західноафриканська народна казка в обробці Вільяма Баркера

Ув одному  поселенні жив  Мисливець. Якось він подався далі ніж зазвичай. І коли він наблизився до невідомої йому частини лісу, то здивувався, бо раптом  почув незвичний  спів. У лісі лунала  ось яка пісня:

"Людина силУє чимало речей, 

Не речі силУють людину"

Спів у  сплетінні солодкої музики переповнив мисливське серце. 

Після того, як коротка  пісня скінчилася, мисливець подерся через гілляччя, щоб з'ясувати , хто ж се співа. Уявіть собі  його подив, коли він побачив, що се ніхто інший, як Черепаха з невеличкою арфою перед собою. Ніколи до цього мисливець не бачив подібної дивини! 

Раз  по  раз він повертався до того місця, де співала  Черепаха – слухати неймовірне створіння. Згодом він умовив черепаху, аби вона дозволила віднести себе до його хатини. Мисливець жадав насолоджуватися її співом щодня. Та Черепаха погодилася лише за певної умови – вона співатиме йому, тільки йому, наодинці.

Щоправда, недовго задовольняв себе цією домовленістю Мисливець. Скоро почав розмірковувати, що, покажи він дивовижну Черепаху усьому світові, точно здобуде велику славу! Тому розказав секрет одній людині, потім іншій, доки, урешті-решт, чутки не дійшли до Вождя. Мисливцю було наказано, щоби він  прийшов і доповів історію, яка трапилася  із ним, перед усією Радою. І тоді він описав усе, наче на долоні: і про Черепаху, що співала йому; і про арфу, на якій грала, перед собою. Та люди не повірили ні слову, тільки дерли свої горлянки у поневазі. Усі відмовились далі його  слухати. 

Нарешті, Мисливець одповів: "Якщо кажу я неправду, то вам ось дозвіл убити мене! Завтра я принесу Черепаху прямісінько сюди і кожен із вас почує її. Бажаю смерти, якщо вона не зуміє виконати сказане мною." "Добре…" погодилися інші, "...а якщо Чрепаха зробить усе те, чим ти нас обурив тут, ми дозволимо тобі покарати нас обраним тобою чином".

Що ж, узгоджено.

 Мисливець повернувся додому  вельми удоволений розгортанням подій. Зранку ж узяв арфу  та  Черепаху і пішов до місця Ради, де уже було встановлено стіл для дивовижної співачки. Усі повсідалися колом, готові слухати. Та жодна пісня не лунала. Терплячий люд був готовий  надати шанс обом: і Черепасі, і Мисливцю. Година змінювалась іншою; на сором і розчарування Мисливцеві, Черепаха зоставалася мовчазною. Він усіляко  умовляв звірятко заспівати, вимовити хоч звук. Але марно. Навколо спочатку перешіптувались; згодом здійнявся гучний  галас, із глузуванням над хвальком і його вимогами. 

Ніч сунулася вироком для Мисливця. З останнім променем сонця упала з плечей і його голова. Тієї ж миті Черепаха промовила слово. Люди дивилися на неї у тривожному подиві. "Правда була на боці нашого брата, а ми убили його". Однак, Черепаха продовжила пояснення: "Він сам наклав на себе покарання. Я радісна була у лісі, співала власну коротку  пісню. Йому не догодило прийти, слухати мене. Він розповів мій секрет (що йому зовсім не належить!) усьому світові. Не намагайся він із мене зробити виставу, цього ніколи не сталося б.

І заспівала:

"Людина силУє чимало речей, 

Не речі силУють людину".

З англійської переклав Андрій ПОЛОЗ,

м. Миколаїв.