Недавно у київському видавництві «Фенікс» за фінансової підтримки Київської міської Ради вийшла у світ документальна книга під назвою «Анатолій Пашкевич» журналіста-чорнобильця Володимира Костенка про відомого українського композитора Анатолія Пашкевича – творця незабутніх пісень «степом, степом», «Мамина вишня», «Тече Дніпро», Хата моя, біла хата»…
                     Журналіста Володимира Костенка і композитора Анатолія Пашкевича багато років пов’язувала в Чернігові щира й вірна дружба. Перед смертю Анатолій Максимович передав саме цьому журналістові весь свій особистий архів. Після тривалої роботи в прес-агентстві Чорнобильської АЕС Володимир Костенко, працюючи вже на Українському радіо, після смерті Анатолія Максимовича Пашкевича почав наполегливо працювати над документальною книгою під лаконічною назвою – «Анатолій Пашкевич». Але саме в той період склалася надзвичайно драматична ситуація: Володимир Костенко тяжко захворів (онкологія) і помер 23 лютого 2013 року. Перед смертю заповів своїй дружині Анні Костенко і радіожурналістці Неллі Даниленко завершити до кінця його книгу про Ф. Пашкевича і випустити її у світ.
                  І ось, нарешті, це визнання, дуже вдало доповнене документальними фотознімками про народного артиста, художнього керівника, композитора і диригента знаменитих народних хорів у різні роки в Житомирі, в Черкасах у Києві, в Луцьку та в Чернігові, - у руках читачів. Саме в Черкасах 6 листопада 1966 року вперше прозвучала відома тепер у всьому світі пісня «Степом, степом» на слова Миколи Негоди, що стала величним і вічним пам’ятником українським матерям які втратили на війні своїх синів. Цю пісню Черкаський народний хор під орудою Анатолія Пашкевича виконував понад двох тисяч разів у різних країнах світу. Артисти співали українською мовою, але люди різних національностей слухали цей шедевр стоячи, вражені його емоційною глибиною…
                   Прочитавши книгу журналіста Володимира Костенка про знаменитого композитора, ви дізнаєтеся зокрема й про те, що Анатолій Пашкевич писав крім музики ще й вірші, новели та оповідання. (Вони вийшли у 1994 році окремою книгою «Мамина вишня» у київському видавництві «Веселка»). Найулюбленішим поетом у цього композитора був Василь Симоненко. Саме на його слова була створена потрясаюча пісня під назвою «Синові»… (Частина тексту з вірша «лебеді материнства»). Так сталося що , що композитор Анатолій Пашкевич помер 8 січня 2005 року, якраз на день народження поета Василя Симоненка, котрий за словами дружини Тетяни Пашкевич для її чоловіка «був за рідного брата». Вони й поховані поруч на одномку кладовищі в Черкасах…
                  Глибоко врізаються у свідомість і в пам’ять зі сторінок книги слова А.Пашкевича про свою Батьківщину: «Україна – це наші мами, батьки. Україна – це наші могили. Україна – це наші радощі, біди, наша пам’ять. Україна – це весь великий світ!». Врізаються і слова про себе: «вважаю себе хліборобом, який вирощує хліб, хліб духовний. Стараюся, щоб він був без куколю».
                    І насамкінець слова заслуженого працівника культури України Людмили Засенко  (дівоче прізвище Кикоть), яка співала у черкаському народному хорі з 1967 по 1969 роки: «дійсно наш незабутній Анатолій Максимович Пашкевич був і залишається у народнопісенній стихії таким авторитетом, як Ньютон у фізиці чи Мендєлєєв у хімії. А журналіст Володимир Іванович Костенко створив про цього знаменитого композитора-самородка яскраву, глибоку й масштабну документальну книгу. І навіть смерть журналіста-дослідника не зупинила цю складну роботу, бо її завершили і донесли читачам дружина Володимира Анна Костенко і його колега-радіожурналістка Нелля Даниленко. Спасибі їм за це!»
Микола ХРІЄНКО.

Першодрук: УКРІНФОРМ.