МОЛИТВА ПРО САД Оксани ШАЛАК з розлогою передмовою Ярослави ПАВЛИЧКО видана  у Києві видавництвом ЗАДРУГА 2012 року.Видавництво анотує сю книгу так:«Молитва про сад» – лірика Оксани Шалак останнього часу. Ця поезія про вічне і буденне, про світло і добро, де сад творить образну модель внутрішнього світу людини, її буття, модель Всесвіту."
   А ми викладемо тут своє бачення скромного почительника: 

Попри слабкі речі а сімейно-альбомні є кілька поезій, які перевертають душу, розкривають внутрішній зір світла і змушують спохилити свою гординю перед Богом:

НА ВИТКАНІМ СОНЦЕМ КИЛИМІ. «Базарює літо у Києві – продає  черешні і дощ. Продає волошки,лілеї».

ТИША ОСІННІХ ДВОРІВ. «День – він такий один. Завтра розквітне ще – та не такий, не так… Цяткою в небі щез день – перелітний птах».

НЕБЕСНА СЕРБІЯ. «Небо, що вихлюпується з глибокої чаші такої терпкої любови…»

Вершинним є твір МОЄМУ ПОКОЛІННЮ. Дам його повністю: «Ми ягоди терпкі на древі роду. Минемося – ще осінь буде тепла. Ми ще відчули небо і свободу, а потім – терпли. Ті, що вгорі, склює нас вороння, а ті, де нижче, впадемо в траву. Засипле снігом древо пізнання, вітри останню ягідку зірвуть. А хтось приблудиться з сокирою, і вдарить раз… і раз. І два… лиш птиці прилетять із вирію – і посідають… Н дровах…»

Прізвище МАЛАЙ бабуні само є віршем. На Буковині, у Молдові та Румунії – це кукурудзяний коровай, печений у печі (на відміну від мамалиги, що вариться у чавунчику, вивертається на дерев’яне коло і ріжеться ниткою).

НЕМОВ ЗА ТОВЩЕЮ ВОДИ… чудовий вірш, але крапку варто, на мій погляд, поставити після ХТОСЬ ТІЛЬКИ ВИКОСИВ СЕЛО…

Гарною знахідкою є художня неправильність ДІВЧИНКА ПЛАЧЕ ДОДОМУ.

Чудові переклади з білоруських поетів – давніх і сьогочасних.

Шкода тільки, що наклад невеличкий.

Та що ж – поезія живе своїм життям.

Пантелеймон ДНІСТРЯН.