Базґранина Леоніда Закордонця КЛИЧ СОВІСТИ, ку він не знати як виназвав романом, видано ув Ірпени 2016 року.

Мені про сей витвір піхвознавства мовив коростеньский жлобок Віктор Васильчук, бо Закордонець часто чалився на го фестиваль ПРОСТО НА ПОКРОВУ.

Не тямлю, як потрапила ся книзь мені до рук, але цікаво почитати мерзоту, яка прямо спричинилася до мого викиду зі Шпільки пішьменників.

5 кадрів життя.

Піцунда. Одвічна секретарка київської організації спілки письмаків Бубнова відпочиває на березі Чорного моря. У морі якийся товстунець – давай до неї залицятися, але по московському. Бубнова мовить му: -- Льоню, а що се ти по московськи до мене клинці підбиваєш? Рідну забув, ге? Закордонець пірнув під воду.

Ворзель. Приїхав-єм до санаторію ЗІРКА, де кермує Закордонець – колишній комуїст, а тепер ендепешник, член шпільки. Випили, закусили, щось повів мені батьківським голосом, щось розпитував. Далі сіли у го машину та й покотили у Макарів на літературно-партійну зустріч.

Київ. Президія НСПУ. Мене виключають зі шпільки. За статутом подання на виключення має дати місцева організація. У моєму випадку Київська. Протоколу нема і не може бути. Могла би щось подібного дати Чернівецька обласна – притягнуто за вуха – бо я звідти родом. Але нема. І тут на президії випливає протокол Хмельницької обласної організації, до якої я ніякої причетности не маю, про моє виключення з НСПУ. Підписав Микола Федунець (я сего графомана називав і називаю Серунець – уже здохло, падло). Хто ж подсуєтив такий дукУмент? Льоня Закордонець. Ах ти ж падло, як тебе земля носить, гниду таку.

Київ. НСПУ. Головою шпільки обрано Ларіса Кіреса – Володимира Яворівського – злодія а краснобая. Закордонець, гостро дивлячись на мене, голосно мовить: кухарі обрали нам голову. Тричі повторило, падло. Би я чув. А я тут при чім? Ви ж мене уже вкилючили були, хіба ні?

Дорога на Коростень. Сидить Закордонець, зизом дивиться, з осторогою, чи не переєбу з ноги, і утирає якійся літературній бабці про авторку В ЛЄСУ РАДІЛАСЬ ЙОЛОЧКА.

Але повернемося до книги.

Мова украй погана – дуже багато московизмів, подсовєцької канцелярщини. Стиль – районна ґазета часів пізнього Брєжнєва.

Про що?

Про себе, коханого. І талановитий, і чесний, і відомий, і людяний, і вимогливий, і нехабаробранний, і….

Та що там казати.

Два крила – медицина і література.

На пенсії – тільки література.

Скоромовкою про дітоцтво. А далі – літературний дебют, медінститут і санаторійна кар’єра.

У Дніпропетровську відвідував літстудію. Разом з Віктором Коржем, Михайлом Чханом, Валентином Чемерисом.

На нараді молодих звернув на нього увагу Олесь Гончар.

«з добрими чеснотами». Чесноти тому й чесноти, що нічого недоброго не передбачають.

Спочатку працював медсестрою.

Гидко читати, як автор сам собі надрочує, виображаючи свою велич як у медицині, так і у літературі.

Краще б мови повчився. А то виходить отаке от пернате непорозуміння: «Тримай, голубе, синицю у руці, а не милуйся журавлем у небі». Голуб тут зупевне зайвий.

Книжка – суцільний самовиправдальний акт: «такі були обставини, такий був час». Аякже.

Мерзота мовить, же вона політик, бо була у партії та ще й секретарем парторганізації у своєму санаторії. Ото політик – далі нікуди.

Загадкова фраза, яку і не розшифруєш, і не виправиш до ладу: «керувати медициною управління».

І знову самовиправдання: «Такою була країна, такими були порядки. До них призвичаювали, до них звикали».

Так та не так.

Були і  инші люде, на чиїх плечах тримався український світ.

Закордонець до них не належав.

Цікаво про Євґєнія Чазова, який міг учинити кар’єру у Київі. Але не дали.

Політик, бо, бачте, був членом бюро міському і бюро обкому. Тобто ніс пряму відповідальність за злочини КПРС.

Гарно звучить «нічого мене не болить опріч душі». Гарно. Але де ж у тебе, мерзото, душа?

Епізод з гімновозом при міськкомі партії – ефектно, але чи правда? Якби була правда – поклав би партквиток на стіл.

Гарна приповідка: «не варто у далеку дорогу їхати силуваним конем».

Хтось обізвав Льва Личака жидом.

Сов’єцький Союз для мерзоти – «наша країна». Звичайно, адже його родичі працюють у Москві у прислузі самого генсека Ґорбачова.

Франція, Італія – без відома КҐБ? Навряд.

Захоплення представником сов’єцької влади неспівмірне з чорнобильською трагедією, як результатом діяльности таких песиголовців.

Хто є прикладом для наслідування для мерзоти? Цікавий ряд – Сталін, матрос Жєлєзняк. Айно. Достойні бездуховні попередники.

Мерзота називає себе визнаним поетом, же виступав у високих залах… Брехня. Почав видаватися у незалежній Україні – 1994 року.

Авторитетом для мерзоти є і поет-лікар Віталій Каготіч. Аякже. Хто би сумнівався.

Чудовезна самохарактеристика: «як лин у намулі».

Якщо не брав хабарів, не крав, не давав хабарів, то за кі гроші видав скільки книжок, купив землю, збудував будинок?

Брехло нечупарне.

Молодший брат без сім’ї і прихожанин московської церкви орди. Не здивований.

Резюме: добре, же мерзота написала про себе сама. Самозвеличення дає протилежний ефект.

Читача не одуриш.