Велика Ворона, а якби ж поряд були ще інші ворони і ми мали б тоді змогу порівнювати, то напевне би сказали так: вдивовижу велика Ворона повагом походжала на віддаленому обніжку вздовж картопляного поля і уважно слухала перемовляння людей. Таких балакучих тут просто ще не було, а ці недавно переїхали з міста... тутешні працюють мовчки, лише при потребі перемовляються чи перегукуються, та й далі працюють, міркуючи своє... а що, про що – того ворона не знала. А от оці люди здавалося не можуть наговоритися чи виговоритися... І чого тільки цікавого вона від них не дізналася... А от зараз вони розмовляють про картопельку. Слух у Ворони був добрий і вона й на віддалі все чула, та й діти, що допомагали батькам, її не бачили, а то...
       Вона вже почула, що картопля за історичними даними вирощувалася в Чілі ще на початку нашої доби (З цим мені ще треба буде розібратися, –  міркувала Ворона,–  адже доба починається щодня, як півень кукурікне так і починається нова доба... щось інше тут мається...). Картопля, –  слухала вона далі, –  в той час звалася „папас” і була мало не культовим овочем індєйців, бо в їхніх похованнях археологи знаходили висушені картоплини й вази, яким була надана форма з’єднаних між собою картоплин. В той час вона була маленька й гірка, то ж індєйці (здригнулась, про них вона трохи знала – діти грали в індєйців, вона спостерігала їхню гру з висоти, не наближалась, боялася, що і в неї з хвоста можуть видерти пір’їни, як у того величного червоно-зеленого Півня, який має он які ноги, а й то не захистився... потім його пір’я виблискувало у волоссі дітей... о, не приведи, Господи...), то ж індєйці її виморожували, пекли... Цілих п’ятнадцять століть папас, тобто, вартопля поширювався лише Південною Америкою  –  спочатку в Перу, а потім Болівією, Колумбією, Еквадором,.. – о, це Ворона запам’ятала, але не знала таких назв країн, – а коли у середині XVI століття іспанці „відкрили” Південну Америку, то картопля вже мала цілком сучасний вигляд, –  розповідав молодик, батько трьох дітей, – чи слухали його діти?, а от Ворона була уважним слухачем... Іспанці привезли картоплю  у Старий Світ (І що таке Старий Світ? –  подумала Ворона. – Що світ старий, вона знала, а тут виходить тоді, що є і якийсь ще Новий Світ...). Спочатку картопля не мала доброї слави, тож її відмовлялися вирощувати…  можновладці намагалися примусити людей і силою, і хитрістю, і підкупом, а у Великій Британії то і взагалі вдалися до героїзації тих, хто наважувався її вирощувати – таких сміливців нагороджували їз справжнього золота медаллю... Це ж треба…

      Люди закінчили роботу, позносили важкі лантухи з картоплею до причепу й поїхали...

      Тепер Ворона з обніжку вийшла на простір... Про те, що картопля на наших землях повсюдно почали вирощувати лише у середині ХІХ століття, вона вже знала. А щойно почуте було захоплюючим... отже картоплю їли ще дві тисячі років тому десь на території Чілі... Треба злітати до школи...Там є карти...Америка... вона таку назву бачила на карті в кабінеті географії, коли шукала ту Африку, куди її маленький друг відлітає мало не на вісім місяців, а Чілі... це Південна Америка... А, це ж треба, до чого додумався той хитрий (до речі, –  хіхікнула про себе Ворона, –  чеське „сhytrý” –  по-нашому, розумний..., хі-хі, такий розумний, що аж хитрий...)  так от, той хитрий француз Антуан Парманьє  привіз картоплю від германців, засадив свої городи, пустив поголос, що там росте дуже цінний продукт й виставив охорону, а на ніч її знімав, то за кілька днів картопля розповсюдилася всією Францією...  –  вкотре прокручувала нову для неї інформацію задоволена Ворона.

      Вона походжала убраним полем, а знайшовши малесеньку картоплину, зраділа... КАР – сказала Ворона, а потім опустила на неї лапку й сказала: ТОП – і вже зовсім несподівано для себе промовила, співаючи –ЛЯяяя й замовкла, раптово розуміючи, що сказала КАР-ТОП-ЛЯ! О,- подумала вона, –  якби ж мій Соловейчик почув, –  очі її волого засвітилися  (і як він там зараз у своїй Африці), що він таки навчив мене співу... О, як чудово у мене виходить ЛЯяяя!..
      Ворона до ночі ходила і співала КАР-ТОП-Ляяяя, КАаааР-ТОоооП-Ляяяя, і я те чула, і в неї теж навчилася – КАаааР-ТОоооП-Ляяяяяяяя!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
      Може і ви навчитеся... – КАаааР-ТОоооП-ЛЯяяяяяяяяяя!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

      Таки це була ВЕЛИКА ВОРОНА...