(Майже) Традиційна вертепна драма

 

 

 

 

 

 

Дійові особи:

 

ІРОД

ЗАПОРОЖЕЦЬ

ЯНГОЛ

ЧОРТ

СМЕРТЬ

ТРОЄ ЦАРІВ

ТРОЄ НОВИХ РУСКІХ

АСТРОЛОГ

ГЕНЕРАЛ

ІРОДІАДА

ОХОРОНЕЦЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОЛОГ

 

Янгол. Три Царі. Запорожець. (Входять із зіркою. Співають колядку.)

 

Нова радість стала, Яка не бувала,

Над вертепом звізда ясна Світла возсіяла.

Пастушки з ягнятками

Перед милим дитятком

На коліна припадали,

Христа-Бога прославляли:

«Молим тебе, Христе-Царю,

Небесний сподарю,

Даруй літо щасливеє

Цьому господарю.»

 

 

(Усі крім Янгола, виходять.)

 

Янгол (сам).

 

У місті Віфлеємі, в краю Іудейськім,

В убогім вертепі, на трухлявій соломі,

якою пастух добросердий коровам стелив,

Мати Сина вродила, Спасителя Світу,

Який на хресті за нас муки прийняв.

Усі люди радіють, Ісуса вітають,

в небі зірка стоїть над вертепом.

Віддалік видно зірку, щоб іти на поклін.

Йдуть до рожденного Бога царі,

золото, ладан і миро несуть;

йдуть пастухи, зо своїми сільськими дарами;

лиш один лютий Ірод поклонитись не йде,

замишляє він Бога згубити на смерть:

смерть натомість самого спіткала його,

і чорти зволокли його в пекло.

 

 

ЯВА І

 

 

Зала в палаці Ірода. Входить Ірод, потім Астролог потім Смерть.

 

Ірод (сам).

 

Я — цар Іудеї. Звичайно, я не бідний.

Бо не для того я ставав царем,

щоби не мати хліба з маслом.

Але. Ростуть мої видатки,

моє багатство знай маліє (пауза).

Треба підвищити податки,

або (пауза) такі ще вигадать податки (пауза).

Гей, охоронцю! Поклич міністра податкового!

(Про себе знов). Нехай міністр ламає голову,

а як придумать не зуміє з кого чи де стягнути

кілька мільйонів доларів чи гривень,

то вже ламать чого не буде:

зітнути голову звелю міністра безголового.

 

Входить Астролог

 

Саме тепер мені астролога бракує.

(До Астролога). Куди ти прешся!

Я кликав не тебе. Йди геть!

І хай прийде міністр…

 

Астролог

 

Ваша честь!

Я не приперся б так нахабно

І ваш наказ порушити незграбно не насміливсь.

Тож перепрошую єдвабно

Прошу не милувать (пауза). Так ось: недавно…

 

Ірод (перебиває)

 

Що ти белькочеш там,

наче жуєш гарячу картоплину?

Я — цар. Мене державні роздуми доймають,

а ти вдираєшся, як до слуги у комірчину,

немов би сто чортів тебе сюди пригнали,

в нагальній справі, нібито,

і пикаєш мені тут ні про що.

Кажи, чого прийшов, і забирайся.

І то — хутко!

 

Астролог

 

Ваша величносте! Хутенько я. Недавно…

 

Ірод (вбік)

 

О, святі пророки!

 

Астролог

 

я карту зоряного неба роздивлявся,

щоб нового укласти гороскопа

для вашого державного правління царського

та й вам же вигідно його продати.

Аж раптом (пауза). Словами я не зможу передати,

того, що я угледів, раптом, на знайомій,

на стертій старій мапі. Коротко кажучи,

якраз тепер, коли Земля і царство ваше

стоїть в сузір'ї Козерога,

ліворуч — дім Стрільця, праворуч — Водолія,

коли Селена, себто Місяць, кажучи по-нашому,

з Сатурном стала в одну лінію…

 

Ірод (перебиває)

 

Годі! Кажи вже,

що ти там угледів. Не мудруй.

Однак я не утну слів плетива штукарського.

 

Астролог.

 

Ваша величносте! Якщо коротко…

 

Ірод (перебиває)

 

Коротко.

 

Астролог

 

Ваша величносте! На старій мапі,

на старій, стертій, — давно пора нову вже справити,

та ви все кажете одно: «немає грошей», –

в сузір'ї Козерога,

на лінії одній з Сатурном та Селеною

нова з'явилась зірка золота.

Вона блищить, аж очі б'є,

наче її недавно намальовано.

Не знаючи ні імені її, ані її походження,

я спробував був стерти з мапи геть,

й нітрохи не зумів надтерти навіть. Не стирається!

 

Ірод (зацікавлено)

 

І як ти з’яву таку витлумачив?

 

Астролог

 

Ваша величносте! Не знав я, що і думати!

Мав намір зазирнути в телескоп,

за купу грошей, зароблених натужною,

для розуму людського непосильною роботою,

два тижні перед тим на барахолці придбаний, -

аж то мене штовхнуло щось

підняти штору й у вікно поглянути.

І що я бачу! там, на Сході,

стоїть така ж, як і на мапі, велична зірка!

 

Ірод

 

Добре. Ти з'ясував, що твоя мапа

вповні узгоджена з природою.

