У видавництві ТЕМПОРА у 2013 році побачив світ детективний роман П'єра Берроме КРИВАВА МАНТІЯ. На жаль, ні біографії автора, ні країни його походження виявити не вдалося, а видавець під орудою Леся Белея про се не потурбувався. Переклад з невідомо кої мови Анни Черкес.

Про що книга?

Про убивство.

У пролозі герой їде самоходом і дорогою збиває дикого кабана. "від удару морда а торс тварини луснули як перестиглий томат".

Цікаве психологічне спостереження: "той, хто без страху прийме смерть, зможе так само без жалю заподіяти її иншому". Щось у сьому є.

Герой "відчував, же неудалий вибір змінить його життя".

Далі перший розділ -- ОБСТАВИНИ ЗЛОЧИНУ. "сліди статевого насильства".

У розділі другому У ПРОКУРОРА з'являєсь перед очі читача комісар Бодрі, же походить "з Франції низів". Він "міг гніватися не довше, ніж гуркоче весняний грім".

Слідчий Трікар "з натхненням лихого генія завжди звинувачував, керуючись принципом, що краще мати десятеро невинних за ґратами, ніж одного винного на свободі".

Розділ третій називається як фірма: "МАТЬЄ І РОБЕН", СПІЛКА АДВОКАТІВ.

Образ ідеальної прислуги: "улесливий чолов'яга, зігнутий навпіл, наче мандаринове дерево".

Далі адвокат Матьє, же  "мав менше уяви, ніж грошей", "його співчуття не менш убоге, ніж його фантазія", "неодружений. Дітей немає. Учащає до молодих повнолітніх гомосексуалістів, із якими знайомиться у паризьких ґей-барах. Тримає се у суворій таємниці. Мав тривалі таємні стосунки з одним студентом факультету історії мистецтв."

П'єр Робен "був ідеальним йолопом". Чоловік убитої, правник, разом учився у правничому коледжі з Матьє.

Розділ 4. Дія -- у кафе У ЖОРЖА.

Розділ 5. РОЗТИН. Патологоанатом: "Я не можу змусити мертвих говорити. Я питаю їх, але вони не відповідають". Про убиту: "Вона ніколи не реалізувала свій шлюб", "цілість дівочої пліви не порушено, немає ніяких ознак проникнення: ні недавнього, ні колишнього".

Розділ 6. ЩЕ ОДНА ЗУСТРІЧ ІЗ ПРОКУРОРОМ.

Розділ 7. МІЖРЕҐІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ СУДОВОЇ ПОЛІЦІЇ.

Після 7 розділу чомусь іде розділ 11. При чому двічі з однією назвою ПОХОРОН.

Тексти ріжні.

Бодрі "заходив до церкви, немов у густий, темний ліс". Бодрі "соромився дружини. Те, же удома було ще стерпним, годі було терпіти на очах у людей".

Розділ 12. ГОРА СЕНТ-КРУА. "Велосипедна поїздка з Моро була для тих, хто міг не тільки терпіти біль, а й приховувати його".

Розділ 13. У КАБІНЕТІ СЛІДЧОГО.

"Катарсис. Завбачливий Дорньє промовив се слово по літерах для секретарки, же не тямила, як воно пишеться".

Трікар "віддавався сій справі усією душею, якщо, звичайно мав її".

П'єр Робен "був просто бідолахою у стані розпачу, відданим у руки часто сліпого правосуддя". Він злочину не коїв, але "загруз у непотрібній брехні".

Розділ 14. У КАБІНЕТІ ДОРНЬЄ. "Дорньє щойно зайшов до свого кабінету, де на нього уже чекав Шазаль. Дорньє почувався утомленим, проте ентузіязм молодого адвоката завжди підбадьорював його".

Розділ 15. ДЖОННІ І СТЕФАН.

Розділ 16. ЛОРАНС. Героїня "одягнута у шкіряний плащ, блискучий, як розтоплена смола". Вона мовить: "Мені лишилися тільки спогади. На щастя, мій  чоловік лишився зі мною у моєму нещасті". Про Робена вона мовить: "він не терпів, коли щось ставало на заваді його пристрасті".

