Збірка поезій Романа Кухарука Вдень і вночі, стала чудовим відкриттям нового року. Читання виявилося справжньою насолодою, та про все по-порядку.

Книга напрочуд жива, тут є те, чого не вистачає в багатьох авторів, багато інформації про автора, найменування всіх його попередніх книг, проекти,  якими займається автор, та їх адреса в інтернеті. Тобто можливий зворотній зв'язок, що для мене, як для читача, важливо.

Біографію подано обширну і на кількох мовах, що безсумнівно є великим плюсом для іноземних читачів. Присутні багато фото, що створює атмосферу живого спілкування, показує автора з плоті і крові, з різних ракурсів і в різний час. Інтерв'ю доповнюють цю картину ще більше.

В розділі Кредо або Вірую Роман постає перед нами в найповнішому обсязі, як літератор, як журналіст, як політик і громадянин. У нього є чітка позиція, якої він дотримується, як там сказано людина з комплексом повноцінності. Отак про все і по справжньому, без зайвої скромності, а саме головне, без будь-яких виправдань. Правдиво і щиро.

Поезія ж ллється, як вино, витримано зміст і цілісність цілої збірки, неповторний стиль від першого і до останнього  рядка. Багатство форм,  образів і метафор, поєднуються з вмілою грою слів, що робить сприйняття більш об'ємним. Модерність набирає легких відтінків готики, етнографічних рис, з неповторним буковинським колоритом. Буковинський діалект надає поезії душі, наповнює її містикою, лірика відкривається геть з іншого ракурсу, а опис рідного краю являється надзвичайно рідним для місцевих і магічним для інших жителів. Особисто в мене великих проблем з розуміння діалекту не було, більшість слів я знав, а в окремих випадках звертався до словника, для багатьох читачів не вистачатиме пояснень окремих слів.

Особисто для мене то дана збірка це поезія крові. Вона ввібрала в себе все, що несе кров, життя самого автора, його зміни і дорослішання, зв'язок з рідним краєм, його природою, любов, молодість, спроби і вчинки, досягнення, падіння і прагнення, пошуки себе і комфортного середовища для себе. Також усі страхи, гріхи, пороки, переживання, розмова з Богом і дуже особистісний і інтимний зв'язок з Києвом. Поезія про речі за які думають, але не говорять, принаймні вголос.

Особливе місце займає значення крові, як роду, де серед багатьох епіграфів з класиків і чудових поетів, посідають сакральне місце слова мами і брата. Образ мами подається дуже ніжно і з глибоким внутрішнім переживанням десь на рівні підсвідомості. Нитка, яка натягнена пуповиною між батьками і дітьми, та всіма іншими нащадками одного роду.

Образ Оксани проходить через цілу збірку і  змальовується так щемко і тендітно, наче автор писав його пелюстками. Це надзвичайна лірика з чудовим, живим вогнем.

Любов автора до рідної землі відображена теж на грунті крові, як нерозривна артерія між  минулим, майбутнім та сьогоденням. Через постать Шевченка продовжуються віковічні традиції української літератури, які набирають нових рис, притаманних лише даному автору.

Книга написана сучасно, являється дуже актуальною і доцільною, кожен може знайти щось близьке і рідне, щось що збунтує його почуття, щось для себе. На превеликий жаль, таку літературу зараз читає дуже мало людей. Я буду рекомендувати цю збірку всім, бо для мене це поезія крові…Крові, яка тече і тане…