* * *

зеленохмільна кров трави

наповнює весіннє передрання

мов земля самозгубно

перерізала власні вени

а в цілому надовкіллі немає лікаря

який би зупинив кровотечу

 

* * *

зоряна роса очі вип’є

і тут не вдієш нічого

та посеред ночі

усе ж вдивляюсь у небо

де зорям тісно

і не можу цього зректися

 

* * *

понівечене бульдозером

гирло ріки

руда вода б’ється в агонії

наче кров з горла,

перерізаного

ножем вбивці

 

* * *

сльозами

відграненної сповіді

пливе човен сумнівів

метафори холоднечі

і ревіння готичних левів

огортають смерканну душу

посеред одвічної дороги

межи смертю і возвеличенням

 

***

 

крайнебо нестримності казок

волання терпкої неминучості

чекання мови і ворохобності часу

переповнють спрагу кревності

 

***

волинські фарби гострого болю

знакують полудневу тишу

відграненння чужого вертепу

віддалене від полюддя калини

міцність присмеркового попелу

ховається у смальті води

 

***

дорога старого лісу

брила часу

осколок всесвіту

тоненький звук

в безмежжя відлітає

 

***

естетика днів

пташиного містечка

карієс століть

вразив магією пристрасті

не пролитися б

заповіданій крові

 

***

оранкою краєвидів

перетинаю відрух

призабутої пісні

безмір обертання

накликає оспрагу

 

***

на дно колодязя

закотився голос ранку

не можу його упіймати

відром у воді холоднючій

 

***

давня кераміка

зорить на нас

звичністю орнаментів

немає осені

без пізнавання весни

 

***

казка гніздиться в оці місяця

крутиться корба шляху

невмирущий колодязь кроків

спиває кришталевість вирію

дим прив’язує гнізда

 

ВОДОХРЕЩЕ

свідки освяченої води

чутки необмеженої весни

хрестять тисячолітніми пальцями

втікають схимники на край світу

 

***

ще немає залізних мандрованців

з ловів безкінечного вітру

ще повстання легенд та полину

відкриває мудрість поважних змагів

пірнаю в надійність спраги

 

***

зростання рельєфів води

чує кроки з потойбіччя

заобрійні голоси віщують

вогонь давнього узвозу

розгортається піщана мапа

заперечити відсутність докорів

вмирають сумовиті очі

незаперечень мандрів душі

 

***

різдвяні кольори простору

прикраси шляху невідворотності

охоронці непобляклої вічності

проповідують спільноту осердя

коріння пожежі часу нетлінне

 

***

старовинного міста

симетричний

класицизм

з триярусної дзвіниці

дивлюся

у завтрашність