ВАЩ

Він про за ік. Пише, тче –

Чеберяйчить під кущем –

І новели. І роман –

Не порожний барабан –

Ціла музика.  Еге ж.

Олексій – чувак без меж.

Світ для його – не тюрма,

Коли жінки десь нема.

А як є… Ну що ж… Він чем

І гроза для всіх нечем

ДРАМА НА ТРИ ДІЇ

Дія перша

На сухій соломі

Сидить Толік.

С Толіком стоїть

Якийся незрозумілий збуй

Шашкою маха

Попри його балкон

Пропливає гордовита

Щука,

Схожа на Вікторію Вікторівну.

Але то – не вона.

То – муза…

ДІЯ ДРУГА

На сухій соломі

Сидить

Гола

Теньґа

Голінна до Толіків

Муза.

Вона голодна

Як смерть.

А ми с Толіком

Бухаєме

Уже третій тиждень

Поспіль

Під Лєблядінає озера

Із Маскви.

ДІЯ ТРЕТЯ

Йухло

Здохло

І вже

Не смердит.

ЗАВІСА

МАРІ 1

 

Прийшла нещодав

Пи ко ро тко

Басьо ото сидить

Плякає

А Ісікава Такубоку

Вдавився крабом

На мокрому піску

На березі

Океану.

Догрався…

ТЕТЯН

Запахло сонцем а Дніпром.

Запахло з Гільча колачем.

А я поклав на серце том

Поміж Павличком а Драчем.

 

Тетяна ся… Отся – Шпичук,

Чутлива, радісна, без мук

І без принук тече поез

Її волога плинь. Як пес

Мовчу і думаю собі:

Чудово пише. Далебі

Уміло править форумОм

Пропахла сонцем і Дніпром.

ІРЕН

Плюсь.

Плюсь.

Плюсь.

Плюс?

Плюсь.

Плюсь.

Хто се?

Мо, се Моріс Карем?

А мо, се Поль Елюар?

А, мо се той, як іго, Жак Превер?

Та нє.

Се Іронька Плюсніна

Впевнено йде на Літфорум.

 

ВІРЕН

Ти не поет, якщо Свистун не любиш.

Без Віри ти ніхто і нікаґда

Тебе не оспіває молода

Поезія, бо ти горілку трубиш,

Мерзенне чмо. Як Віру приголубиш,

Пригубиш руку, ніжна лобода

Тобі потреться об папір. Вода

Залиє душу як Дніпро розчубиш.

Ти не поет?

Веди її.

Домів.

Тримайся гідно.

Рівно йди,

Пияче.

Вєрунь  тобі овизвучить

Полотна

Вона ж не зна,

Же ти

Дальтонік суть…

НАДЕН

Що там мріє?

Канів? Родець?

Се могутня Чорноморець.

За сонетом знов сонет.

Тне у слово – вільний лет.

Ой, Надіє, ой, Надін –

Аж Бальзак ожив, бо він

Їй приснився. Евеліна

Впала звинно на коліна

І благала: Оноре,

Не кидай мене.  Гаре,

Пані, плякать, -- мовить Надь. --

Ти сама його віднадь.

 

 

СВЕТЕ

Світлана в ніч

Світила з віч

Поезію свою.

Жінки люб’я

Мужі скорб’я

Вникають.  Тера флю

Сховай      те пріч.

Світлана – в ніч…

Удень вона свята.

Жінок скорб’я

Мужів люб’я

Поймає світлота

У ніч і день…

 

 

ТЕТЯН ДЕ ЛЯ РЮ

Музак рюм-рюм

Пустили в трюм

Води

А на воді

Стихи руді

Нарюмшені.

ОЛЯ З КПБУ

То не квітка, не малинка,

То поліська українка –

 З діда-прадіда така,

Що хоч викроч гопака,

А не візьмеш у танок.

Шмок

Пані Олю не цікавить,

Бо вона книжками править,

Як Гарон своїм човном

Чом

Ти мні, Господи, крилець не дав,

Щоб я у книжці як горлик, зліта

ВВМ

Я – я.

Моя

Акторська а співача

Вдача

Тривка.

Я плачу

Коли… ну да…

Сковорода

Мене цілує

У кольє.

А в мене, кстаті,

Шубка є.

 О, є, о Є,

Бо я –я.

КУРИСІ

Ридає Візантії пес

Як та лисиця у вівсі.

На березі Дніпра Дантес

Задеревів, бо Курисі

Ідуть обоє на Літфорум

Читати прози третій том.

А ви, поети, всі гуртом,

Мовчіть як троща у росі:

Вас нагодують Курисі

Потому

Піццою

Свойой.

Ой…

 

 

ІГОРЕЦЬ

Був колись пивучий дяк.

В нас – мандруючий Мисяк:

Пиворіз і віршороб.

Пише оповідки, щоб

Вас картавий не спіткав.

Нам він зраджує на кав

З Сорванецьким рівно –ровно.

Без Ігорка річка повна

Але най би ліпше був.

З нами.

Чув?

МЕРІ ВОЛ

Московит заліз у скит

Аж трясеться московит.

--Шо такої? Ой і йой

Хтось його по лобі тріснув

Томом пані Валинской.

Московит у дримбу бриньська

 

Пропекла його Волинська.