Щастя перемоги! І абсолютний рекорд овацій українському фільму «Памфір», які тривали на прем‘єрному показі у Каннах понад 6 хвилин, мій телефон зафіксував взагалі 7. Участь у престижній програмі «Двотижневик кінокритиків», куди відбирають дійсно високохудожні роботи, вже є перемогою для украінського кіно. Бо відбір тут завжди суворий та прискіпливий. Для справжніх професіоналів та кіногурманів. До ювілею фестивалю відібрали всього 23 стрічки із 2500 претендентів. І можу із впевненістю сказати, що засяяла нова зірка украінського кінематографу — досі невідомий широкому загалу режисер Дмитро Сухолиткий-Савчук. Ну призвіще я б скоротила. Не піарне. На відміну від назви фільму. Памфір — це якраз призвісько головного героя. І ще щось дуже важливе, що і є головним смислом стрічки. Але то вже буде спойлер. А я хочу, щоб ви подивилися. Він, до речі, вже третій день іде в Каннах в чотирьох кінотеатрах, французи у захваті. У цьому кіно, і справді є щось геніальне. За сюжетом — крутий західноукраїнський вестерн, та ще й на етнічному святі Маланки з усіма її атрибутами та містичними персонажами. За стилістикою — «Тіні забутих предків» Параджанова, «Білий птах з чорною відзнакою» Ільєнка та вистава «Morituri te salutant» Богомазова у Театрі імені Франка. До речі, двоє моїх любимих акторів з цього театру блискуче втілили: Олена Хохлаткина — маму, а Іван Шаран — брата головного героя. Самого Памфіра зіграв досі маловідомий актор Олександр Яцентюк. Свіжо і не шаблонно показавши справжню українську ментальність. Ту, завдяки якій ми непереможні зараз. Отака вийшла вибухову суміш нідерландського Босха та голівудського вестерна. Яку замутив українець, трохи спортсмен, трохи архітектор і трохи філософ із Чернівців. Який встиг повчитися і на кінорежисера в Парижі. А потім прийшов із амбітними планами до наших столичних кінематографічних небожителів. Ті йому, звісно, сказали: хлопче, ти спершу хоч короткометражку якусь зніми. Хлопець розсердився і згадавши свій спортивний досвід, зняв короткий метр «Штангіст». Чим вразив не лише своїх, а й світових цінителів кіно, і отримав за стрічку аж 20 найвищих нагород на престижних кінофестивалях. І тоді йому сказали: Йо, Памфір! Сказали в Украіні, Франції, Польщі, Швейцаріі та навіть… Чілі. І дали кошти, і створили кооппродукцію. І це приклад вічного євангельського: шукайте і знайдете, стукайте і відкриється.

Першрджерело: ФЕЙСБУК