ГАРБУЗ

я люблю Київ бо він на мене нахиляється і лягає як велет і я відчуваю

я люблю Київ навіть якщо душно і трішки боляче але ж це нормально(?)

формально він дозволяє поїхати і забутись і не встрягати

але ж тільки з ним мені є що співати і птасі є з ким і місце є –> дроти проволока та навіть ґрати

це напевно дивно але хай уже давить

іншого такого немає не знайду

місто-велет бювети й фонтани...

мені буває здається що з усіма його прищами і вадами і шумом і димом я не справляюсь

але ж інакше не буває

а тут навіть книги й підвальчики красиві провулки і люди такі ж самі

вони ж справляються

і нехай місто давить

нехай задихаюсь

ARABESQUE

вкрав у француза в окулярах та з епатажними вусами (і борідкою)

тягнусь пальчиками руки до французького бога – ми дві балярини

ніжка стрибком в ніжку

прив'язані стрічки вмальовують квітку в біле бетонне

нічка

витягувати форму бо вранці для кісток потрібно

не дозволяйте мені ставати на пальці ніг

чорні вже нігті

та все ж про бетонне –>

ми стіна білеса а точніше різані квіти

теж білесі

не в'янем

МЕДИТАЦІЯ

люблю звуки з свого вікна

скрипіння каміння під шинами пожежного автомобіля врізає в голову і в ній щось твориться

діти не можуть зупинити канонади свого високого голосу і вдаряють в вуха і вдаряють в вуха і вдаряють в

хрускіт дверей бо я впускаю всіх цих гостей до себе в квартиру

не до себе в квартиру

та я тут все ж живу

і в скло хтось стукає в скла хтось проситься

хоча знову ж таки двері відчинені

і навіть хвірточка

грім розповідає басом про свої тривоги

а можливо просто бурчить бо так треба і він злий

хмари буває зляться

мотоцикли десь здалеку як ті бабки літають

я впився в ліжко зубами

я лежу

і люблю звуки що приходять до мене в квартиру з вітром (чи то не мою але приходять)

GROTESQUE

патина обповзає й облизує м'яке твоє обличчя

латина з язика знята

таке ж мертве як і я

гримаса

втілено різанину за різаниною

і різанина за різаниною

лізе далі обійматись

твоя пластмасова вдача

патина обповзає і облизує твої руки

вже не ховайся

КРАСА

це слово яке хочеться стерти

з лиця людської мови і цього от відчуття на язику що певне слово має певне забарвлення

а потім створити знову

і тримати близько до серця

щоб коли вимовити

воно справді значило

і залило простір тремтінням

ПЕРЕВЕРТЕНЬ

каліграфічно витягуюсь як та кішка

(навіть забувши що не маю грації)

в цю чудову смолисту тернистість

 

коти й кішки

їх пречудова душі м'явсистість

 

бурлеск і барви

розлиті діжки

 

стріляє наповал нічка

і гуляти можна певно лиш шерстистим

 

тож у шубу обернутись

штучну звісно

 

і так собі м'якочучи

та й зникну

 

хочеться

ОБІЙМИ

з кожним світанком все яскравіше

чому бетон? Бо сонце на ньому грає

якось так наче воно важливіше

та й ніч

обійми

бетон зігріє

 

такий холодний

комусь це затишок

взагалі люди люблять любити дивно

 

саме ж слово "дивно"

вже парадоксивне

 

всі ж ми любимо

навіть бетон

можливо навіть він нас

ГОЛОД

стримуй

 

відпочинь краще спи непритомній

на спочині немає притомних

 

і очікуючи на альденте

зуби скриготять в передвіданні

 

томний

 

вперто виснажуй себе

це так треба

 

вперто стримуйся

ще не готовий

 

голод

 

ти так хочеш цього?

що ж

 

я дам тобі в руки пензель

КРАПЛИНИ З БУКВИ і

тут немає нічого високого

небо впало на місто вибухом

і ніхто цього не помітив

але ж все змінилося

але ж все змінилося

 

небо поглинуло усе сірістю

і земля стала ще яскравішою

і ці помаранчеві лиця

стали ще помаранчевішими

романтичності ще прибавлось

і тумани стануть дорогами

для людини розтанути

для людини розвтілитись

 

і струна випадково порвалася

і ця сірість на щось гостре напевно напнулася

від тяжкої спокійності

від'єдналась вага

і водою на нас злилася

і водою на нас розізлилася

 

і струна випадково – музика

і ця сіромацькаколомийчатість на щось смішне напевно натрапила

від легкої безхмарності

від'єдналась безкрила

і людина на нас спустилася

і людина на нас спустилася