Я ж не про те тебе питаю:

яке ти дав події цій тлумачення?

 

Астролог

 

Ваша величносте! Не милуйте, коли збрешу!

Велична, зірка та провішує

народження царя, якого ще не знала Іудея!

У древніх книгах писано про нього.

Пророки звуть його Месією.

 

Ірод

 

Народження царя, ти думаєш? Нового?

Це означає, що старому недовго царювати вже?

Так діло не піде. Гей! Де там ходить Смерть?

 

Входить Смерть Астролог поспіхом виходить.

 

Ірод (не стільки до Смерті, скільки до себе)

 

Знайти негайно байстрюка і умертвити.

Лише б дізнатися про місце та батьків.

 

Смерть, поблукавши по залі, виходить. Входить Охоронець.

 

 

ЯВА 2

 

 

Ірод, Охоронець. Потім Ц арі.

 

Охоронець

 

Ваша величносте! Прибули заморські гості:

Цар Персії, Цар Ефіопії чорний та Цар Єгипту!

 

Ірод (до себе)

 

Оце нагода гарна.

Напевно ж вони йдуть вітати нового царя,

несуть йому дарунки та поклони.

(До Охоронця) Нехай увійдуть. Та нехай же колядують!

 

(Охоронець виходить. Входять Царі.)

 

Царі (співають колядку)

 

Добрий вечір тобі, пане господарю: Радуйся,

Ой, радуйся, земле. Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами: Радуйся,

Ой, радуйся, земле. Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості: Радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А перший же празник — Святеє Рождество: Радуйся,

Ой, радуйся, земле. Син Божий народився.

А другий же празник — Святого Василя: Радуйся,

Ой, радуйся, земле. Син Божий народився.

А третій же празник — Святі Водохреща: Радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

 

Перший Цар

 

Христос Народився!

 

Другий та Третій Царі (разом)

 

Славмо його!

 

Ірод

 

Велкам, велкам, шановні гості!

Куди та звідкіля оце ви йдете пішки,

наче прості селяни до гори Сіон на прощу?

Невже ж бо й ви, царі, грішили так минулий рік,

що мусите гріхи свої спокутувать?

Чи, може, сталися які дива, де, у якім краю?

Чи мирної жадаєте угоди

з якимось войовничим дикуном?

 

Перший Цар

 

Дива, шановний пане Іроде,

які у вашій-таки сталися землі,

мене та царствених супутників

забути про карети й поїзди

і пішки бити шлях заставили.

 

Другий Цар

 

Почули ми про ці дива

і зірку у землі твоїй побачили, яка їх свідчить.

Вона веде нас.

 

Третій Цар

 

До того, хто в Діви народився, непорочної.

Хто, не гнівайся, царем новим постане в Іудеї.

 

Перший Цар

 

У світі цілому.

 

Другий Цар

 

Так писано в старих книжках Пророчих.

 

Третій Цар

 

Пророки звуть його Месією.

 

Ірод

 

То йдіть же, з Богом.

Я з вами також радо бив би шлях,

йдучи на світло зірки сяйної.

На жаль, мене державні справи пригнітили.

А, врешті, може то й неправда все,

а зірка, яку перед собою бачите,

хоч рідкісне, а все ж природне явище?

То ви, як будете вертатися з гостей,

з уродин, нібито, сина людського та сина Божого,

майбутнього мого наступника, нібито,

як те мені й астролог мій казав,

не полінуйтеся, по-дружньому прощу,

до мого знов палацу зазирнути,

і все, як є, докладно розказати (виходить).

 

 

ЯВА З

 

 

Царі.

 

Перший Цар

 

Пора, братове-царі, нам звідси забиратися.

Погостювали гарно ми, та щось мені не по собі.

Так, начебто в шинку: поїли на копійку й годували,

а на великі гроші ошукали.

 

Другий Цар

 

У мене також серце не лежить до Ірода.

Язик не повертається назвати його братом.

Як бачиться, намислив Ірод щось лихе.

 

Третій Цар

 

Я так скажу, братове-царі, і тим загальну думку висловлю:

назад йдучи, у цей палац вертати нам не слід.

Може це й неправильно, але — подалі од гріха.

 

Перший та Другий Царі (разом)

 

А так, так (виходять).

 

 

ЯВА 4

 

 

Переміна місця дії: Сільська дорога. На задньому плані — ферма, постать Богоматері з малим Ісусом на руках.

 

Царі. Потім Запорожець

(Царі урочисто, без слів, переходять сцену. Входить Запорожець)

 

Запорожець

 

Христос народився! Славим його!

Я — козак із Запорожжя.

Хоча й порогів на Дніпрі давно нема

і Запорожжя стало городом,

в якому замість кулешу козацького

залізо варять для конвеєра корейського.

Однак я є. І ось — я тут.

Для того, щоб відтяти гаспидові голову:

цареві Іроду — вражині люду християнського.

Хто я такий? Та ж не автомобіль,

а чоловік, як бачите: в штанях.

Хоча, які це штані? Це — шальвари.

Одежа вельми зручна. Для степу.

А от у городі вони здаються надто вільними:

як сяду у який тролейбус переповнений,

то половина сеї одежини надворі лишається.

Ну, та штани — штаньми. Окрім шальварів

я маю ще люльку, шаблю й душу християнськую.

