У 1993 році ВИДАВНИЧИЙ ДІМ у Коломиї видав півторатисячним накладом життєпис Миколи Верещинського, написаний Миколою Васильчуком.

На превеликий мій сором, я уперше почув се ім’я, а коли дізнався – з книжки – же Микола верещинський помер а похований у Чернівцях, загорівся пристрастю – здоровою – однайти го могилу на Руському цвинтарі.

Микола -- син Миколи -- Верещинський народився 1793 році у Ходорові на Львівщині.

Розпочав своє здобування вищої освіти герой есею на фільософському факультеті Львівського університету а теологію студіював у Відні.

1816 року Верещинський оселяється у Сучаві, де вісім  років викладає закон Божий.

З 1824 року – у Коломиї, де директорує у повітовому училищі. Тоді ж до Коломиї перебирається і Григорій Ількевич, же ревно займався українським фольклором.

Микола Верещинський, же не мав сім’ї але мав статки – дозволяв собі таку розкіш, як фінансування починань Якова Головацького та Григорія Ількевича. Як результат – вихід РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ (1836), а відтак – ГАЛИЦЬКІ ПРИПОВІДКИ І ЗАГАДКИ, ЗІБРАНІ  ГРИГОРІЄМ ІЛЬКЕВИЧЕМ (1841), ВІНОК РУСИНАМ НА ОБЖИНКИ (1846), укладену Іваном Головацьким.

Уніс свій діяльний внесок Микола Верещинський і у розвій українського театру а поступу української просвіти.

Революція 1848 року принесла піднесення – але відтак і контрреволюційну реакцію.

1856 року Микола Верещинський переїздить до Чернівців, де скромно доживає вікА.

Помер Микола Верещинський у Чернівцях 5 падолиста 1882 року.

Двотомник го ПРОПОВІДЕЙ ЦЕРКОВНИХ побачив світ у Коломиї у 1893 році.

Очевидно, есей Васильчука вартий ушелякої похвали, проте вимагає розширенняа перевидання у добрій поліграфії а зі щедрим ілюструванням.

Та і ПРОПОВІДІ го годилося би перевидати.