Цього тижня в кінотеатрах України завершується показ фільму «Ла-ла-ленд».
 Це американська драма-мюзкл, з елементами комедії, знята режисером Демієном Шезеллом.
Сюжет досить простий.  Міа, працює у кафе, але мріє стати кіноакторкою і постійно бігає на прослуховування. Себастіян – молодий піаніст, який обожнює джаз, але мусить грати простенькі мелодії у місцевих ресторанах, щоб заробити. Доля дарує цим двом людям випадкові зустрічі і звичайно ж вони закохуються.
 Банально чи не так?
Але що ж такого є у цій кінострічці, що вона отримала 14 номінацій на премію Оскар?
По-перше, це чудові зйомки. Кожна сцена відтворена зі смаком, камера наближається, віддаляється, крутиться навколо головних героїв…створюється відчуття якогось піднесення й легкості.
По-друге, майстерно підібрана музика. Вона чиста як і сам фільм тож вдало вписується в загальну картину. 
По-третє, слова і гра акторів. Головні герої захоплені своїми улюбленими речами – джазом та театром. А коли людина дійсно любить якесь заняття, вона розповідатиме про це з ніжністю, адже це буде те, що вдається їй найкраще. Отак і Себастіан закохує Мію і глядачів у джазову музику, говорить про неї так, що потім і язик не повернеться сказати щось погане про джаз.
Однак, головною проблематикою фільму є вибір. Він є у кожного з нас. Ми щодня обираємо. Інколи це якісь побутові речі: приготувати смажену курку чи запекти картоплю з грибами; прогулятися парком чи подивитися вдома фільм…Ці рішення досить прості і ми не надто напружуємося у виборі між такими повсякденними речами. Але є моменти, коли наші рішення сильно впливають на подальшу долю. І їх часом дуже складно прийняти через сумніви або через те, що маєш обрати одну з двох однаково важливих речей. У «Ла-ла-ленді» тонко підкреслена вся болючість і складність вибору. Саме тому, після перегляду фільму залишається одне питання, відповідь на яке, у кожного власна: «Чи варто покинути кохання заради мрії?».