Благословенне село Красилівка недалеко од Ставища. Поряд Гейсиха, де народилися письмаки Микола Біденко а Леонід Кононович. Біденко уже у земли, а Льоник ще са воруши. Там жила, поки не умерла, Оксана Деркач – світла душа. А поряд з Гейсихою Станіславчик, де Хрюк гуляв весілля Катлєти. Таке.

Я не про топоніміку, а про Усрачовку.

Побачив я  її уперше у Бецику – Хрюк проводив там ПОЕТИЧНУ ЗИМУ. Сиділа на задах – закутана, зашмаркана, завита у троє хусть. Ще й час до часу покашлувала. Викапана телятниця чи прибиральниця кахфе.

І тут – ґран-прі. Хрюк має смак до талантів. А я маю талант розводити хрюків на бабки, бабоси, лаве, лавандоси, єври, доляри, гривасики. Люблю гроші, бо ГРОШІ ДАЮТЬ СВОБОДУ. Гемінґвей. Се Хрюк мені сказав, же той фацет так написав – я не маю коли ні читати, ні писати. Моя справа – кидалово. З перемінним успіхом, але що ж. Як співають московити МАСКВА НІ СРАЗУ СТРОІЛАСЬ…

Таня – а так колийся звали Усрачовку – розцвіла, запишнилася, промову двиґанула. Так вона повернулася у велику українську літературу через 20 літ тупої перерви на діти а чоловіка-піяка, же уже, як і Біденко, у земли,

Тіки той у земли Гейсихи, а сей – Красилівки. Але обом Усрачовка написала погребні стихи. Та шо там мовити піврайону -- на цвинтарях «друкують» її стихи на нагрібних плитах. Вона сим вельми вельми пишаєсь – СЕ ДРЮК НА ВІКИ – кае.

Усрачовка отримала книзь – дістала десь бабосики – провела низку презентацій. Найкрутіша була у Красилівці – у ресторані вірмен-родичів – вельми якійся круті. Хрюк напився як свиня, а я не п’ю, бо за рулем. Тіко напиздив пиріжечків з повидлом а м’ясом. З капусткою а горохом не їм, бо пучить – і пердю, як запорожець на рівній дорозі. Самохід посовєцкій а не козак, а то ще звинуватять мене у дискредитації українського козацтва.

Потім Усрачовка пішла угору – пошта, маґазин у рідній Красилівці.

Потім пішли онуки -- тре було глядіть.

Потім я хотів її киданути на бабки, як я то учинив із одним вінницьким дєдом  (3000 гриваків), з Наталею Швень (4000) – змарла юж, Надію Красножон (сю лиш на 2000 удалося). Усрачовка десь на п’ять штук мала улетіти, але Хрюк її попередив, сцуко.

Ми посварилися і мовили одне одному, як Баран любе казати – нам не по дорозі.

Ну да.

Усрачовка у нього очолила Літфорум і пішла жара пекельна у музеї Лисенка.

Заздро мені було, хотілося хоч раз прийти, погрітися у теплі людського спілкування (не за гроші), але ні – бабоси самі себе не зароблять, а хрюки самі себе не кидануть.

Усрачовка трималася три літа, а на четверте їй пояснили на Банковій, 2, же з таким бекґраундом хуй вона до шпільки прочовпецця.

І Усрачовка гучно подає у відставку. Мовлялечки, я вам не колгоспна пизда, же не тямить, чого Лисенко у ПІСНЯХ БЕЗ СЛІВ не ужив жодного слова, а майже канцлер чи президент.

У шпільку Усрачовку так і не прочовпли, а Літфорум утратила.

То прийшла до мене як сучка побита. У Яцканина книзь така є ЯК ЗБИТІ ПСИ.

Йо.

Прилаштував її редахтіром.

Ага.

З неї такий редахтір, як з кота трахтір. Тракторить – а орати – хуй.

Та й таке.

Нещодавно до Берліна її звозив. На Горобцеві гроші. Бабосики – мені, а їй -- слава.

Ну дав їй трохи, бо так уже жалісливо на мене спозирила.

І шо ся пизда рапаноса учинила?

Думаєте,заощадила, притримала, заличкувала на чорний день? Хуй там.

Купила собі сумочку.

От же ж красилівська недопека.

Тепер ходе з тою сумочкою, як корова з сідлом.

Але вона найшла мені продажного джорналіста, кий за малий лавандос набрехав аж цілий матеріал – начеб я у мери Бецика зібрав си.

Йо.

Як маслом по душі: і тато у мене не мерзенний прапор-злодіяка, а військовий вертолітник. І у мене не злидні і перепандос, а море нерухомости, самоходи а мотоциклі. І шо Хрюк дарма звернення пише, же я крємлядь там і ухилянт.

Я, канєшно, патріот, але здихати на хронті – нє хцонн.

Захуярив штири дитині – та й решта.

Усьо законно.

Усрачовка мене поддержує.

Правда, так хочеться їй уєбати з ноги, щоби перестала завивати свої селянсько-рушникові дебільні стихопляси. Але нє. Ся курка тупа ще принесе мені не одно яєчко – і не просте, блядь, а золоте.

Йо.

Благословенне село Красилівка…  

малюнок Олега СМАЛЯ