Книжка МИХАЙЛО ХАЙ: науково-етнофонічний досвід, писана дружиною героя Галиною Маркович а видана у Хмельницькому за сприяння Хмельницької міської ради.

Пощо?

Який хосен хмельничівцям як платникам податків?

Не тямлю.

Але книга є, вона прочитана і буде мною прокоментована.

Отже, наукова цінність ї невелика, бо се, уластиво, виклад запису розмови дружини зі своїм чоловіком на темат го творчого а особистого життя.

Народився Михайло Хай 15 червня 1946 року у селі Лютовиська Старосамбірського району Львівщини.

Дитиною грав на "вабцях" а "пікалах".

"Вервиця Хаїв-родичів" -- се щось подібного, як пишуть "низка відомих діячів". Низка -- як і вервиця -- нанизане на нитку щось. Нанизати можна рибу, пацьорки, скальпи -- Бознащо ще, але не осіб. До того ж -- вервиця у греко-католицькій церкві -- предмет молитви.

"Ґенеалоґічний  дереворит" -- а чого не дерево? Дереворит -- се малюнок на дереві а не саме дерево.

"УКРАЇНСЬКА СИМФОНІЯ  невідомого автора". Чого ж невідомого? Михайло Калачевський написав, коли учився у Ляйпціґу -- задовго до Лисенка. Щоправда, більше нічого не написав, але і за се мусиме бути му подячні.

Авторська глухота тут непростима, бо витворює неймовірної сили матюк, кого си ніхто не сподіває видіти: "цеХУ Й ЗАВЖДИ ПРОСИТЬ ЗАСПІВАТИ", "успіХУ Ілюзії".

"тут Київ і з тими жидами инакше тут не можна". Дмитро Димінчук.

"невже Ви думаєте, же усі такі дурні, як Ви мудрий?" Яків Сорокер.

"дозволили мені другому після Анатолія Калениченка захищатися рідною мовою. Третьою була Ольга Бенч". Михайло Хай.

Про Сергія Проскурню, нині покійного: "Один із сих центуріонів Сергій Проскурня, чи то з перепою чи від інстинкту пса, у кого можуть одібрати шмат улюбленої ковбаси, верещав тоді  у слухавку..."

Отака книжка.