У видавництві ҐРАЖДА ув Ужгороді вийшов друком тритомник знаного письмака з Дніпра Ярослава Трінчука. Ось і найперша цікавість: чому ув Ужгороді? Як мовиться – де кум а  де каравай?

За ближчого ознайомлення прояснюється, же автор є дитям цілого українського простору – од Карпат до Дніпра. Народився на івано-Франківщині у «шляхетній, працьовитій, заможній родині». Батько керував церковним хором. Під час визвольних змагань  у 1939-1945 роках загинули і він, і брати, і  материні родичі.

Так розпочалося життя поневірянь напівсироти.

Школи пройшов чималі – Богородчани. Одеса, Екібастуз, Дніпро.

Перше ніж оглядати художній доробок автора варто бодай побіжно звернутися до його публіцистики, де го світогляд викладено чітко а концептуально. Се політико-фільософський нарис МІТ ЯК СПРОБА ВИПРАВДАННЯ БУТТЯ  та фільософський нарис ДО ДЖЕРЕЛ у книзі НЕВІЛЬНИКИ ЧУЖОЇ ПРАВДИ, виданої у дніпровському видавництві ЛІРА 2005 року: «Мітотворення – сей потужний чинник цивілізаційного процесу людства – у ріжні часи а у ріжних народів брало на себе найрізноманітніші обов’язки: історіоґрафічні, політичні, естетичні, релігійні, моральні, давало оцінку благородним учинкам, виправдовувало негідні», «Міт – се метод пізнання: себе, світу, ближнього, ворога. Пізнання ближнього – міт про нього – погляд на його характер, оцінка учинків, а звідси – вирок йому – формується у залежности од статків ближнього а можливостями мітотворця заволодіти тими статками», «сучасною дипломатичною мовою се називають стратегічні партнери, захист національних інтересів, захист свого етнічного населення на чужій території», «ідеологія, же сформована на мітах, породжує психотип, у якому переважають ті пріоритети, же їх культивує сам мітотворець», «мітолоґізація історії а політики Московії призвела до того, же ся гимера (за визначенням Льва Ґумільова) свої унутрішні економічні а політичні проблеми вирішує винятково якоюйся збройною авантюрою». Не завадить узяти до уваги і такий розмисел Трінчука-публіциста: «українській уладі варто учинити одне – розробити концепцію української улади. Се процес не одного дня, адже доведеться розробити нову фільософію  української волі. Воля – найвища цінність, а добро – її синонім. Історія, не пропущена через художнє мислення – народо не може бути засвоєна.  Анарод стає повносправним тільки тоді, коли засвоїть свою історію. Серцем своїм засвоїть. А для сього потрібна колективна – народна -- воля».

Тож пора автору сих рядків і виходити уласне на художню творчість Ярослава Трінчука.

У тритомнику п’ятеро романів: КОЖНОМУ СВОЄ, СОНАТА ДЛЯ ВІТРУ А НОЧИ, ІГРИ БЕЗ ПРАВИЛ, ЗАРУЧНИКИ МІСТЕРІЇ АБСУРДУ, РАПСОДІЯ У РЕ МІНОРІ, шестеро драм, троє з яких історичні: БЕРЕСТЕЧКО, ІВАН БОГУН, ІВАН ВИГОВСЬКИЙ,  а також новели а нариси.

Усі романи у цілому можна трактувати як політико-фільософсьу прозу – пори розмаїття фабул а часово-просторових колізій.

Ярослав Трінчук як прозаїк надзвичайно сміливий а рішучий. У його прозі багато публіцистики, журналістики, канцеляризмів а каґебешників.

Варто підкреслити також афористичність та парадоксальність мислення у прозі Ярослава Трінчука.

Левко Різник

ДЗВІН числа 12-12 за 2009 рік.

До друку зладив Василь Велимчий липня 9 дня року Божого 2022 у Чернівцях.