1970 року у видавництві МУЗИЧНА УКРАЇНА 10 000-м накладом за редакцією Олекси Довгого побачила  світ перша частина  роману у новелах Евгена Товстухи МИКОЛА ЛИСЕНКО.

У сьому році (завершення хрущовської відлиги) з-поміж иншого до читача прийшли кілька знакових творів -- романи СКОВОРОДА Василя Шевчука та ОСТАННІЙ ОСТРІВ Юрія Мушкетика.

За художньою силою та енерґетикою українства роман Товстухи нічим не поступається романам маститих авторів.

Чудова запашна мова (ухоркала, ходить як отемнілий, в таловинах, перехурделить, лежить верчика, вигодила хоч якусь часину, не защепнена, придрімну, тнінна стала, віджахнувшися, кричиш як на пуп, оступився, крутоярами, сирицьовим батіжком, навзаводи, гаразд ніхто не знає, безчільник, ницак, мороз пересідається, місяць-недобір, поламався шворінь, їхали околяса шляху, остобрид, справа зазимувала, накинеться лаяти), надмір доречних, незаштампованих прислів'їв а приказок (Хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо. Кому щастя, тому  й півень несеться. Розвеселити душу чи затуманити голову. Купаються як нирка в салі. Мовчок. Розбив батько горщок. Ще той не вродив, щоби всім догодив. Мала купа невелика. Ще одного чоловіка. Зробиш із лемеша швайку. До біди доріг багато, а від біди і стежки нема. Хилку лозину і снігур зігне. Гикавко, гикавко, скач до води, кого хоч напади -- чи коня, чи вола, чи корову, чи циганку чорноброву. Хліб глевкий -- на зуби легкий. Б'ють тебе не для муки, а для науки. Наслухаєтеся повні вуха. Про вовка помовка а вовк тобі гульк. Це ж тільки цвіть, а ягідок ждіть. З нього користи як з чорта смальцю. Се тая Солоха, же кури полоха. Пошли дурня по раки, а він жаб принесе. Мовчи, глуха, менше гріха. Пироги з таком. Поки щастя плужить, поти приятель служить. де нема співця, послухають і горобця. Кожна птиця знайде свого Гриця. З хати по нитці -- сирота  у свитці. У чужій церкві не паламарюй. Кожна позичка очі їсть. Наука -- нитка, яку не пересотаєш), цікаві образи ("брудні пісні", "добряче накричати горло", "незугарні човнярі", "калина на уставках сорочки", "колосочки, як у горобця дзьоб", "лише дощ періщить у заплакані вікна", "аж задзвеніли шибки у потрухлих рамах", "музичного серця", "спокійний як вода у глибокій криниці", "лелека на сухій груші"), чар життєвої поезії ("приємна теплінь травневого дня", "сива вода", "в зашумованих водяних горбах", "розгасла глина", "шелестів у дрібнолисті дощ", "переступила слова", "вечір поклав на землю густі віхті мороку", "вигуркував грім").

ЖАЙВОРОНОК. "Кажуть старі люди, же коли немовля гляне на світ Божий, тоді, як заспіває перший жайворонок,  то голос його геть увесь перехоплює немовля". Розпочинаєсь щасливе дитинство майбутнього композитора.

ТОЛОКА. Дитинство триває і в сій новелі. "Слово діда тверде, не таке як у бабусі".

про неслухнясика: "єгипетник та й годі".

ПЕРШІ КРОКИ. Тут багато діточої психольогії. "Глянувши у люствро сподобався сам собі".

"Улітку санки відпочивають, стоять мертві".

"Чого не вільно те й кортить".

"Але ж чи годиться плакати, коли коло тебе нема нікого".

Початок дружби з братом Михайлом Старицьким, з котрим створили багато чого спільного.

КИЇВСЬКІ ХМАРИ. У назві -- алюзія з роману Івана Нечуя-Левицького ХМАРИ, який не вельми був у пошанівку за московитської окупації.

