2021-2022
***
Санта Клава - мандарин
крізь мереживо гардин,
серед всніжених рівнин
суне ген в січневий ранок,
де світанок дзюрить в дзбанок.
Дзвінко олені біжать
феєричний кадр ввижать.
З новим жужмом, брюки!
З новим догом, суки!
З новим кроком, ноги,
в ожеледь дороги!
З новим штрудлем, друзі,
під шампан та смузі!
«Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
На долонях у Марії
місяць — золотий горіх.
Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя Боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.
Ходить сонце у крисані,
спить слов’янськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя».
Снігом стелиться життя,
полем множиться виття.
З кидком новим, вої!
Зброї шал до бою!
Щоб гибіли орки
у колонних корках
в сталі та бетоні,
дзюраві гвідони!
Щоб втікали гниди
й згинули без сліду!
Дай же, Боже, ЗСУ
повернути нам весну!
Й дочекайся
з війни сина!
З Новим Роком,
Україно!
ЧАНЬСЬКИЙ АНОНІМ
«На вершині Лішан
знову дощ і туман.
В річку Че з гір
вода тече».
Я від них віддаля
ледь не гегнув з ропуки.
Та прийшов, подивив
та позбув тої муки.
Що чудесного там?
Та нічого, нічо!
Але знову і знов
я повторюю вам:
«На вершині Лішан
знову дощ і туман.
В річку Че з гір
вода тече».
***
Коли куйовдень зрине в свистопад
останнім списаним з обох сторін листком
коли проступить навесні знавісніла сіль землі
Цей кругленький жаркітлик
майже ніхріна вже не гріє
косооке сонце степів
На обірваному як вбиральний папір обрії
намітився кінець світла у блискітках перфорації
Отак гасаєш рипаєшся допоки
не насуне апоплексичний апокаліпсис інсульту
От так і отак літає крізь небо літак
у бодхісад божественних лишень
Кволе небо у фартусі коваля
Овид вишитий хрестиком винищувачів
повз гладь надвечір’я
Ще не видушений гнойовий чиряк
білокаменної на дупі планети
ялозить сумне прискалене око
Нежить не дає жити та спущає
в розхристану гайморову пазуху
куклукскланівський зашморг
з тілом Джона Брауна
Ангіна огнена плямиста гієна
люголь алкоголь
Еолова кобза трахея Борея
нудистів король
Від копітких клопотів
мона відкинути копита
а підкови лишити на щастя
Адже часто стало виникати відчуття
що ти марно проїбав своє життя
З децтва негде детца чтоби пропердеца
Я поклав все життя на красу
не лишивши і домішку прагми
її досі у руцях несу
зовсім кволих в стигматів синтагмах
Та ніхто тебе не підніме
ніхто тобі не пробачить
Хто ти людино?
Серце твоє собаче
Та хіба казка терпить поразку?
Береженого берег береже
та не пуска у відкрите море
Вічний нічийний чоловічок
всевидячого третього ока
подиви-но який я нікчемний пиздюк
Тож скоригуй мене щонайліпше
та дай носаком копняка
щоб мав радість жити
Щонайперше крилатий першинг
щонайдруге згадай про друга
Ага та є ще чуттєві насолоди
підступні крадії свободи
А де ж а де ж
прозорий газ твоїх одеж?
Відбув чимшвидш у Мадхья-Прадеш?
Тож вбратись у найошатніші шати
і не поспішати не дай бо поспішати
Не сране опішнє в черзі порцелянове слоненя
а елегантний інфантильний елефант
збурений пубер бивнями нах ост
Чічко то ти ще квітка чи вже ягідка?
Бачу поперлась на шопінг
Заки вибереш мешти
то вмреш ти
What does it mean
попереднім навзамін?
Муха це-це все та оса ось-ось майже
Страус нанду дзьобнув панду
бо читав Вівекананду
Отут і ось тут дивись «Литовський статут»
Вертка хвіртка хутко перефарбувалася
у гаїтянський прапор та грайливо косить
під електронний турнікет
Курво ледача де моя дача?