Бодрі "від самого початку розслідування почувався рибалкою, же витягає вудкою правду з глибин каламутної річки. І у нього уже боліли руки тримати ту вудку, і він уже утомився від усіх людей, які намагаються приховати від нього десь у закутку свою дрібну правду".

Розділ 17. ҐЕРБЕРТ?  Гарний образ, майже метафора -- "стирач облич". А се з кримінальної психології: "убивця повинен перетравити свій злочин, перш ніж знову узятися за старе".

Розділ 18. КЛЕМАНС ДЮПЮЇ.

Розділ 19. ФУРГОН. Ще один образ на межі метафори: "десятки нездоланних дверей".

Розділ 20. ДЖОННІ І ЛОПЕС. "Лише Лопес мав привітне а приємне обличчя. Він майже мій одноліток -- переконував себе Джонні".

Розділ 21. LAPSUS LINGUAE. Прокурор Меньє -- "журналісти смакували його розгубленість і вирішили добити". Се було схоже на "прилюдне самогубство".

Розділ 22. ОБЛОГА ПАЛАЦУ ПРАВОСУДДЯ. "Спокуса була шаленою".

Розділ 23. НАСЛІДКИ. "Европейці обожнюють міські заворушення, які відбуваються у сусідніх країнах". Доля прокурора -- Меньє -- залежить від політики: "хіба що до влади у країні прийде инша політична сила, і тоді на перші місця піднімуться гнані минулим режимом. Однак на пенсію , можливо, доведеться вийти раніше, ніж знову усміхнеться доля".

Розділ 24. ДОРНЬЄ, ШАЗАЛЬ А БОДРІ. Дорньє "любив не бути удома, а саме повертатися додому".

Бодрі -- Шазалю: "Нічого ви не знайдете, бідолашний мій друже. Ви марнуєте свій час на гру у детектива".

"думки утікали від" Бодрі. "Нарешті комісар підвівся, аби піти до дружини. Але йому знадобилося хвилин п'ятнадцять, аби піти остаточно".

Розділ 25. КАФЕ. "ліки небезпечніші за хворобу". "Дорньє прихопив із собою свій сендвіч з шинкою, аби спокійно доїсти його удома. Він ненавидів марнотратство".

Розділ 16. ВІДКРИТТЯ. Трікар "улив у себе каву зі звичним гидким задоволенням".

Розділ 27. БОДРІ І ДОРНЬЄ. Дорньє "душила ненависть, і він не тямив, що краще: виблювати, кричати чи плакати". Він мовить собі у собі: "від боягузства гинуть. І вона загинула через моє боягузство". "Вино збільшило приплив крови".

Пані Жорж "хотіла, аби їй заплатили новинами а не грішми".

Про адвокатські особові справи Дорньє -- "Нікчемна купка дрібних таємниць, яка не може повністю передати усю складність сієї професії". "Хто сей мерзотник, же привласнив собі право так нахабно сіяти смерть?"

Розділ 28. ҐЕРБЕРТ. "Дорньє зовсім не хотілося їхати додому, аби опитнитися на самоті зі смутком, який ховала темна ніч". Дорньє до Шазаля: "Їдь додому і не дивися телевізор".

Розділ 29. БОРОТЬБА З ЯНГОЛОМ ПІТЬМИ. Ґерберт -- убивця -- Шазаль. Він: "хвороба та смерть приходять і по нас". Дорньє: "Краще загинути у бою, ніж горнутися до стіни". Шазель -- "кмітливий, розумний хлопець, але з крижаним серцем. Можливо, кшталт аморального убивці, же убиває тільки з необхідности, не відчуваючи ні задоволення, ні докорів сумління , для якого убивство навіть прикрий обов'язок, як, наприклад, потреба купувати". Дорньє після самогубства Шазаля: "Про шляхетність мріють, однак вона виявляється потрібної миті".

Епілог.

Чудовий французький детектив. Читайте.