У Володимира Даниленка, кий бездарно утратив і посаду голови Київської організації НСПУ, і НСПУ загалом, з’явилася літаґенція ДРУГЕ ДИХАННЯ, ка видала у серії СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА історію хвороби Ярослава Ороса під назвою ЧАРА. Хвороба проста – любов до Московської орди а беззастережне служіння їй.

Чому?

У мене відсутня відповідь на се запитання.

Герой має мецената Боню. Боня має видання, кі «скидалися на фриґідних на подіюмі жіночок, незайманих, цнотливих, яких ніхто уже не візьме до рук і не «прочитає».

Є у пана Ороса удалі вислови, прислів’я, порівняння: «одягнеться як пава, а кричить, як ґава», «у виярку», «місяшник», «пішником», «мармуровою луткою», «трапунок», «солодійство», «заліз хробак у хрін та й гадає, же луччого немає», «морхлу правицю», «лестунство», «трішечки тю, трішечки га», «звалиться приндик умах», «усевишшя», «манюсінькі-манісінькі», «спотиньґа, несамохіть».

На Інститутській недалеко перехрестя з Банковою у Київі сидить безневинна жінчина, же мовить ДАЙТЕ ЇСТИ, ДАЙТЕ ЇСТИ, а коли кидаєш у горнє якийся гріш, щиро бажає щастя а успіху тобі, твоїй родині, дітям. Завше ділюся з нею чим маю. Орос її просто висміяв. І ти письмак? У тебе є людське за душею? Сумліваюся.

Є чимало нічим невиправданих московизмів: «парЮ» у значенні лечу, «букви» у значенні «літери», «блистіло» у значенні «блищало», «провіряють» замість «перевіряють», «причастився» замість «приохотився»

Є просто неграмотні написання альбо уживання термінів: «оксиморон» а треба «оксюморон», «ґлузд» у значенні «глуз», «витвір» у значенні «смак», «репнув Чорнобиль» замість «репнув Союз». «покоїк» може бути у готелі, мотелі, у будинку, у квартирі, але аж ніяк не ув офісі.

Герой Ороса «розкошує у помислах. Адже учорашнє уже нічого не варте». Учорашнє нич не варте? Не факт.

«Поезія – найвищий прояв усвідомлення світу» -- так уважає Орос. Набрався від Стаса Вишенського?

Є образ ув Ороса, кий го самохарактеризує яко письмака: «скороминучі бульбашки на дощем розмитій воді».

Винниченка Чикаленко друкував у ґазеті РАДА а більші художні твори рекомендував журналові КИЇВСЬКА СТАРОВИНА, і фондував гонорарний фонд для сього. Се не важко з’ясувати, бо київське видавництво ТЕМПОРА видало і спомини, і щоденники, і листування Чикаленка з Ніковським, Винниченком, Ефремовим а Стебницьким.

Московське отруйне мислення Орос нав’язує українцям. Навіщо? Тільки повний мудак альбо запроданець може собі дозволяти отаке ось: «в українських поразках винні передусім самі ж українці», «вічно хохляцьке», «професійних патріотів». А до чого розмова з Герою про Сташинського – убивцю Бандери? Ще трохи собі – українцеві – серанути у рило?

Орос «заперечує християнство як світогляд українського народу». Теж на догоду московській орді чи просто довбнутий? «бліда, отруйна поганка на імення сузір’я Рак і породила його, неупевненого у собі, мутного, розіп’ятого на хресті Ісуса. Бридко.» А мені бридко від читанини таких тупих, промосковських а обмежених духом писань.

«поразка лютеран-шведів під православною Полтавою (хоча сам Мазепа був заодно з Карлом дванайцятим)». Мазепа був там, де і належить бути українському державнику, а ти, мурло, захлинаєшся од любови до Московської орди.

На догоду московитам сере собі на голову пан Орос: «тутешній вайлуватий і ласкавий люд». Люд тутейший ружний, але його вербова сутність дозволяє гнутись але не ламатися і – вижити, і – пережити усіх своїх ворогів а колонізаторів.

Одне слово – на одвічне запитання «відкіля єсть Русь пішла» Орос упевнено одповіда – від Московської орди.

«заборонений смертному доступ у спецархіви» -- у Московії. У нас уже давно се є дозволеним.

Авґустин Волошин «наші народи мав би нарешті об’єднати». На хіба? Що у нас спільного з мадярами? Боґрач? Не тямлю.

Пашталакання про Винниченка а Довженка сире а недорешне. «Я увійшов у революцію не тими дверима» -- добра цитата з Довженка, але – «неприкаяний Каїн»? Довженко? Ай вей… «Довженко найцікавіший тим, же у ньому не виповнилося». Та невже?

Якщо цитуєш «ну що б здавалося слова…» Тараса Шевченка, то і називай го яко автора сих слів.

Підсумовую: Орос не український письменник, сповідує поневагу до української нації на догоду мадярам а Московській орді.

Мені запропонували нове го томище у дармовий прочит, але я одмовився. У мене не так багато часу, аби вичитувати антиукраїнське духовне гімно.