Не одного я нехристя ізвів зо світу,

з самим Нечистим можу позмагатися.

 

(На сцену вскакує Чорт)

 

 

ЯВА 5 

 

 

Запорожець Чорт

 

Чорт

 

Дядьку? Кликали?

 

Запорожець

 

А, хай тобі трясця! Хай тобі пропасниця!

Я тут з людьми веду світські бесіди,

а ти, заледве встигнеш ім'я твоє зловраже мовити,

татарином у бесіду вбиваєшся.

Згинь до пори! Настане ще для тебе час. (Б'є Чорта.)

 

(Чорт вибігає за сцену.)

 

Про що ж бо я? Ага, про Дідька згадував.

 

Чорт (вискакує зза сцени)

 

Дядьку?

 

Запорожець

 

Згинь!

 

(Чорт тікає за сцену знов.)

 

 

ЯВА 6

 

 

Запорожець Потім Новиє Рускіє.

 

Запорожець /сам/

 

От уже. Опудало. /Пауза./

Я – запорожець! — Так, я вже це казав. — /Пауза./

Дві речі мені любі над усі,

опріч, звичайно ж, Ісуса, нашого Спасителя,

Покрови Пресвятої, Матері Його, нам, козакам, заступниці,

та ще дружини милої,

яка оці шальвари була б виткала,

якби заледь не в кожнім секонд-хенді

вони, вважай, задармо не валялися.

Таких не роблять вже у нас тепер.

Отож. Дві речі, що я їх люблю:

чарчину добру при хорошій бесіді, —

якої тут, як бачиться, ніхто не піднесе:

смаком беседи люди нині гребують, –

та бійку, люту січу, тілесного нанесення ушкодження.

Присягаю! Попадись мені тепер

під руку, на тверезу голову,

яка-небудь огидна пика — вмить розквасив би.

Відро могоричу потому б виправив,

нехай би й був то хто із нинішніх

Царів життя чи, як те кажуть, нових рускіх.

Піду-но гляну, чи нема кого (виходить).

 

 

ЯВА 7

 

 

Троє Нових Рускіх. перевдягнених у Царів. Потім Запорожець

 

(Входять Новие Рускіє.)

 

Перший Новий

 

Лясім-дрясім, ґаспада харошіе.

 

Другий Новий

 

Фільтруй базар, братан. Не відішь, в залє дєті!

 

Третій Новий

 

А по мнє, што дєті, што не дєті…

 

Другий Новий (перебиває)

 

Фільтруй базар, братва.

Ми, кажєца, в культурноє попалі

завєдєніє хахлящкоє.

 

(Входить Запорожець)

 

Перший Новий

 

А вот і сам жівай хахол! Гляді, кака абразіна!

/Усі Троє регочуть./

 

Запорожець

 

Диви-но! Якісь люде!

Тутешні, певне.

Говорять якось — по-культурному.

Хоча, сміються нібито по-нашому.

Може, посли турецькі? Чи московськії?

Давай-но, спробую і я ввернуть культурне слово.

Чого ж то кулаки так чешуться?

 (Позирає на свої кулаки.Потім до Нових Рускіх)

Ізвінітє, канєчно, ви хто такії будете,

я, кажєца, раніш не бачив тута вас?

Така на вас одеж… одіж… да (пауза) чудернацька.

Лі не Парад тут Ірод-батюшка прізначілі?

 

Перший Новий

 

 Екой хахол! Не знаєт параду!

 

Другий Новий

 

Да ти, єй-богу, гонішь, брат!

 

Третій Новий

 

Сєчас ми тєбє сдєлаєм Царад.

(Дістає три пластикових стаканчики, кульку, розкладається на сцені, як «наперстник») В катором шарік? Нє угадаєшь, я нє віноват!

 

Запорожець (показує)

 

Ось тут.

 

Третій Новий (піднімає стаканчика)

 

Прасті, братан, тєбє нє павезло.

Другім накрит бил шарік, как на зло.

С тєбя мільйон доларов причітаєтся.

 

Перший Новий

 

Платі, хахол, нє то…

 

Запорожець (дістає булаву)

 

Чекай, чекай, уже квитаюся (б'є їх).

Не дарма в мене зранку чесались кулаки. /Усі виходять./

 

 

ЯВА 8

 

 

Переміна місця дії: палац Ірода.

Ірод Потім Охоронець. Потім Генерал і Смерть

 

Ірод (входить)

 

Ну. Чи ж не бісівські брехуни

у мене тут недавно гостювали?

Пили мою горілку та мої меди,

Найкращого бика за милу душу з'їли (пауза).

Гей, охоронцю!

(Вбігає Охоронець.)

Поклич до мене генерала.

/Охоронець вибігає. Вбігає Генерал, за ним входить Смерть/

 

Генерал

 

Дядьку! Кликали?

 

Ірод

 

Старий служако, ти вже, напевно, знаєш,

Як Ірода, мене — старого пройду — ошукано зухвало:

Царі, які були недавнечко в моїм палаці гостювали

і обіцяли

зайти, як будуть повертатися в свої краї з-од Віфлеєма,

й розказати,

хто ж там вродився, де, як звати батька й матір

того майбутнього царя богозавітної Юдеї, –

ці брехуни пішли в обхід, наче герої.