Вона валиться з ніг і пада на тебе як сніг
Гепонька підмита на доторк з оксамиту
Та інша тобі миліша
бо ж в неї жопця тепліша
Дійшов до ручки дзямкнув клямкою
пірнув у перину хмарного атласу
і довго предовго солодко пресолодко
їпав впрілий своє золотко
поки не порскнув на данайців золотий дощ
щоб гади знали
Троянський кінь і його велемовна тінь
Піду піду від вас щоб моє тіло
у вас в очах і на позір не миготіло
щоб я зачах у вас в очах
бо прилетіло
Ховайтесь стрьомно дзядзя Гріша
бо ваша срака Родзінє вартніша
А ти не збуджуй розум
не бери смартівку
най буде повен забуття без снів
Поринь у бездум невідь
зачини на гак кватирку
ще півгодини
півня ранку пів
***
Коли настане цей день
і чоловіки нарешті скинуть
цей остогидлий
зруділий від глини та крові
жаб’ячий піксель
і снопами зібгавши оберемком
здадуть на склади калаші
важелезні броніки та шоломиська
як сраний обтяжливий непотріб
та ошалілі від щастя жінки будуть ковтати
до всцячки шампан
а чоловіки мовчки зацмулять
текільцю пекучу як сльоза
та розлитий по стріляних гільзах
гіркий як образа на бога віскар
тихо сядь у кутку не метушись не спіши
загальмуй цю наполохану
мов скажена вивірка мить
затамуй розтягни як ковток анаші
і тихо тихо ледь вчутно лише тобі
по-мо-лись пригадавши всіх тих
хто вже не побачить цей день
тиші ціною життя
тиші довжиною в життя
тиші тиші тиші
неосяжної
залитої пестливим сонцем
ніжної як шкіра
під її пахвами тиші
Коли ж нарешті
настане цей день?
омріяний день
жаданний день
обітований день
непотомно очікуваний
непомітно несподіваний день
не мертвої а живої тиші
тиші ціною життя
тиші довжиною в життя
тиші
***
Серед яблук я блукав,
що висіли дирижаблем.
Кожне звірськи матюкав
та чепірив книжку жабрів.
Я бродив серед грушок,
їх в патрон крутив жарівки.
Поки не вхрінячив ток
й потекли медові цівки.
Поваландавсь до осик
рахувати їм листочки.
Та їх всіх туман обсів
та гострив з гиляк заточки.
Я добрів і до дубів.
Прихилився, всів навшпиньки.
І подумав: «Як же, блін,
світом цим ходити ліньки!
Длубням цим кидати лінки!»
***
Ніч совітськая гряде.
Тиха. Тільки де-не-де
лазить п'яна ДНД.
***
колихальчик вже трясеться
ніжками судомно сучить
в сінях тупцяє і мнеться
і під клямку мацак крючить
вже прощілився в світлицю
всотався в баняк й гуде
нажахав калачик киці
де їй заховатись де?
колихальчик не вгаває
струмки плазми розливає
та перл-харбор на гавайях
собі певно уявляє
коли кляті камікадзе
америцький били флот
а георгій саакадзе
тлум османських орт
колихальчик неборака
потерчатко всюдисуще
як нашоршений собака
по кутках жадібно нюшить
його випхала в сансару
повитуха пріська
з тих світів де божа кара
заганяє низько
немовляточко сердешне
задушила пріська
коли зашморг пуповини
попустила слизько
колихальчик ніц не тямить
де він шо і звідки
та крий боже крок ступити
в обійстя сусідки
досвід має перероджень
інкарнацій триста
опущань тривких та сходжень
перлові намиста
та як впало на покрову листом
десь подівся
та в сусідки чоколядний
онук народився
***
За трунок із шипшини,
запашний та смашний
тобі скаже печінка «спасіба!»