СІНОКІС.

СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ. "Де ж гордість козацька за своє?"

Афанасій Фєт -- відомий московитський поет -- служив з батьком Миколи Лисенка Віталієм Романовичем у кірасирському полку.

ЕТЮДИ.

БАЖАНИЙ ВЕЧІР.

СКОРБОТНИЙ ТРАВЕНЬ.

РІДНЕ НЕБО.

РАНОК.

НЕ ВИДНО ОБРІЮ.

ГІРКА ОБРАЗА. Чудовий образ професора Роговича, же сміливо обстоює українські цінности перед відвертим а тупим українофобом Ґоґоцкім і мовить такі важливі слова: "мало знайдемо у світі народів, які би так гаряче єднали своє життя з ростинами, як українці".

"Якщо ми не українці, то хто ми?"

ХУРДЕЛИЦЯ.

Творчий дует Лисенко-Старицький се, за виразом Товстухи -- "великий творчий неспокій".

Є неточність, яку теж можна легко усунути при перевиданні -- Кармалюка названо Кармелюком (за твором Марка Вовчка).

ЧИМ ВИ ЦІКАВИТЕСЬ? "досвід приходить не за один день". Початок спілкування з жандармами московського окупаційного режиму.

МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК. Практика пізнання окупаційної системи. "у тому жабуринні, як заплутаєшся, то і ніг не витягнеш, бо чорти рогами сплелись у ньому". "Хабарики -- ласа річ", "де гроші судді -- там право у кут".

АЙСТРИ -- КВІТИ ОСІННІ. Побит у Липську -- Ляйпціґу.

МІЦНІЮТЬ КРИЛА. "Німці люблять смачну їжу а вчасно".

НА РІДНУ ВКРАЇНУ. Зустріч у шинку з німецьким варіянтом пісні ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ Семена Климовського.

МІЙ РАЮ. Спочатку весілля Косачів, а потім -- весілля самого Лисенка.

Зразок еталону прекрасного а коректного тосту: "мені налили по вінця. Хай же по вінця будуть наповнені ваші душі щастям, а доля хай буде негірка, як отсей трунок, а світла, як отсей чарівний літній день".

ЗНОВУ ДО ЛЯЙПЦІҐА.

Житомир, Львів. Іван Рудченко, Матвій Номис, Анатоль Вахнянин, Омелян Партицький, Пантелеймон Куліш.

"Що б там не казали про Куліша, а трудар він на ниві рідного слова великий "

"Ох, земле, земле. коли уже сини твої не будуть пасинками, і за любов та відданість тобі не бачитимуть Соловків та Сибіру. Чи буде коли той світлий час, чи настане коли та священна година?". Зауважмо, се писано а видрукувано у 1970 році. Усього через рік новітні сини підуть за етапом у сибіри, психушки а на соловки.

ГАСНУТЬ НАДІЇ. Сильно про побут а смерть  -- у 37 літ -- Анатоля Свидницького, автора видатного роману ЛЮБОРАЦЬКІ.

"зацькованої мови".

ШЛЯХ ДО ОПЕРИ.

ЗУСТРІЧ. Остап Вересай.

Є у романі авторська глухота ("шляХУ І ВТОМЛЕНИХ КОНЕЙ", "дуХУ І ВСЕ ЦЕ", "сміХУ І ДОТЕПІВ", "шляХУ І ГОЛОС ЗРИНАЄ ПЕРЕРИВНИМИ ЗВУКАМИ"), яку при перевиданні роману можна легко подолати.

Отже, роман сміливий, вартісний, україноцентричний і я вельми буду втішений побачити нове його видання, складене з обох половин.

Слава автору, же витворив сей твір, і Миколі Лисенку, який витворив своє неповторне а прекрасне творче життя.

Особлива дяка маляру В. КУзю за неймовірної сили психольоґізму портрет Миколи Лисенка.