 

Генерал

 

То я їх той, зловлю і на тарелі

піднести голови ошуканців звелю.

 

Ірод

 

Тьху на тебе, дурний! Одна мені потрібна голова:

того малого самозванця,

народженого, невідомо де та невідомо ким.

Іди і принеси.

 

Генерал

 

Кого ж мені шукати?

 

Ірод

 

Звуть його Ісусом.

 

(Генерал виходить. Смерть залишається. По паузі Генерал входить знов.)

 

 

ЯВА 9

 

 

Ірод, Смерть. Потім Генерал.

 

Ірод (дивлячись на Смерть, яка мовчки бродить туди-сюди)

 

Та як би, там, його не звали, його ми упустили.

(Входить Генерал)

 

Генерал

 

Ваша величносте! Впустили!

Лиш місце у вертепі ми знайшли. Ще тепле.

Та ніхто не міг сказати,

куди пішли з малим Ісусом старий Йосип,

що йому назвався батьком,

та жінка на ім'я Марія, його мати.

 

Ірод

 

Без паспорта вони далеко не зайдуть.

Тому! (Пауза.) Наказую! Цього малого більше не шукати.

Натомість взяти кожного,

хто народився в Іудеї за два роки (пауза).

 

Генерал (не витримавши паузи)

 

Куди взяти?

 

Ірод

 

І кожному, кому двох років ще нема,

гартованим залізом голову утяти.

 

Генерал (по паузі)

 

Силу дітей малих прийдеться од батьків одняти.

Можливий бунт.

 

Ірод

 

Пусте. Усіх малих, кому нема двох літ, умертвити!

Ідіть, беріться до роботи. Обоє.

А ні, то виживе з-між вас один, себто — одна.

 

(Генерал і Смерть виходять.)

 

 

ЯВА 10

 

 

Ірод Потім Генерал і Смерть

 

Ірод /сам/.

 

В моєму царстві справді є малюк,

який реально має шанси стать царем.

 

(Входять Генерал і Смерть/

 

Генерал

 

Ваша величносте! Наказ ваш сповнено.

Всі немовлята мертві (пауза). Крім одного.

 

Ірод

 

Я знаю. Цей один — мій, царський, син.

Наказую його негайно умертвити.

 

(Усі виходять).

 

 

ЯВА 11

 

 

Там же.

Запорожець Потім Смерть

 

Запорожець (входить, роздивляється довкола)

 

Здається, я потрапив, куди треба (заглядає в кутки й під меблі).

А де ж бо той лякливий дітовбивця,

якому я на вістрі доброї

гостренької козацької шаблюки смерть приніс?

(Входить Смерть) Де клятий Ірод?

Де ж бо він? Ніхто не бачив?

Коли побачите, скажіть, що я прийшов уже,

Не споминаючи при хаті, хоча й такі мерзенній, як оця —

відправити до (пауза) до дідька (пауза, під час якої озирається та помічає Смерть).

Овва! А ця карга якого лиха робить тута? (До Смерті).

Гей, стара! Ти що тут загубила?

 

Смерть

 

Я — так. Ходжу туди, ходжу сюди.

До Ірода осьо сьогодні завітала.

Що? нема вдома? Не біда.

 

Запорожець

 

Диви’ ж но ти, яка примара навісна.

Хіба не бачиш, того, по кого ти прийшла, нема ніде тут?

 

Смерть

 

Двері навстіж.

 

Запорожець

 

Ха-ха-ха! Щоб з мене геть зробити дурня,

скажи мені, що ти, їй-богу,

сюди прийшла колядувати!

 

Смерть

 

Чом би й ні. Мені так само

хвалити хочеться Творця,

за те, що в мудрості своїй

мене він наділив талантом одбирати

те, що батько й мати всім при народженні дають.

 

Запорожець

 

Тьху, гадино! Геть відсіля. Ні, зачекай.

Нібито не вкрасти заманулося тобі,

щойно угледіла незамкнутії двері,

надіючись на те, що хазяїв нема.

Що й тобі часом уславити Творця охота колядкою?

То (пауза) то колядуй же!

 

(Смерть щось пикає-микає.)

 

Га-арна коляда, сказати нічого.

Перепиши слова?

А ну, давай-но, вимітайся звідси геть, маро! (Б'є її).

Далеко не ходи.

Стій там, при дверях. Знадобишся — покличу.

 

(Смерть виходить.)

 

А я піду шукати того поганця.

Лише б не заблукати у них хоромах дорогих (пауза).

От дітовбивці як живуть, не те, що чесні козаки /виходить/.

 

 

ЯВА 12

 

 

Іродіада. Потім Ірод

 

Іродіада (входить)

 

Моє ім'я — Іродіада. Я вся — вмістилище гріха.

Так каже деді, батько, себто, мій безгрішний папа.

Ха-ха, ха-ха. Ха-ха, ха-ха.

 

Ірод (входить)

 

Дочко, ти знову п'яна.

І тютюном від тебе тхне на весь палац,

усі закутки прокурила.

Не дива, що Запорожець на цей запах об'явився,

розбишака і курець так само:

направо, та й наліво, зуботичин роздає,

служниць лякає та вірних наших слуг.

 

Іродіада

 

Ха-ха, ха-ха! Ха-ха, ха-ха!

