Ділюся враженнями від першого в цьому році засідання ЛІТЕРАТУРНОГО ФОРУМУ (Історичної робітні). Кожен прийшов по своє: зустрітися із друзями по «цеху,» почути один одного, поставити своє запитання, іноді зробити дружнє зауваження, відчути дух єдності та любові до поезії. .Швидко проминув ще один рік, але творчість Літфорумців продовжує чарувати і через край переповнювати емоції, духовно збагачуючи кожного з нас. НАТАЛІЯ ШВЕНЬ - ніжна та жіночна – саме такою вона постала у своїх поетичних «зимових» творах. СВІТЛАНА МАКАРЕВСЬКА - це суцільний потік доторків до душі,(«Душа моя – важка і невагома!»), поетеса прагне дивитися серцем на сучасне життя, з усіма його радощами та негараздами. Вірші БРУСНИНОЇ ІРИНИ для самої вдячної аудиторії – дитячої, викликали усмішки у всіх присутніх. Нікого не залишили байдужими рядки про песика, який шкребе у замкнені двері: «В школу ви мене пустіть, Українську буду вчить!», а також про червоні маки – символ боротьбі та пролитої крові. Поезії ТЕТЯНИ ШПИЧУК сьогодні були сповнені мотивів смутку, любові, щирості, суму, пошуків світла у прожитому й пережитому. ОЛЕКСАНДР КУРИСЬ вражає майстерністю своєї прози. Письменник як завжди, здійснив незабутню мандрівку в часі – всі перенеслися з його героями у часи Давньої Русі. Оповідання ВІКТОРІЇ МИКИТЕНКО про стару новорічну іграшку залишило після себе незрівняний післясмак: всі відчули неприховану й витончену емоційність прози , що створена поетом. Незмінний модератор зустрічі АНАТОЛІЙ ГОРОВИЙ невпинно шукає ключі до таємниць буття: ми знову потрапили в особливий простір його верлібрів. Наприкінці засідання зі смутком і болем пригадали і пом`янули ЮРІЯ ТИТАРІВА - світлу і талановиту людину, поета, якого рік як немає з нами… 
Важко вертатися до буднів, але до наступної зустрічі на ЛІТФОРУМІ!