Сьогодні 18 березня в Кобзарській світлиці Українського дому відбулася презентація першої поетичної збірки сумської поетеси Надії Позняк «Шкіра». Пані Надія пише давно, практично, з дитячих років, принаймі, пригадала свої перші вірші, коли вона була у четвертому класі. Друкувалась у журналах «Дніпро», «Склянка Часу», «Чорнильна хвиля», в альманахах «Вісник», «Жили-были», «Каштановый дом», «Мы», «Лава» та «Lira». І ось нарешті видана перша збірка під назвою «Шкіра». В останн...і кілька років Надія Позняк стала лауреатом і дипломантом багатьох всеукраїнських конкурсів в різних містах України. В минулому році вона отримала одну із престижних літературних відзнак в Закарпатті – лауреат премії Ордену Карпатських Лицарів. Чому така, на перший погляд, непоетична назва книжки, часто запитують Надію. Як пояснює сама Надія Михайлівна, шкіра – це дотик, це відчуття, це захист, це камертон наших почуттів, коли найпотаємніші з них проступають крізь неї, або вражають її ззовні.Багато друзів і прихильників поезії Надії зібралося сьогодні в Українському домі послухати неповторні поетичні рядки, доторкнутися до джерел творчості, підтримати її своєю участю і, звичайно, привітати зі святом. Модерувала захід голова Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум» Тетяна Іванчук – прекрасна українська поетеса, незмінний організатор поетичних заходів членів спілки. Книга поезій Надії Позняк включає в себе шість тематичних розділів і кожному з них було присвячено свою частину презентації. Звичайно, більшу частину своїх творів читала сама авторка. Особливо запам´ятався цикл другого розділу «Криваві плями в пам´яті», коли пані Надія читала вірш, присвячений Володимиру Брацихіну, який помер після голодування біля пам´ятника Тарасу Шевченку в м. Суми у 2013 році: Ця Ірландська зима опускає свої парашути,І сніжинки, мов ліки, лягають на наші серця.Так ірландська зима зупиняє нам час і по грудиЗасипає підступно, міняє мене на мерця.З третього розділу, хочеться процитувати те, що зачитала поетеса з величезним болем в серці, про трагічні події, які наразі відбуваються в Україні «Я зброю зробила. Купи її в мене». Процитую останні рядки:Земля розкололась до диких ущелин,По профілю скель – барельєфом- тіла.Я зброю зробила! Купи її в мене…Але уяви: ти – дитина мала!Вітали Надію Позняк та читали її вірші сьогодні майже всі спілчане: Тетяна Іванчук, Віра Свистун, Василь Мошуренко, Світлана Макаревська, Анатолій Горовий, Олександра Мазіна, Олександр Курись. Були і музичні вітання, адже на слова пані Надії пишуться мелодійні і проникливі пісні – ці вітання озвучив і прикрасив власним виконанням композитор Геннадій Володько.Вітали автора поетичної збірки відомі поети і прозаїки: Лариса Петрова, Інна Ковальчук, Роман Кухарук. Кожен з них віднайшов щирі почуття та теплі слова в адресу поетеси, такої вибагливої до свого поетичного слова і такої щедрої на високі почуття, на любов до кожного та особливо до своєї Батьківщини.Щасливої поетичної долі Вам пані Надія!