Якби я не курила й не пила, май дір,

я все ще вашу школу відбувала б.

А так я вже сама собі гуляю,

і цим гулянням нам обом

за що прожити заробляю.

Бо, папа, хоч ти цар крутий, і все таке,

до того ж, кажуть, лютий,

у тебе в кишенях, інакше кажучи, в казні,

не шелестить і не дзвенить

те, що любесеньке тобі й мені:

ні долярів, ні гривень, ні хоч індійських рупій.

 

Ірод

 

Ну, ну, дочко. Я ж так, до слова.

До того ж, запах тут. До того ж (пауза).

Хай би курила менше ти. Куріння, кажуть,

шкідливе вельми для здоров'я.

І ще. Сьогодні ти ідеш гуляти? себто — на роботу?

 

Іродіада

 

Сьогодні — ні.

 

Ірод

 

Куди ж ти вирядилась так?

 

Іродіада

 

Мужчина в домі. Байдуже, що козак.

Він по твою голівоньку явився, чи не так? (Пауза.)

Отож. Іди собі. Сховайся де в саду,

я того хлопа вмить круг пальця обведу.

 

(Ірод виходить.)

 

 

ЯВА 1З

 

 

Іродіада. Потім Запорожець

 

Іродіада

 

Не вибирають предків, як відомо.

Але, які ж вони нудні бувають:

Іродіадо те, Іродіадо се. Хоч не приходь додому.

А не приходиш — лають. Приходиш — також лають. (Пауза).

І де вже там той запорожець?

 

(Входить Запорожець)

 

Опа! Явився! (До Запорожця)

Ви, пане, всі уже обнюхали закутки у пій хатинці?

 

Запорожець

 

В хатинці? Я б не помилився

ЇЇ назвати містом немалим.

А, власне кажучи, ти хто така?

І що ти робиш тут, розхриставшись до пупа?

(Вбік). Така мала ще віком,

а з виду — чисто-тобі шльондра.

(До Іродіади) Щось я не бачив, щоб тут козу водили.

Може тебе цигани загубили?

Але й циганів тут я не стрічав.

 

Іродіада (грайливо підходить до Запорожця)

 

Шановний мен, чи то пак, пане, наодинці

мені давно, лонґ тайм еґоу, хотілося побути з вами.

 

Запорожець

 

Оце халепа!

 

Іродіада (підходить до Запорожця торкається його вус)

 

І ваші вуса відгорнувши,

 до вуст діткнутися вустами.

 

Запорожець

 

От тобі й мала! Не треба мої вуса смикати!

 

Іродіада

 

Екск’юз мі. Ви такий тендітний, такий сором'язливий.

(Вбік) Геть нікудишній пішов клієнт.

(До Запорожця) Може, покликати слугу,

хай зробить нам лайт оф, та перейдем на «ти»?

 

Запорожець

 

Що ти… ви кажете, хай зробить нам слуга?

Якісь чудні слова ви уживаєте,

нам, козакам, незрозумілі.

 

Іродіада

 

Ну, світло виключить нехай.

(Світло гасне. Чути звук поцілунку.)

 Милий.

(Світло спалахує. У Запорожця на щоці помада.)

 

Запорожець

 

Що це було, побий мене нечиста сила!

 

(Вскакує Чорт)

 

 

ЯВА 14

 

 

 Ті ж і Чорт

 

Чорт

 

Дядьку!

 

Запорожець (до Чорта)

 

Що зі мною, брате? Я не знаю.

На душі так легко, наче я в раю.

Може я кохаю? Може мені іншу

на цім світі долю уготовано?

Може мені разом зламати присягу

козацькому братству і Святій Покрові,

завести дружину, в землі копирсатись?

 

Іродіада (обіймає його)

 

Житимем в любові.

 

Чорт

 

Кахи, кажи! Даруй мені, дядьку,

 що твою ілюзію осмілюсь розбити.

Як на мене, тебе просто зґвалтовано.

 

Запорожець

 

Ех, брате.

 

 

Іродіада (Чортові)

 

Шетап! Заткнися ти, свиняче рило!

(До Запорожця) Май світгард, ми гарно любо заживем з тобою.

Я постараюся за рік за два звести тебе в могилу,

і в тому можу присягнути (пауза)

батьковою головою. (Показує на шаблю)

Покинь залізну оцю штуку,

нехай іржавіє, тупіє.

(Вбік) Слабенький козачок.

Ух, я крута! Аж серце мліє.

 

Запорожець (відстібаючи шаблю)

 

Звичайно, серденько, заради тебе я на все (пауза).

Готовий навіть душу чортові продати.

 

Чорт

 

Дядьку! Я тут уже давно.

Стою й дивлюся, як тебе, брате, ошукано, окручено.

 

Іродіада

 

Ми вже заручені.

 

(В цей час із гуркотом падає шабля. Усі здригаються.)

 

Запорожець

 

Що це було, побий мене (хватається шаблі).

І де моя шаблюка?

(До Іродіади) Де моя козацька гостра шабля,

я тебе питаю?

 

Іродіада (відсахнувшись)

 

Фу, мужлай, а прикидався джентельменом.

Ви, пане Запорожцю, зі мною щойно обіцяли одружитись!

 

Запорожець (застигає)

 

Я? Одружитись? Щоб я скис!

