Збірка Світлани Бреславської-Кемінь  «Переступи поріг»

              Збірка  відомої  прикарпатської поетеси  Світлани  Бреславської-Кемінь « Переступи поріг»  побачила світ у 2015 році (видавництво «Нова Зоря» , м. Івано-Франківськ   за  редакцією автора) .

             «Переступи поріг» - це збірка сучасної  за формою поезії. Вона майже не містить віршів  з традиційним класичним римуванням: поетеса віддає перевагу верлібрам, у яких часто відсутні  розділові знаки. Це дає можливість авторці посилити виразність, надати динамічності , допомагає стисло викладати свої думки.

            Ця збірка , мало сказати, вражає,  вона приголомшує глибиною змісту і виразністю образів.  І це при тому , що  вірші пані Світлани текстово не є великі. Авторці не потрібно багато слів для того, щоб створити переконливі, об’ємні , живі образи. Вона пише про те, що її хвилює. Кожне слово виважене, влучне , фраза чітко сформульована. Цього  поетеса чекає і від інших:

                      Хто  ти ?

                      Хочу почути відповідь

                     Чітку і влучну…

              Збірку авторка поділила на три розділи: «…чорне…» - це війна з усіма її жахливими наслідками; «…біле…» - неповторний світ дитинства, уяви, фантазії, мистецтва,  віри у добро; «…сіре..» - буденне життя   людини, сім’ї,  родини, роду .

              Світлана Бреславська-Кемінь – поетеса із загостреним почуттям відповідальності, честі , совісті  не може  не відгукнутися на сучасні події в Україні. ЇЇ вірші не стільки про війну , а проти неї:

                         Снігу нема

                         і немає зими

                         є війна

                         від якої

                         в очах біло

                          і на душі чорно

                Серед воєнної чорноти лише іноді з’являються  холодні сині барви:

                          Холодно

                          як же холодно

                           їсти хліб зі  снігом

                           вустами

                           від холоду

                           синіми

              А в іншій поезії  поетеса пише :

                            Попроси у Миколая

                            терпіння

                            і осіннього листя

                            і синіх волошок

                            і  снів,

                            у яких не розстрілюють

              У чорноту війни авторка не хоче впускати білий колір :

                           Не проси тільки

                            снігу,

                           щоб не бачити

                           кров

                           під ногами…

             Не залишається поза увагою поетеси «національне питання»:

                          Чим тобі,

                                   сЕрбине,

                                   Україна

                            завинила?!

                          нащо ти йдеш

                          із ордою

                                    наші степи топтати,

                                    наші хати палити,

                                     наші ріки

                                    своєю кров’ю доливати?!

                                    ***

                  Чого ти , мордвине,

                  ведмежий сину,

                  лізеш

                  з Поволжя

                  в мою Україну?

            В   віршах пані Світлани – відгомін сивої давнини. Іноді  далеке минуле переплітається із сучасними подіями:

                  Року Божого

                  сурми тривожно сурмили

                  русичі коней сідлали

                  металевих

                  чорне сонце

                  зійшло

                  в Дикім полі

                  ріки

                  кров’ю спливають

                 орда суне …,

   згадуються славні імена запорозьких ватажків Гонти та Дорошенка.

          Здається , що поезії  Світлани Бреславської-Кемінь, сповнені відчаю і безнадії. Але це право автора писати про те , що зачіпляє його серце і душу. Разом з тим  у збірці можна побачити вірші про кохання, мирні будні пересічної людини. В кожній фразі авторка вміщує цілий світ,  мікрокосм , бачить людину як особистість:

                        Сказали,

                        що, ти – піщинка

                         у всесвіті…

                         …а для мене ти –

                         Всесвіт

                        безмежно-глибокий

            Мова збірки багата на виразні образи, влучні висловлювання ,  але  палітра звужена до трьох кольорів. Хоча у двох наступних розділах з’являються й інші, більш яскраві барви  і до  білої та сірої фарб додаються  помаранчеві («дівчина з помаранчевим соком»), червоні      (« червоне сонце»), «жовто-зелено-червоні коні» . І ,попри сірість буднів, життя вирує : « планета гойдається розмірено», скрипка « вмирала від щастя», «калачики цвітуть на підвіконні»;  тож  « як не повірити Ангелу?!»

         Лейтмотив збірки « Переступи поріг» Світлани Бреславської-Кемінь – любов до рідної землі, народу, що є найбільшою цінністю для людини. За її віршами стоїть нездоланна сила народу і  потужна енергія цієї сили. В пам’яті читача залишиться відгомін яскравих емоцій від її лаконічних, але  надзвичайно правдивих і глибоких поезій.