола підут по Дніпрови.

У Дніпрови море крови.

 

Море крови – голосами

Плаче винко небесами

 

За мостами, за горою.

Плаче, серце, за тобою.

 

 

 

 

16 вересня 2023.

 

Київ, день.

 

 

РИМА

 

Слава дияволу.

Ярослав Корнєв

 

 

Верблюди верлібрів

Тікають із уст

Сторужних калібрів

Оружних як дуст.

 

Тупих златоустів

Злоустих як смерть.

Сей світ остолустів

Словами ущерть.

 

А рима як схима

Шукає, щоб десь

Хоч рима незрима

Схопилася днесь.

 

Світає.

Душа

Охололо

Шукає

По запаху

Охлип

Наохляп

Розкрилено

Ти,

 

О шляхто столика,

Заплинь у дощі

І виплюнь із крику

Руїни душі.

 

Най рима поможе,

І схима, і клір,

Се царство убоже

Вернути в олір.

 

4 вересня 2023.

 

Київ, день.

 

 

 

ОСІННІЙ ДИСОНЕТ

 

1.

 

Осіння музика трави

І листу музика осіння.

І не страшне твоє падіння.

Страшні порожні голоси.

 

Очами, спраглими краси.
Шукаєш жовте мерехтіння,

Півтони помаранчу. Тління

Гряде потому. Не проси

 

Перепинити часоплин.

Душа говорить – ти один

У сих високих тарапатах.

 

Урви євшан чи пак полин,

Же опритямлює. Цитрин

У сих пракиївських карпатах

 

2.

 

Не одшукаєш. Лиш каштан

Під ноги – голо чи колючо.

Прийдеш до слова неминучо.

А дощ як голий барабан

 

У підвіконнях. Він – тимпан.

Він дріботить колючо-злюче.

Гниє красиве а падлюче.

Гудить порожний  барабан.

 

Пиши а жий, течи дніпрами

У золоті і сині плями

На білім овиді небес.

 

Горять високі орифлами.

Горіх, одзьобаний орлами,

Мовчить і дихає як пес.

 

30 жовтня 2023.

 

Київ, автобус 109.