(До Чорта) Свиняча мордо, брате, що вона верзе,

оця мала?

 

Чорт

 

Бреше, дядьку, бреше.

 

Запорожець

 

Ти хто така тут будеш взагалі?

І де, скажіть же врешті-решт,

моя гартована в боях шаблюка?

 

Іродіада.

 

Як не стидно! Я ваша, пане, наречена!

 

Чорт

 

Дядьку! Твою шаблюку я подав би, вона осьо, у куряві валяється.

Та вельми вже од неї теє, тхне залізом свяченим,

і часником, і ладаном. Апчхи!

 

Іродіада (наступає на шаблю)

 

Негайно, пане, повторіть, що ви мене любите,

що ви несхитно хочете дружиною назвати,

що ви мою цнотливу юну душу не погубите.

А — ні, я завтра ж подаю на аліманти.

 

Запорожець (вириває шаблю з-під ноги Іродіади)

 

Ось де вона, голубонька.

Будеш, мамцю, панувати, доки живуть люди.

(До Іродіади) Що таке? Щоб я тебе утримував?

 

Чорт

 

А, так-таки-так, дядьку. Аліменти то не жарт.

Апчхи! Жени її ти, брате, в три шия.

Вона давно вже нічия, себто усіхня.

 

Іродіада

 

Ах ти ж, парник для бліх!

 

Запорожець (дістає булаву)

 

Я тут усіх ним причиндаллєм помирю (б'є Іродіаду:

Чорт йому помагає).

 

Іродіада (тікаючи)

Но, но! Я не яка-небудь! Я — царська-донька!

 

 

ЯВА 15 

 

 

Запорожець Чорт Потім Смерть

 

Запорожець

 

А ти що робиш тут, телячий хвіст?

Ще Іродова Смерть за дверями стоїть

(на півкроку входить Смерть). Ще за дверима, я кажу!

(Смерть щезає).

А ти вже об'явився. Хто тебе кликав?

 

Чорт

 

Кликали, дядьку.

Я теє, я піду вже,

раз тут нема кому нашкодити.

 

Запорожець

 

Іди. А це тобі, щоб дорогої до пекла

здавалась легшою (б'є його).

 

Чорт (тікаючи)

 

Перепрошую! Що це за напучення таке!

Чи я вам, дядьку, килимок, для вибивання пилу?

Ой, дядьку, з таким напученням я не матим сили,

куди ви кажете долізти, навіть навкарачки.

Що за неприємна педагогіка у вас — у козаків!

 

Запорожець

 

Мій дід казали, брате, що то є наминачка.

(Обоє виходять).

 

 

 

 

ЯВА 16

 

 

Ірод, Генерал (входять).

 

Ірод

 

Тут об'явилося у нас щось таке страшненьке,

українське.

Нам, чесному царю, погрожує війною та убивством.

З дочкою нашою цнотливою по-свинськи обійшлося,

З Нечистим знається:

у власному саду я на того кошлату пику напоровся.

Той мені в вічі сіркою дихнув,

у вухо свиснув, сказав «ще не пора», і здимів.

А це вкраїнське так і нишпорить повсюдно.

Наказую страшисько те зловити і прилюдно

розстріляти, четвертувати і втопити.

 

Генерал

 

Яволь, мій царю! Наказ ваш по мені.

За діло я візьмусь негайно.

Лиш, перепрошую, одне питаннячко, мій царю. На війні

буває всякого. Ворожа куля

мундира може розкроїти,

скажімо, чи, там, півголови знести.

Для того, щоб майно казенне відновити:

мундира залатати, нових голів набрати в рекрути, –

потребу військо має в нитках, голках,

у хлібові, хай би й без масла, та,

як не крути,

нам, генералам, також треба якось жити.

І то не якось, навіть, а добре. Адже негідно

мені, наче простому рядовому, чай без цукру пити.

 

Ірод

 

Слухай же сюди. Наказ такий: знайти і вбити.

Чи тобі вперше? Ти ж генерал,

а не депутат народний.

 

Генерал

 

Яволь, мій царю! Наказ ваш по мені (пауза).

Обов'язок, проте, велить сказати: я голодний.

 

Ірод

 

Ну, то поснідай, пообідай та й іди.

Мою корону захищати.

 

Генерал

 

Я не отримую зарплати!

Мій царю, як же воювати, коли у животі вже третій рік

бурчить,

од тих недоїдків, що їх нам африканці

з гуманітарною метою надсилають.

 

Ірод

 

Які ще африканці?

 

Генерал

 

Ну, я не знаю.

Спитайте ваших журналістів, царю.

З патріотичних почуттів читаю

я пресу тільки рідну, вашу,

а там написано, що в Африці недоїдають.

 

Ірод

 

Бовдуре, іди. Іди виконувать накази.

 

Генерал

 

Яволь, мій Царю! (Пауза)

А про зарплату ж що?

Як завжди: «іншим разом»?

 

Ірод

 

Про зарплату? (Пауза)

Я, знаєш, що  скажу тобі,

а ти про це не забувай.

У Запорожця от-такенні шаровари,

а в шароварах, то вже певно, от-такенні кишені,

а в кишенях тих всякого добра (пауза).

Нам вистачить обом. Отож іди і здобувай (виходить).