і від шлунка уклін
і салют від мошни
і від литки шмат
свіжого хліба
Ще від неї за довгий в гаях
променад
долетить,
мов снігур, файна дяка
І від нирок-сестер
в бульбашках лимонад
та повітряний цьомчик
від сраки
За плястерко сире
із боків гарбузи
тобі прутень кивне
вельми гречно
й селезінка пойме
щедро вдячно прийме
пів кіла несоленої гречки
За хрящі ратичок
в бурштині холодцю
тобі оду присвятять суглоби
А смажених лящів
фосфорат піхвецю
мозок щиро прийме
товстолобий
За палкий непролазний
в хащах мангрових тур
вмить обійми розкриють
легені
І відкине стегно
остогидлий костур
й засиніють татушкою
меми
де єрогліфи тачки
голі тьолки хрести
самурайців
розлючених вишкір
Тільки шкіра сумна
ще віддячить тобі
за художній паркановий
вишкіл
***
Дівчинко-дівчинко, закрий кватирку!
Вже крилата ракета випускає закрилки.
Консервований зелений горошок сонця
цілий тиждень затято стовбичить
насеред небосхилу пігулкою циклодолу.
Вже й зжовк та порепався,
мов дагеротип з заручинами прабабці.
Маскування сліз під дощ крізь розбитий вітраж осені.
Час категорично зупиняє вперта спина,
впираючись закаблуками у наріжний камінь світобудови,
розлючено помальований закарлючками маркерів.
Мружиться короткозоро
крізь сонцезахисні окуляри лопаток
у анфіладу промайнулого кварталу минулого,
ніби у камеру сховку чи бюро забутих речей,
та бачить лиш дядечків сон
з торішнім борщем, повним стріляних гільз.
Дівчинко-дівчинко, захлопни балкон!
Бо пурхне шахідом всередину дрон.
Пахви осені, щедро змащені антиперспірантом
розлущених каштанів, лакованих та морених під червоне дерево,
пронизливо духмяніють грибними бульйонними кубиками,
розчиненими у асфальтових озерах Трінідада і Тобаґо.
Ніс мліє, ніжиться книжковою закладкою
у кінних лавах «Хрестоносців»,
де залишки литвинів врешті решт
спорудили при Грюнвальді трофей
з пороблених, порубаних, прохромлених алебардами
та моргенштернами тракторів «Білорусь».
Чим відрізняються дрони-ішакіди від дронів-хом'якадзе?
Га? Я вас питаю.
Вухами, копитами та щоками, звичайно ж!
Але всі вони схожі на летючу балалайку.
От був в Ірані шах. Потім настав жах.
Дівчинко-дівчинко, зачини вікно!
Бо ракета негайно зітре на гайно.
Робоча поверхня місячного полумиска
зовсім заялозилась від замилування
закоханими парочками ще у довоєнні часи.
Безвізовий нічний піцевіз на гривастому ровері.
Розкуйовджений Роджер Гловер
виводить соло на квадартовому наплічнику
кольору щойно вилупленого каченяти.
Та ранок відмиє зір від мазуту ночі
патетичним фіналом комендантської години
та зтанцює таки болеро розчахнутих турнікетів.
І ти побачиш, як бурякова терка
небошкряба середньої руки осипалась вікнами,
мов всохла модрина глицею.
А столітній сецесіон наполовину розпорошився цеглою,
що пам’ятала ще похапливий постріл Багрова в Столипіна
та тріумфальний в’їзд Веспасіана у Єрусалим.
Та по цивільним запускають дрони
тільки кінчені уйобки та гандони!
Дівчинко-дівчинко, задрай ілюмінатор!
Бо в двері вже гупає москаль-термінатор.
Голонасінний ексгібіціоніст,
тесаний з кедрового зрізу топографічних мап
демонструє крислате розгорнення ландшафтів,
перетятих по хребту подвійним безпечним лезом шосе,
поздовж якого тягнеться похнюпленими дахами
мовчазна нерухомість з почорнілими вкрапленнями руйнацій.
Дванадцяте Давидове коліно Десни
з пекучим болем гне свій головоногий меніск
та виринає на тисячоразово відлюстрене лускою плесо,
щойно вимите до блиску клінінговою гоп-компанією променів,
сотанних волоттю нашоршеного очерету.
І от портал у Прорізну кидає тінь різну,
як мухомором вгашений
берсерк сокиру.
Дівчинко-дівчинко, вимкни смартфон,
бо на тебе полює квадроцикловий дрон.
Ох, хай би ті БПЛА
захуярили
Хуйла!
Ом.
прикріплено файл "варел.вірші.вибране (1).docx"скачати >>
