Сергій Злючий і як поет, і як людина сповнений протиріччя. То ж  його особистість ,згідно діалектики Гегеля, істина, бо що, може бути більш фальшивим та неправдивим як прямолінійна плоскість життя та мислення.

    Той,хто знається на поезії радянської доби, прочитавши збірку поезій Сергія Злючого « Мідні леви», відчує вплив пошуків нових зображувальних засобів російських поетів 60-х, 70-х років 20-го століття. Можливо, що Сергій Злючий і розпочав свою творчість як російськомовний поет.

  Це доволі природно. Адже хто, в ті часи ,міг ознайомитись з геніальним поетичним проявом Василя Стуса і  наскільки були доступні для загалу поети київської школи ? Та й нині геній Герметичної поезії Станіслав Вишенський знаний тільки у вузькому колі дійсних шанувальників поезії.

  Проте Сергій Злючий безумовно талановитий поет в українській літературі. який  має свій індивідуальний голос, свою систему образного мислення. Як писав колись радянський, російський поет Андрей Вознесенський: «Хором поют журавли. Лебеди – не умеют хором.»

 Раз у раз в збірці Злючого ми знаходимо перлини , які приносять щире задоволення вибагливому читачу.

той вік ішов

і гупав і горлав

і шикувавсь

і розливав червоне

 Або ж

світ  усе менше  й менше

серце все більше й більше

зорі долають межі

неба нам не зігрівши

 Таких цікавинок багато. Проте головна перевага поета Злючого в тому, що в кількох рядках, він може донести до читача набагато більше,аніж багато його сучасників в розлогих, довгих і досить нудних віршах. В  коротких поетичних проявах Злючого є достатньо, необхідного читачу для осмислення.

 світлий янголе  з титлом   газети  на білім крилі

як ведеться тобі в цій чужинській осінній імлі? 

    Як і в усякого поета, у Сергія Злючого є і сильні вірші, і більш слабкі. Але та образна система, яка притаманна поету, переважає і пропонує читачу не тільки осмислити але й інколи переосмислити його філософське розуміння вічних істин. Хіба не є оригінальним осмисленням такої категорії як час, вірш Злючого « на подвір’ї»

 чорний пес

білий сніг

і солома золота

білий пес

чорний сніг

і солома золота

А який зміст, поза текстом має « приятельський вірш» --

солодкої горілки дивосил

та тільки з ним дослухати можливо

короткі розповіді про

Тісно словам і просторо думкам також в іншому тривірші:

о розкута моя телевізія

всі канали твої почалися

з одного – біломоро – балтійського

Чи варто порівнювати порівнювати  Сергія Злючого з такими поетами як Доменік Арфіст чи  Сергій Татчін  , які мають і стиль вишуканий, і лексику діамантову. Та при всіх достоїнствах ,їхня поезія чужа українському духу і по суті ворожа українству.

В поезії Злючого і біль за Україну, і надії щирі, бо написані серцем люблячого сина, бо відчуваєш той оголений нерв, який бринить в душі поета.

  Проте протиріччя характеру Сергія Злючого як людини ,інколи приводить до несподіваних парадоксів у його вчинках. Так він може по достоїнству оцінити доробок поета,запросити на поетичний фестиваль в Каменському, віддати до друку в альманасі його поезію але дізнавшись, що це поет дозволив покритикувати кандидата в президенти Кошулинського від політичної партії, до якої належить сам Злючий і відкликати те запрошення. Ну що тут скажеш – рецидиви радянського мислення політика з українською душею поета. Та хіба Злючий, це поодинокий виняток, коли діє згідно затхлої «совєтської» ідеологічної пропагандистської системи: Хто не розділяє наших поглядів, той ворог?

 Та всупереч членству в будь якій партії, Сергій Злючий справжній, бо поет, тому що, талант. Як поет, Сергій Злючий у своїй творчості поза всякими зграями,тому що: « Лебеді не вміють хором.»

  А в тім, читайте збірку поезій  Сергія Злючого «Мідні лева» і отримуйте задоволення, якщо маєте прихильність до справжньої поезії а не до тих імітацій поетичної творчості,які нині свавільно заполонили літературний простір.