 

 

ЯВА 17 

 

Генерал. Потім Запорожець.

 

 Генерал (сам)

 

Я — генерал, а не Господня пташка.

Хоч я не вмію ні зорати поля, ні засіяти,

ні урожай зібрати,

бо ж наше, генеральське, діло — воювати,

нам, генералам, також треба їсти,

хоча б три рази (пауза) на день, а не на тиждень.

А щоб що-небудь з'їсти,

треба що-небудь зварити;

щоб що-небудь зварити, треба що-небудь купити,

щоб що-небудь купити, треба гроші мати.

А щоб гроші мати, їх треба в кого-небудь одібрати,

насамперед в того, у кого вони водяться.

 

(Входить Запорожець.)

 

Запорожець

 

Овва! Яке опудало я тут надибав!

Із виду начебто козак, чи що?

При боці шабелина (пауза).

Але ж дукатами обвішаний!

Стількох прикрас не має ні моя Одарка,

ні навіть сотникова Хивря, даром, що багачка.

І ще от дивина: червону стрічку,

яку у нас дівчата вплітають в косу, –

коса ж, відомо, росте на голові, –

цей страхопуд якогось дива

причепив до — до того місця, словом,

з якого ростуть ноги.

/До Генерала/. Гей, пане, чи, мо’, панянко!

Чи хто ви будете таке?

Як мені Ірода знайти, тутешнього царя?

Бо я вже тут ходжу котру годину,

вже ноги збив на мозолі.

До Ірода я маю пильну справу!

 

Генерал (вбік)

 

На доброго мисливця дичина сама біжить.

Що Ірод говорив мені про ці шальвари й кишені?

(До Запорожця) Ґутен так! То ви це й будете — козак?

Із Запорожжя харцизяка й розбишака?

 

Запорожець (остовпівши)

 

Диви-но. Ця мавпа мало, що говорить,

ще й лається, як би естрадна зірка.

(До Генерала) Іх ферцайє міх. Ентшульдіґен зі бітте.

Я вашу, пане, чи то, даруйте, пані, гречність переплюну.

Мені доводилось бувати по світах.

Од гречності козацької тремтіли не такі, як ви,

і не одні валилися палати.

Наразі я питаю чемно вас, як нелюда знайти,

дітоубивцю Ірода,

щоб з ним порахуватись.

 

Генерал

 

Зухвалість вашу я прощаю, вельможний розбишако.

Вам не відома дисципліна.

Колись я сам збирався в гайдамаки,

щоб упиватись волею.

Ми з вами й нині ваше діло

могли б заладити по-дружбі.

Одна обставина, проте, цьому супроти: я на службі

(дістає шаблю й нападає на Запорожця).

Я вам не пропоную захищатись.

 

Запорожець (тікаючи)

 

Оце так новина! Опудало на нас напало!

Це, щоб ви знали, агресія й мілітаризм!

Ой-ой! Та б'ється ж боляче як, бісова личина!

 

(Вскакує Чорт.)

 

 

ЯВА 18 

 

 

Ті ж і Чорт

 

Чорт (вскакуючи)

 

Дядьку! Кли… (зобачивши, що Запорожця побивають, уповільнює свої рухи та мову). Здається, кликали.

 

Запорожець

 

Ой-ой! Найшла коса на камінь.

Здається тут я нагло і загину.

А як же подвиг мій?

Про нього написали святі отці колись.

По телевізору передавали, що я — герой,

такого ще не бачив світ,

що світ мене ще недооцінив.

 

Генерал

 

Ваш подвиг інший хтось здійснить.

Вас після смерті також дооцінять.

А зараз: вивертай кишені, чим вони там повні!

У мене жінка й п’ятеро дітей, усі як є голодні!

Чорт (заходить Генералові ззаду й вішається на спину.)

Чекай, чекай! Не перемігши, не стягуй контрибуцію!

 

Запорожець

 

Свиняча мордо, брате, навчи його,

як слід непереможний дух козацький шанувати

та гречність виявляти в присутності майбутнього героя.

От молодець, телячий хвіст (дістає булаву та б'є Генерала).

 

Генерал

 

Нечувані дива! Мої війська розбиті

цим шароварником і сею мордою, що нею у кориті,

хіба, визбирувать лушпайки.

Ой-ой! Втікати треба звідсіля мерщій,

дарма, що залишаюся голодний,

добре, що живий (виходить).

Чорт (До Запорожця)

 

Не треба лайки, не треба бійки, я щезаю також (виходить).

 

 

ЯВА 19

 

 

Запорожець. Потім Ірод. Потім Смерть і Чорт.

 

Запорожець (сам)

 

От (пауза) не при хаті споминаючи,

Нагодився вчасно.

Був би я пропав од регулярної, як з'ясувалось, армії.

 

(Входить Ірод.)

 

Запорожець

 

 А! Вашмсця! Ми таки зустрілись,

триклятий лютий дітовбивця!

 

Ірод

 

Шановний пане Запорожцю, ви в моїм домі.

Тож прошу не лаятись при кожнім слові.

 

Запорожець

 

Не лаятись? Та й правда. Більш не буду.

Тебе, падлюку, за твої гріхи,

просто заріжу, як скотину,

оцим залізом свяченим (дістає шаблю).

