Завагітніти від ґвалтівника… А ще, коли ти військова, твій чоловік теж військовий і захищає Україну. А ґвалтівник — ворог… Робити аборт чи родити? Ось коротка фабула фільму «Бачення метелика», який починається з кадрів, коли розвідницю Лілю звільняють з полону в обмін на чотирьох російських солдатів… Її позивний — Метелик. А ще страшного величезного метелика молода жінка бачить в своіх нічних кошмарах… Важке, просто таки сюрреалістичне кіно, хоча нехай європейський глядач знає, що війна — це не легко, і що війна — це сюр… Український фільм «Бачення метелика» показали в паралельному конкурсі Каннського кінофестивалю із великими шансами на перемогу. У головній ролі дуже харизматична і талановита актриса Маргарита Бурковська. Я б дала Пальмову гілку за кращу жіночу роль, вона іі заслуговує. І я буду обурена, якщо дадуть росіянці за «Дружину Чайковського». Українська актриса Рита Бурковська — це суто жіночий погляд на війну взагалі і дуже тонко зіграна психологічна роль про війну жінки всередині себе. Всі рефлексії іі чоловіка-гранатомета Тохи теж так само блискуче зіграв актор столичного Театру на Липках, красунчик і талантище Любомир Валівоць. Фільм знімали ще до вторгнення, але театральний актор Любомир Валівоць так відповідально підійшов до ролі, що вирішив пройти тренування з військової підготовки і тактичної медицини, знайомився і спілкувався із реальними захисниками, воїнами на Донбасі, волонтерами. І зіграв так вражаюче і достовірно, що багато хто вважає, що це справжній воін, якого запросили на зйомки. У фільмі, до речі, дійсно, знімали і реальних військових, але головні ролі молодий режисер Максим Наконечний все ж таки довірив професіоналам.Вразила і громадянська позиція знімальної групи. Всі вийшли на червону доріжку під звуки сирен тривоги та закрили обличчя характерним знаком, яким в соцмережах блокуються украінські дописи про війну, як «неприйнятний контент». А ще тримали в руках банер з написом: «Росіяни вбивають українців. Чи вважаєте ви образливим чи тривожним говорити говорити про цей геноцид?» Крім того, всі були вбрані в одяг українських дизайнерів, де особливо вражали чорні футболки із фотографіями палаючого Маріуполя чи закликами звільнити його захисників з полону. У нас один приорітет, — заявив режисер Максим Наконечний: всюди, де тільки можливо, говорити про війну в Украіні. Дякуємо!

Першодрук: фейсбук