З цікавістю прочитав роман Олега Гончарова "Савейна: таємниці черврного каньйону", що відзначений на конкурсі КМДА і видрукуваний видавництвом ФЕНІКС.
Твір виконано у стилі наукової фантастики. Це перша книга, що вказує на продовження сюжету.

Є прямим перекладом із російської, що відчувається у постійному використанні слова «по» (без використання інших замінників) та граматичними помилками (коректору – двійка).

Твір доволі складний у читанні через одночасне використання кількох ліній сюжету, що йдуть паралельно. Перехід від однієї групи героїв до іншої супроводжується окремою главою, що призвело до 136 глав, що не мають найменувань, при об’ємі твору у 350 сторінок. Глави об’ємом від пів сторінки до п’яти, вносили складнощі, особливо, коли історія однієї групи героїв продовжувалась у наступній главі, хоча, ні зміни в сюжеті, ні переплетення з історіями інших персонажів, ні значного відрізку у часі не відбувалось.

Я вважаю, що деякі глави було б можливо об’єднати. Замість 9-12 глав, що вели паралельний сюжет, можна було створити 3-4 глави, а то важко віднайти необхідну інформацію, коли хочеш згадати зміст, а доводиться повертатись на 3-4 глави, відшуковуючи необхідний матеріал.

У творі доволі багато героїв, що з’являються для смерті у найближчих главах, що доволі ускладнює запам’ятовування їх у рамках твору. Доволі багато сцен з понівеченими тілами, як і флірту, на грані. Це мені нагадало інший відомий твір – «Гра престолів».

Твір залишив приємні враження, однак він для категорії 16+, як через складність розвитку сюжету (не усякий сприйме, у юному віці), так через описані вище зауваження.