21 липня 2019 року у кав'ярні КНИҐАРІЮМ (Київ, Липинського, 10. метро Золоті Ворота) відбулась четверта творча зустріч циклу ДІАЛОГИ СЕРЕД ЛІТА (назву позичено у письменника світлої пам'яти Федора Зубанича). Гостем голови правління Українського клубу Романа Кухарука був відомий український письменник,  голова секретаріату Українськолго клубу, маляр, історик, театральний та кіноактор Анатолій ГОРОВИЙ.

 .Бенефіс Анатолія Горового був повним торжеством його багатогранного таланту і чисто людської вартости: стільки люду на ДІАЛОГАХ СЕРЕД ЛІТА у крипто-барі КНИҐАРІЮМ (Липинського, 10) ще не було. Вірша, написаного 1911 року великим українським поетом Павлом Савченком ніхто не відгадав, тому роман Вячеслава Гука САДИ ҐАЛАТЕЇ пішов у фонд дітища Андрія Волошина. Горовий чемно відповів на запитання ведучого а публіки, прочитав низку своїх поетичних гітів, запрезентував виставку малярства, з любов’ю і вартісно упорядковану Іриною Тимошенко з технічною підтримкою Віктора Плиса та нову збірку поезій УРОЗБРІД ЧЕРЕЗ БРІД. У дійстві участь узали Віктор Рубан, Тетяна Яровицина, Леся Шаповал, Надія Сокольчук, Богдан Сокольчук, Світлана Макаревська, Тетяна Омельченко, Тетяна Добко, Ігор Мисяк, Марина Старченко, Ірина Тимошенко, Богдан Гринюк, Іван Олексюк, Віра Свистун, Надія Чорноморець, Світлана Міхно, Оксана Зайцева, Олег Допилко, Петро Рибалко та инші. 

Наступна творча зустріч відбудеться у неділю, четвертого серпня 2019 року. у ДАЛОГАХ СЕРЕД ЛІТА гостюватиме поет і маляр Володимир ГАПТАР.

Тетяна ДОБКО:

Сьогодні у Книгаріумі було цікаво, затишно, кавово і наснажно. Презентація нової поетичної збірки Анатолія Горового "...Врозбрід через брід..." (Київ: Прометей, 2019) в інтер'єрі його малярських творів зібрала чимало шанувальників і викликала жваве обговорення. 
Горовий Анатолій
Його творчість зачіпає. Його печаль співзвучна, його думки глибинні:

Дай мені Боже,
тиші такої,
щоб зміг я почути,
як у надвечір'ї мандрують тіні.
Тиші такої,
коли ненароджений звук
вже - музика.
Дай мені, Боже,
тиші такої,
як спекотного дня
вода крижана,
джерельна,
жива.
Дай мені Боже,
тиші такої,
коли напружені нерви
до білого болю,
згадать колискову.
Дай мені, Боже,
тиші такої,
щоб втому душі
змити
зі слів
вечірньої милитви.
Жадаю такої тиші
як одкровення,
щоб урешті почути 
мовчання
Бога.