 

Ірод

 

Одну хвилину!

Тілесних ран мені ви можете завдать

якимось рухом необаченим.

Я ж хочу з вами діло говорити.

 

Запорожець

 

Годі базікати! Я не один прийшов, зо мною твоя…

 

Ірод (поквапливо перебиваючи)

 

Я грішний! Визнаю!

У всьому признаюся, нічого робити.

Але не завжди я неначе лев, скажений був, –

а лев, щоб знали ви, своїх дітей по-царськи убиває,

як випаде нагода, чи здобичі не має іншої.

Пригадую, в дитинстві, ласуючи курчам смаженим,

я так його жалів, що навертались сльози,

коли його я їв.

Та й згодом, виростаючи. Та й нині.

Обставини в моїх нещастях, в моїй недолі винні.

З народженням Христа усе — усе геть-чисто

в моєму царстві полетіло шкереберть.

 

Запорожець (опускаючи шаблю)

 

Ні, я цього не витриваю.

Розплачусь зараз (втирає сльози рукавом).

Де ж бо тая…

 

Ірод /(перебиваючи)

 

Так! Грішний! Та й не я один.

Нами, такими, гатити можна греблі!

Я чув, одначе, що не всі такі печуться в пеклі.

Давайте ж поговоримо, як люди ділові.

Сховайте, пане, вашу залізяку, бо недалеко до біди.

Між діловими, між нами кажучи, людьми

закон такий: на всякий крам є свій покупець,

варто назвати тільки ціну.

Не годиться діловим лише базікать без упину.

 

Запорожець

 

Ох, Іроде жорстокий, тобі мало,

що ти до сліз мене довів,

тепер ще хочеш Запорожця підкупити.

(Вбік). Яку ж. би ціну заломити? Мільйон?

Чи, може, два? Червінців золотих.

І де ж бо ходить тая…

 

Ірод (знов перебиваючи)

 

Готовий я платити! За грубі гроші зможете купити:

коня, хатинку у Швайцарії, гарем султанський,

люльку і навіть чин — народний, отаманський.

Якими ви берете?

 

Запорожець

 

Та, мабуть, червінцями. Три мільйони.

 

Ірод

 

Помилуйте! Козаче добрий, так ви мене,

як липку обдерете.

 

Смерть (входить)

 

Я там стою, стою (пауза). Замерзла на ніщо.

Ніхто не кличе (пауза).

Оце той самий буде дітовбивця,

моєму серцю любий?

 

Запорожець (відсторонено)

 

Ага. (Тоді жвавіше.) Ви вчасно, пані, нагодились.

А то я тут був ледве не купився, себто

заледве не продався.

 

Смерть

 

На твоє щастя, я прийшла по цього Ірода

неситого та злого.

Ти ж бережись мені. (Підходить до Ірода і косою стинає

тому голову.)

Готово! Я зробила це знову!

 

(Ірод падає і лежить мертвий.)

 

Запорожець (безпорадно ходить довкола мертвого Ірода)

 

І що тепер із трупом цим робити?

Де той чортяка ходить, бісової мами син? (Пауза).

Ах/ матері його ковінька,

невже цей мертвий виродок

устиг-таки од пекла відкупитись?

 

Смерть (походжає, пританцьовує, наспівує)

 

Упс! Айдидит еґен!

 

Запорожець

 

Телячий хвіст! Свиняча мордо! Ти де?

Щоб здох! Щоб тобі ніколи смоли гарячої не пити!

Щоб ти людиною став!

(Входить, п'яний, як чіп, Чорт.)

(Забачивши Чорта) Ах ти ж, кожушок ходячий!

Уперше бачу Чорта п'яним. Де тебе носило?

 

Чорт

 

Ми тут, пане-брате, гик, ми тут, дядьку, гик, козу водили.

(Забирає Ірода й тягне за сцену.)

 

Запорожець

 

Ти ж на службі! (Дістає булаву.)

Ось я тобі покажу, як службу занедбати! (Б'є Чорта.

а Смерть йому помагає. Усі виходять.)

 

 

ЕПІЛОГ

 

Янгол. Царі. Запорожець (входять, колядують)

 

Бог Предвічний народився. Прийшов днесь із небес.

Щоб спасти люд свій весь. І утішився.

В Вифлеемі народився

Месія, Христос наш

І Спас наш, для всіх нас

Нам народився.

Обвістив це ангел Божий

Наперед пастирям,

А потім звіздарям. І земним звірям.

«Слава Богу!» заспіваймо,

Честь Сину Божому,

Господу нашому,

Поклін віддаймо.

 

(Усі вклоняються і виходять. Крім Янгола.)

 

Янгол (сам)

 

Безславно згинув лютий Ірод,

малих дитяток погубитель.

Не помогли йому ні гроші, ні багатство,

ані брехня солоденька, ні військо.

Йому й Христос, Спаситель наш,

якого Ірод намір мав згубити,

нічим уже не допоможе.

У вічному вогні горіти приречена його душа.

Крий нас, Боже, і нам не попусти

на стежку стати кривди й несвободи,

не доведи занапастити душу

підступом, і зрадою, й лукавством,

а наші вільні чи невільнії гріхи

прости нам.

Спасителю нашому слава! Людям радість.

Христос народився! Славмо його!

 

 

ЗАВІСА